3.4. Страхування від нещасних випадків

Використані терміни: ризикове страхування, державне обов’язкове страхування, обов’язкове страхування, страхова подія, індивідуальне та колективне страхування, групи ризику, страхові виплати, доповнення до Правил.

Страхування від нещасних випадків – це ризикове страхування. Таке зрівняння цієї підгалузі особистого страхування з майновим страхуванням обумовлюється тим, що страхування надається у визначений термін (на один рік, квартал, місяць, декілька днів, термін відпустки чи відрядження, чи турпоїздки і т.ін.). Виплата страхової суми передбачається лише при настанні страхового випадку. По закінченні терміну дії повернення сплачених страхових внесків (премій) не передбачається. Всі ці дії розглядаються на стадії укладання договору страхування та стадії прояву небезпечних подій на застраховану особистість. Страховим випадком по цій підгалузі особистого страхування визнається тільки нещасний випадок.

Нещасний випадок – це раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров’я застрахованої особи.

Система страхування від нещасних випадків в Україні у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, нормативна, методична, організаційна та економічна бази. На сьогодні страхування здійснюється як в індивідуальному (сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованого), так і у колективному (сплата страхових платежів – за рахунок організацій) видах. Страхування проводять в добровільній та обов’язковій формах. Слід відзначити, що закон України “Про страхування” чітко визначив не лише поняття добровільного й обов’язкового страхування, про що йшлося вище, а й види обов’язкового особистого страхування від нещасного випадку, а також види “державного обов’язкового особистого страхування”. Різниця між цими поняттями полягає в тому, хто виступає страхувальником, тобто хто сплачує страхову премію. Якщо конкретна юридична чи фізична особа або відомство, то це обов’язкове страхування, а якщо – держава (з державного бюджету), то це державне обов’язкове страхування. Метою першого й другого виду обов’язкового страхування є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових чинників зокрема. І такі умови страхування встановлює держава.

Законодавчими актами визначаються перелік об’єктів страхування, обсяги страхової відповідальності страховиків, які отримали на це дозвіл (ліцензію), норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов’язки учасників страхового процесу, а також коло страхових організацій, яким доручається здійснення обов’язкового страхування.

Слід ще зауважити, що при державному обов’язковому страхуванні в разі неплатоспроможності страховика держава гарантує виконання зобов’язань перед страхувальниками, щодо інших видів обов’язкового страхування, то держава не відповідає за зобов’язання страховика, а лише у формі закону зобов’язує юридичних і фізичних осіб вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів.

На сьогодні здійснення державного обов’язкового особистого страхування службових осіб, які стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов’язана з високою мірою ризику, а платниками страхових платежів є відповідні бюджетні міністерства і відомства, покладено на національну акціонерну страхову компанію (НАСК) “Оранта”.

Перелік обов’язкових видів страхування, в тому числі і видів державного обов’язкового особистого страхування, подаються в законі України “Про страхування”, ст. 17., порядок їх використання та нормативи дії – в різноманітних законодавчих актах, указах Президента та постановах Кабінету Міністрів України відповідно до вимог цього закону.

Добровільне особисте страхування від нещасних випадків здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком самостійно, але з урахуванням вимог чинного законодавства. Такі правила узгоджуються зі службами Укрстрахнагляду, ними завіряються та один екземпляр береться для контролю.

Зниження рівня інфляції, стабілізація економіки, прийняття низки законодавчих актів зумовило зміни в проведенні страхування від нещасних випадків. Тепер єдині правила добровільного страхування громадян від нещасних випадків доповнюються особливими умовами страхування дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров’я і т.ін., які відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих і страхування проводиться в комплексі. Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками такі договори страхування. Можливо укладати договори страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право (якщо це юридичні особи) при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

За правилами страхування, до страхових випадків належать: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованому групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку.

У цьому виді страхування страховими подіями визначаються такі події: травма, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом, обмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками, укуси тварин, отруйних комах, змій.

Правилами страхування обумовлюються випадки, що не належать до страхових. Це стосується травмування застрахованого у зв’язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застрахованого у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; травмування або смерть, пов’язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень та інші. Також не можуть бути застрахованими особами недієздатні громадяни, що визнані такими в установленому порядку, непрацюючі інваліди І та ІІ груп, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання.

Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією застраховані поділяються на три групи для встановлення тарифних ставок страхування.

Перша група – службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов’язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету та танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасуванням та перевезенням грошей); працівники побутового та комунального господарства; педагогічний персонал позашкільних дитячих закладів, викладачі та студенти вузів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі та харчування; працівники пошти та телеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери; працівники преси (крім журналістів).

Друга група – решта групи працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговування; інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; робітники харчової промисловості, поліграфічних підприємств; журналісти; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної, машинобудівної, скляної промисловості; робітники транспорту (крім повітряного); робітники електростанцій та експедицій.

