5.3. Страхування відповідальності на транспорті

Використані терміни:джерело підвищеної небезпеки, ДТП, вина водія, вина пішохода, моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ), страховий акт, аварійний сертифікат, “зелена картка”.

Як і в попередній темі про майнове страхування, страхування відповідальності на транспорті розглядаємо як сукупність відповідальності власників транспортних засобів і відповідальності перевізника вантажу.

Під власником транспортного засобу розуміється юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Обов’язковість такого страхування поширюється на резидентів та нерезидентів – власників транспортних засобів. Це власники морських, річкових та озерних суден, повітряних суден, колійних та гусеничних машин, автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причіпів, напівпричіпів та мотоколясок. Ці засоби повинні бути відповідно зареєстровані у уповноваженого на те державного органу і поставлені на облік у відповідних органах Міністерства внутрішніх справ України.

До процесу перевезення вантажів залучаються автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори фракту, експедиторські агентства, залізниця, будівельно-монтажні організації, які мають рухомий склад своїх засобів і т.п. Всі вони повинні здійснювати страхування своєї відповідальності під час отримання для перевезення вантажів різних власників за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, а в окремих випадках додатково ще і у розмірі “втраченої користі”.

Найбільш поширеним у світі є автомобільний транспорт також і як перевізник. Як правило, окрім страхування його як об’єкта застосовується і страхування цивільної відповідальності. У більшості країн світу таке страхування за формою є обов’язковим видом страхування. Здійснення такого страхування в обов’язковій формі зумовлюється кількома обставинами:

по-перше, автомобільний транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки;
по-друге, такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, оскільки мають масовий характер; оскільки учасником дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) потенційно може бути кожний громадянин;
по-третє, навіть установлення цивільної відповідальності власника автотранспортного засобу не забезпечує своєчасного та повного відшкодування шкоди потерпілому, насамперед через відсутність достатніх коштів у власника (водія) транспортного засобу.

Таким чином, саме механізм страхування дозволяє створити надійну систему соціального захисту як третіх осіб – потерпілих, так і власників транспортних засобів.

Обов’язковість такого страхування, попри його очевидну соціальну спрямованість, у більшості країн світу запроваджувалось “адміністративно-примусовим” шляхом, оскільки стикалося з певним опором громадян-власників, які сприймають обов’язкове страхування як вид додаткового податку у вигляді страхових платежів. Таке сприйняття обов’язковості страхування притаманне і українській нації. Пересічному автовласникові не зрозумілий сам об’єкт страхування – цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів як джерела підвищеної небезпеки. Кожний водій вважає себе на дорозі “найкращим та найбезпечнішим”. І таке до моменту скоєння ним ДТП і настання цивільної відповідальності.

Про велику небезпеку автотранспорту, що рухається дорогами України, свідчить статистика. Щороку в ДТП з вини водіїв автотранспорту гине або одержує травми значна кількість людей. Показник тяжкості наслідків таких аварій (кількість загиблих на 100 потерпілих) в Україні становить 13, що в 7-10 разів вище, ніж в країнах Європи. Крім цього, щорічно скоюється понад 200 тисяч автоаварій з матеріальними пошкодженнями транспортних засобів, дорожніх споруд, будівель тощо. У результаті завдаються величезні матеріальні та моральні збитки. Через суди проходять цивільні та кримінальні справи десятків тисяч громадян. На роки розтягуються виплати компенсації потерпілим винуватцями автоаварій. Значно погіршується стан сімей обох сторін. Більш як дві тисячі ДТП відбувається з вини водіїв невстановленого транспорту, а потерпілим нанесені збитки. Це також потребує створення особливої системи соціального захисту постраждалих.

Законом України “Про страхування” – страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, включено до переліку обов’язкових видів страхування, яке має на меті забезпечити відшкодування збитків, завданих під час ДТП.

Об’єктом страхування в цьому виді страхування виступає цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (життю, здоров’ю, їхньому майну).

Суб’єктами страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики, моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) та треті особи – юридичні й фізичні особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом внаслідок ДТП.

Взаємозв’язок всіх суб’єктів страхових відносин та механізм фінансового забезпечення при організації обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України унаочнюєься схемою, рис. 5.4.

Укрстрахнагляд

МТСБУ

Рада нагляду (МТСБУ)