3.2. Страхування життя та пенсій

Використані терміни: життя і здоров’я, страхування капіталу, страхування ренти, ануїтет, ануїтет промерандо, ануїтет постмерандо, накопичування, змішане страхування життя.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов’язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя людини, наприклад, годувальника сім’ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя, навпаки, створює проблему фінансового забезпечення його самого в похилому віці.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося і страхувальником, і страховиком, як вигідне вкладання грошей з позиції їх накопичення та довгостроковості користування (інвестування), тобто взаємної вигідності угоди.

Страхування життя є одним з інструментів захисту спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку їх спадщини, що призначається кожному з них. Самому ж страхувальнику (застрахованій особі) крім того, що він отримає страхову суму чи пенсійне забезпечення (у разі дожиття до закінчення строку договору), надається і можливість розраховувати (у термін дії договору страхування життя) і на отримання чи погашення кредитів, які йому під страховий поліс надаються, що значно сприяє страхувальнику у вирішуванні своїх проблем.

Отже, страхування життя – це особливий вид страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення та передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі:

• досягнення застрахованою особою пенсійного віку, який визначений у договорі страхування;

• дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору;

• смерті застрахованої особи;

• настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування.

Як бачимо, цей вид страхування включає в свою дію і механізм пенсійного забезпечення застрахованого (клієнта). Але на відміну від такого ж забезпечення різними пенсійними фондами – пенсійне страхування (страхування життя), базуючись на принципах діяльності таких фондів, основується ще й на принципах страхування в термін дії договору про пенсійне страхування. Тобто клієнт, щоб не трапилось, отримає свою граничну суму по виплатах з фонду, сформованого методом страхування, що в кількісному виразі буде значнішою, ніж сума його внесків до пенсійного фонду. І такий принцип пенсійного страхування, робить його привабливішим для клієнта, ніж принципи діяльності пенсійних фондів з точки зору вкладання своїх грошей. Клієнт розуміє, що на випадок його смерті чи каліцтва він (чи його спадкоємці) отримає не тільки свої вкладені гроші, а ще й гроші за страховим покриттям, що в кількісному виразі загальна сума виплат буде більшою.

Привабливість такого виду страхування обумовлюється ще й тим, що договір страхування на весь термін його дії може додатково передбачати обов’язок страховика здійснити страхові виплати і у разі:

• хвороби застрахованої особи;

• тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;

• стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Під час проведення страхування життя таким чином основними випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом дії договору. Саме тому страховій компанії необхідно визначити ймовірність таких подій і важливе місце займає, зокрема, вимірювання норм смертності. З цією метою складаються таблиці смертності на основі показників статистичного обліку населення або матеріалів самої страхової компанії. Страховикові, який здійснює страхування життя, оперують факторами, які впливають на смертність населення. До таких факторів можна віднести вік застрахованого, професію, місце проживання, стать. Необхідно враховувати, що найбільше людей помирає у дитячому віці, у віці до 25 років смертність зменшується, а потім знову поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втрати здоров’я і життя. Страховику необхідно враховувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір страхової суми та плати за страхову послугу, страховик бере до уваги як загальну економічну ситуацію в країні (можливості суспільства), так і надані щойно фактори.

Сумлінно побудовані таблиці смертності мають дуже важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від них залежать розміри страхових премій та резерви премій. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії (внески). Внески слугують страховій компанії для формування певного розміру фондів, які забезпечують їй виконання своїх обов’язків перед страхувальниками.

У додаткових матеріалах 1 цього посібника надані справ очні таблиці страхових сум та страхових премій, розрахованих на базі економічних можливостей суспільства на сьогодення на 100 одиниць страхової премії та 1000 одиниць страхової суми і тривалості життя у Київському регіоні громадян різного віку та статі.