Третя група – особи, праця яких пов’язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях; акробати, гімнасти, автомотогонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; працівники гірничодобувної промисловості, тільки ті особи, які виконують роботи в підземних умовах; бурильники нафтових і газових свердловин, ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівники, пов’язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов’язана з мисливством у морях і океанах; верхолази, працівники, які зв’язані з покрівельними роботами; монтажники металевих, бетонних та залізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих і воднорятувальних станцій.

Тарифи встановлюються на підставі актуарних розрахунків для кожного окремого місця страхового покриття. При цьому відносні значення тарифів значно менші під час укладання договорів страхування на один рік порівняно з договорами страхування на коротший термін.

Факт укладення договору посвідчується страховим свідоцтвом (договором страхування чи полісом установленої форми), яке видається після сплати страхувальником страхового платежу. Договір страхування по цьому виду страхування набуває чинності з 0.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика або не раніше наступного дня після сплати платежу готівкою страховому агенту, і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування (страховому полісі) – як закінчення дії договору страхування.

Такий підхід, обов’язковий у всіх без винятку страховиків світу, надає можливість уникнути різних непорозумінь, а також злочинних намірів.

Крім закінчення терміну дії договору, його дія припиняється також у разі: виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі; смерті застрахованого; ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством країни; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

Для одержання страхової виплати у зв’язку зі страховим випадком подаються такі документи: заява встановленої форми; страхове свідоцтво (договір чи поліс); свідоцтво (або копію) про смерть застрахованого (у разі смерті застрахованого); довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або листок непрацездатності (його копію), виданий лікувальним закладом; акт про нещасний випадок або документ від компетентних на те уповноважених державних органів, що підтверджує факт нещасного випадку (ДАІ, пожежна служба, Гідрометцентр та подібні); паспорт отримувача (або документ, що посвідчує особу). Для спадкоємців – ще й свідоцтво на право спадщини, видане нотаріальною конторою.

Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку здійснюється в розмірі 100% страхової суми.

Якщо встановлена інвалідність, виплата проводиться у відсотковому відношенні залежно від групи інвалідності, умов договору страхування чи чинного законодавства.

Якщо втрата працездатності внаслідок нещасного випадку тимчасова, виплати проводяться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторно), терміну перебування на лікуванні та умов договору страхування. У українських страховиків такі виплати проводять з розрахунку від 0,5% до 1,0% страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше 40-60 діб непрацездатності. Взагалі останнє – предмет торгу між страхувальником і страховиком на стадії обговорення умов договору добровільного страхування від нещасного випадку.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей, необхідних для визначення умов страхування, місця страхового покриття і страхового тарифу; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після визначеного законом терміну для подібних повідомлень (як правило, таке подається протягом року) без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин та характеру нещасного випадку і винних у ньому.

На таких самих умовах здійснюються страхування від нещасних випадків дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров’я громадян, але з урахуванням певних особливостей, які присутні для кожної категорії. Таке визначається в Доповненнях до Правил, що також узгоджується з Укрстрахнаглядом в чинному порядку і розробляються на цих підставах нові продукти страхових послуг, наприклад: “Діти”, “Спорт”; “Туризм”; “Здоров’я”; “Автостоянка” і т.ін.

Характерним страховим продуктом в цьому є добровільне страхування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадок раптового захворювання (“асистанс”).

Взагалі у часи існування державної страхової компанії – Держстраху – особисте страхування було найбільш розвиненою галуззю. Воно забезпечувало понад 90% загального щорічного обсягу надходжень страхових платежів на користь держави (особливо за рахунок довгострокових видів страхування). По суті, це було впровадженням ще одного з поборів населення. Вважалося, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, тому що об’єкти особистого страхування не мали вартісної оцінки ( все було привласнено державою, навіть життя людини), а тому виплати страхувальнику (застрахованому) або його родині мали характер фінансової допомоги держави.

Життя людини й зараз в Україні й в усьому світі не мають вартісної оцінки, проте фінансові розрахунки на математичній основі при використанні таблиць смертності залежно від економічної ситуації в країні та можливостей суспільства, через страховика, надають можливість більш відчутно та повніше компенсувати моральні та матеріальні втрати населення.

Різноманітність видів страхування в межах особистого страхування пов’язана з конкретним страховим інтересом страхувальника щодо забезпечення рівня доходів при виході на пенсію, забезпечення майнових інтересів членів власної родини на випадок своєї смерті, лікування, інвалідності чи тимчасової непрацездатності, а також створити собі моральну безпеку на випадки прояву нещасних випадків. Останнє також робить спробу залучити до страхування третіх осіб: своїх робітників, службовців, своїх дітей та онуків. І в цьому роль держави безмежна та безперечна.