3. Наукова парадигма.

Трансформація наукової парадигми в наш час — це передусім зміна стандартів, формату наукової раціональності. Наукова парадигма, яка базується на ідеї нелінійності, намагається не тільки об’єднати природничо-науковий та гуманітарний компоненти культури, а й трансформувати наше розуміння універсальної ролі метамови, котра синтезує фундаментальні закони природознавства, філософії й синергетики . Ідея нелінійності передбачає відсутність жорсткого (однозначного) детермінізму, що характерно для ідеї лінійності функціонування світу, яка лежить в основі раціональності класичної науки.

4.Сучасна наукова картина світу.

Наукова картина світу по визначенню принципово відрізняється від науки: наукове знання завжди фрагментарне, хоча в межах кожного фрагменту (опису частини дійсності) воно може бути достовірним (хоча б на довгий період часу). Наукова картина світу навпаки, завжди цілісна, загальноохоплююча. Уже тому вона завжди гіпотетична, так як не ставить обмежень для справедливості складових її ідей. А якщо б поставила, то перетворилася б в достовірне, але фрагментарне, обмежене знання (в науку

Науко́ва карти́на сві́ту — (одне з основоположних понять в природознавстві) особлива форма систематизації знань, якісне узагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень про загальні властивості і закономірності об'єктивного світу, наукова картина світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук.

 В створенні наукової картини світу проявляється властивість людського розуму завжди розповсюджувати знання далеко за межі досвіду, необхідного для життя, за межі їх практичного використання, і із будь якого малого набору фактів дорисовувати весь видимий навколишній світ. Робиться це тим більш вільніше, чим менше є опорних фактів (менш строгий контроль), про що говорить поява міфів і казок космологічного та космогонічного змісту в усіх народів перед тим, як у них появилася точна наука.

На відмінну від науки, точніше від деяких наукових гіпотез, наукова картина світу не може перетворитися в строгу теорію, так як це була б теорія "усієї дійсності", усіх можливих, наприклад, біологічних чи астрономічних явищ. Але дійсність невичерпна і процес пізнання її безмежний

Тема 4: Філософія і її роль у науковому пізнанні.

1.Філософія і наука. Їх єдність і відмінність

Філософія та Наука - два взаємопов'язані діяльності, спрямовані на вивчення світу та людей, що живуть в цьому світі. Філософія прагне пізнати все: видиме й невидиме, що відчувається органами почуттів людини і немає, реальне і нереальне. Наука ж вивчає тільки те, що можна побачити, помацати, зважити і т.п. Виникнення перших наукових навчань відносять до 6 в до н.е. Філософське знання завжди було переплетено з природничо. Філософія постійно обробляла інформацію з різних областей пізнання. У зміст філософського знання входять такі поняття як атом, речовина і деякі загальні закони природознавства.

Філософія - це раціонально-теоретичний світогляд.

Пізнання - діяльність з одержання, зберігання, переробки та систематизації знань про об'єкти.

Знання - результат пізнання.

Система знання вважається наукою, якщо вона відповідає певним критеріям:

1. об'єктивність (вивчення природних об'єктів, явищ, узятих самих по собі, незалежно від інтересів індивіда, його суб'єктивності).

2. раціональність -- обгрунтованість, доказовість - у рамках будь-якої науки щось обгрунтовується.

3. націленість на відтворення закономірностей об'єкта

4. системність знань -- впорядкованість за певними критеріями

5. перевірюваність -- відтворюваність знань через практику

Філософія не задовольняє тільки 5 критерієм (не всяке філософське вчення може бути відтворений через практику), тому філософія - це наука, але особливого роду.

Як і наука, філософія шукає істину, виявляє закономірності, виражає результат дослідження через систему понять, категорій. Проте у філософії об'єкт дослідження розглядається через призму ставлення людини до світу, в ній існує антропний принцип, всякий оцінний момент містить елемент суб'єктивності. Науки немає без філософії, а філософії - без науки.