Все перелічене накладає на умови договорів страхування певні особливості. Як правило, це договори доброї волі, в основу якого покладено довіру між страховиком і страхувальником на тривалий час. Вагомий фактор в цілому – стабільність суспільства. Передчасне припинення договору тягне за собою недоотримання певної суми премій, що планувалися використовуватися згодом на здійснення виплат. До того ж і витрати страховика, пов’язані з обслуговуванням договорів страхування (навантаження на нетто-тариф), передбачалося поділити на цілий ряд років, а переривання договору робить це неможливим, бо розмір страхової суми зменшується, тобто редуціюнюється. В загалі можливо нагадати, що страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Світова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування рент. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Якщо йдеться про рентне страхування, то певна, обумовлена договором, частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості життя страхувальника (застрахованого).

Великим попитом користується змішане страхування життя, за умовами якого передбачаються виплати: якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку), або помре протягом дії договору страхування. Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, такий вид страхування поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або доживає до кінця дії договору, або ні. Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (як показує практика – на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років).

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією особою. В умовах договору змішаного страхування життя може передбачатися і відповідальність страховика при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, що призвели до постійної втрати загальної працездатності. Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. Таке включення в умови договору змішаного страхування життя веде, як правило, до збільшення тарифних ставок. Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми.

Страховий внесок (страхова премія), який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, як вже надавалось, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанту, віку страхувальника і системи сплати страхової премії (за один раз, щорічно, щоквартально, щомісячно – готівкою або безготівково).

Дія договору страхування починається з того моменту, коли страхувальник сплатив страховику перший внесок (якщо це сплата готівкою, а якщо безготівково – з нуля годин на наступний день). У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений, договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, як правило, повертаються страхувальникові за мінусом суми витрат страховика на ведення справи по цьому договору (з практики – повертається десь біля 80%).

При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров’я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Умовами договору змішаного страхування життя може бути передбачено і право страхувальника на одержання позики в розмірі, що не перевищує викупної суми, яка обчислюється на підставі резерву, сформованого для виконання страховиком зобов’язань з виплати у зв’язку із страховим випадком дожиття застрахованого до закінчення строку страхування, на момент видачі позики. В цьому разі визначається період, з якого така позика може бути видана (наприклад: після одного року від початку дії договору страхування).

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску (чи відомість про це в іншому документі). До конкретного страхового випадку (наприклад, призначення інвалідності) подаються додатково ще й про це необхідні, належно оформлені, документи. А у разі настання смерті страхувальника – користонабувач або спадкоємець подає до страхової компанії ще й копію свідоцтва про смерть страхувальника, теж нотаріально засвідчену, посвідчення своєї особи або належно оформлене свідоцтво про спадщину. Виплати страхових сум здійснюються на основі цих документів та заяви (страхувальника чи користонабувача, чи спадкоємця) і страхового акта, належно оформленого, погодженого і підписаного всіма заінтересованими особами, у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування на основі законодавчих нормативів, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад чи банківську картку на ім’я одержувача. При чому – усі витрати по таких переводах несе страхова компанія з власних резервів, а не з страхової суми одержувача. В цьому теж міститься зверхність страхового процесу над іншими кредитно-фінансовими установами країни.

При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов’язує, як правило, виконання своїх обов’язків із дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування.

Страхування рент має на меті забезпечення страхувальникові звичайного для нього матеріального стану незалежно від змін, які пов’язані зі станом здоров’я, зменшенням або втратою працездатності, старістю.

Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів страхування тим, що страхова сума представляє собою ту суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і періодично після настання певного віку (часу).

Договір страхування ренти може бути укладений як з фізичною (дієздатною), так і юридичною особою (стосовно своїх працівників). Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують головне – питання про періодичність сплати страхових внесків. Самі ж розміри страхових внесків залежать від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страхової компанії з їх визначенням. До факторів, які при цьому необхідно враховувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать, періодичність внесків тощо.

