- •1. Основні означення та необхідні відомості з теорії груп та кілець
- •2. Кільця лишків за модулем m
- •3. Кільця поліномів
- •3.1. Поліноми над кільцями
- •3.2. Поліноми над полями
- •3.3. Фактор-кільце f[X]/(f)
- •4. Корені поліномів та їх властивості
- •5. Поля часток
- •Підполя. Прості поля. Характеристики полів
- •Розширення полів
- •Алгебраїчні розширення
- •9. Мінімальні поліноми
- •Прості розширення полів та їх побудова
- •Поля розкладу поліномів
- •12. Теорема про існування та єдиність скінченних полів
- •13. Критерій підполя, діаграми включення підполів
- •14. Мультиплікативна група скінченного поля
- •Наслідки теореми 30.
- •15. Незвідні поліноми та їх корені
- •16. Спряжені елементи
- •17. Зображення елементів скінченних полів
- •18. Порядки поліномів
- •19. Примітивні поліноми
- •20. Сліди та норми
- •21. Базиси
- •22. Автоморфізми скінченних полів
- •23. Зведення основних положень та результатів
- •Предметний покажчик
- •Список використаної літератури
16. Спряжені елементи
Нехай
.
Елементи
називаються спряженими
з
відносно поля
.
Спряжені
з
відносно
елементи будуть різними тоді і тільки
тоді, коли степінь мінімального полінома
елемента
дорівнює
.
Якщо ж степінь мінімального полінома
дорівнює
d
(
),
то різних спряжених елементів буде
рівно d:
,
а далі вони повторюватимуться:
,
…, і таких повторень буде m/d.
ТЕОРЕМА
34.
Елементи, спряжені з
відносно довільного підполя, мають
однаковий порядок у мультиплікативній
групі
.
Достатньо
довести,
що
однаковий
порядок мають
элемент
та
q.
Відомо,
що
в циклічній
групі
<a>
(з
твірним
)
порядку
порядок элемента аd
дорівнює
.
(Дійсно,
нехай
,
,
d=d1s,
причому
Розглянемо
послідовність
;
вперше
при kd
кратному
m,
але
в силу взаємної
простоти
і
це вперше
станеться
при
:
.
Таким
чином,
элемент d
породжує
циклічну
підгрупу
порядку
=
.)
Нехай
порядок элемента
в
дорівнює
.
Тоді
порядок циклічної
підгрупи
<α>
також
дорівнює
m
і
за
теор.
Лагранжа
.
Элемент q
породжує
в <α>
підгрупу
порядку
.
Але
так як
(
,
то і
(m,q)
= 1; отже,
порядок
,
а таким
чином і
порядок q
,
дорівнює
m
, що
і
треба
було
довести.
Наслідки теореми 34.
-
Елементи, спряжені з примітивним, також є примітивними.
-
Нехай
,
– незвідний поліном. Тоді всі його
корені мають однаковий порядок у
мультиплікативній групі
.
Приклад.
Нехай
- корінь полінома
над
.
Елементи, спряжені з
відносно
,
–
це
,
а відносно
–
це
та
;
всі вони є примітивними.
17. Зображення елементів скінченних полів
Якщо
скінченне поле
розглядати як фактор-кільце
,
де
-незвідний поліном степеня
над
,
то елементи
можна збразити у вигляді поліномів над
степеня
меншого за n:
,
,
або у вигляді векторів:
,
.
Еквівалентний
спосіб зображення елементів скіченного
поля випливає з теор.23:
якщо
- корінь незвідного над
полінома
степеня
,
то
![]()
утворюють базис у полі
і будь-який елемент
зображується як лінійна комбінація
![]()
.
Ці три зображення елементів скіченного поля по суті є одним й тим самим.
Інше
зображення елементів скіченного поля
– це зображеня у вигляді степенів
деякого примітивного елемента
.
Приклад.
Розглянемо
поле
=
![]()
,
де
– незвідний над
.
Нехай
–
корінь
полінома
.
Тоді 1,
- базис
над
:
,
.
Спробуємо зобразити всі елементи поля
у вигляді степенів примітивного елемента.
Спочатку знайдемо примітивний елемент.
Розглянемо елемент
:
так як
–
корінь
,
то
,
звідки
,
тобто
–
не примітивний елемент (відповідно,
- не примітивний поліном).
Розглянемо
тепер елемент
.
Будемо підносити його у степені і
результату співставляти вектор
коефіцієнтів з
:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(1, 0, 0, 0) |
|
|
(0, 1, 1, 1) |
|
|
(1, 0, 0, 1) |
|
|
(0, 1, 0, 0) |
|
|
(1, 1, 0, 0) |
|
|
(1, 0, 1, 1) |
|
|
(0, 0, 1, 0) |
|
|
(0, 1, 1, 0) |
|
|
(1, 0, 1, 0) |
|
|
|
Тобто
– примітивний елемент. Звичайно, для
того, щоб перевірити примітивність
елемента
не потрібно було підносити його до всіх
степенів. Оскільки всі степені будь-якого
ненульового елемента утворюють підгрупу
мультиплікативної групи поля, то за
теоремою Лагранжа порядок елемента
повинен бути дільником порядку всієї
групи, тобто дільником 15. Таким чином,
для того, щоб перевірити, чи є елемент
примітивним
елементом поля, достатньо перевірити
рівності
та
.
Якщо жодна
з цих рівностей не виконується, то
- примітивний.
Проте
складена нами таблиця степенів
дозволяє в явному вигляді представити
елементи поля
через степені примітивного елемента
.
Запис елементів скінченного поля у вигляді степенів примітивного елемента називається таблицею індексів. (Індекси – це показники відповідних степенів примітивного елемента).
Її зручно переписати в іншому вигляді:
|
Елемент |
Індекс |
Елемент |
Індекс |
|
|
15 |
(1, 0, 0, 1) |
8 |
|
(0, 0, 1, 0) |
12 |
(1, 0, 1, 0) |
14 |
|
|
1 |
(1, 0, 1, 1) |
11 |
|
(0, 1, 0, 0) |
9 |
(1, 1, 0, 0) |
10 |
|
|
2 |
|
5 |
|
(0, 1, 1, 0) |
13 |
|
4 |
|
(0, 1, 1, 1) |
7 |
|
3 |
|
(1, 0, 0, 0) |
6 |
|
|
За
допомогою таблиці індексів зручно
перемножати елементи скінченного поля.
Наприклад,
або
![]()
У
загальному випадку множення у
виконується за формулою:
,
де
– примітивний елемент
.