Як свідчить зарубіжна практика, існують різні види ануїтетів. Так, у Великій Британії ануїтети поділяються на строкові, з відстрочкою виплат, тимчасові, гарантовані, ануїтети страхування спільного життя, індексовані ануїтети, ануїтети захисту капіталу.

До основних видів страхування рент відноситься пенсійне страхування. Необхідно зазначити, що пенсійне забезпечення в більшості країн світу здійснюється за рахунок державних систем (в межах соціального страхування на принципі персонізації рахунків), пенсійних фондів і страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями (на тих же умовах). Пенсійне забезпечення громадян таких країн здійснюється і приватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств, що пояснюється зацікавленістю підприємства у зменшенні плинності кваліфікованих кадрів та різними пільгами в сплаті податків).

Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість. Пенсійне забезпечення може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній, що має певні переваги, оскільки страхова компанія здійснює всі роботи, які притаманні пенсійним фондам, ще й забезпечує в період дії договору фундаментальний захист страхувальника. На Заході послугами приватних страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого страхування.

Договори страхування укладаються як індивідуально, так і з групою осіб. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін, наприклад, здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Надається можливість укладання договору страхування додаткової пенсії на користь іншої особи.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров’я. Страхова сума обумовлюється під час укладання договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія, а також вплив додаткових виплат, які являють собою наслідок участі страхувальника у прибутку страхової компанії (отримання дивідендів з інвестицій). Страхові платежі сплачуються за один раз або періодичними внесками за домовленістю сторін. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку і статі застрахованої особи, а також умов накопичування, збереження і інвестиційної політики страховика.

Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду згідно з обумовленим у договорі страхування порядку виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інше).

Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить досвід цього страхування в розвинутих країнах, мають дуже великі страхові резерви – потенціал інвестового капіталу для створення значної кількості робочих місць в суспільстві, а виплати з пенсійних фондів, в тому числі і з страхових пенсійних фондів, значно перевершують розміри державних пенсій.

Наведемо основні умови добровільного особистого страхування життя, які мають чинність в економічно розвинутих країнах:

1. Загальні положення.

   1. Чинні Основні умови (далі – умови страхування) визначають основні принципи проведення змішаного страхування життя (надання страхових послуг з особистого страхування) cтраховою компанією “ООО”.

   2. В умовах страхування, як і у всіх інших локальних нормативних актах, що регулюють страхову діяльність, вживаються терміни, викладені в спеціальних словниках-довідниках по страхуванню (деякі – у темах цього посібника).

   3. При наведенні Компанією локальних нормативних актів, що регулюють окремі види страхування, ними можуть визначатися й інші (специфічні) терміни, що стосуються окремих видів страхування.

2. Об’єкти страхування.

   1. Об’єктом страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству країни, зв’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням Застрахованого.

3. Порядок укладення договору страхування. Видача поліса.

   1. Для укладення Договору страхування Страхувальник подає Компанії письмову заяву у формі, визначеній Компанією.

   2. Для оформлення Договору страхування Компанія має право зажадати, а Страхувальник зобов’язаний надати всі необхідні документи, обумовлені Компанією, що характеризують страховий ризик (декларацію про стан здоров’я та ін.).

   3. Факт укладення Договору страхування підтверджується Полісом.

   4. Поліс повинен містити в собі такі свідоцтва: назву документа, назву й адресу Компанії, прізвище, ім’я та по-батькові (чи найменування) Страхувальника, його адресу, паспортні дані чи дані документа, що його замінює (реквізити), прізвище, ім’я та по батькові чи найменування Застрахованого(их), його адреса, дані паспорта чи документа, що його замінює, об’єкт страхування, страховий ризик, термін дії Договору страхування, прізвище, ім’я та по батькові й ідентифікаційний код агента , інші умови за згодою сторін, підписи сторін.

   5. Договір страхування набирає сили від дати початку страхування, зазначеної в Полісі, при умові, що внесено перший внесок чи внески згідно з умовою Договору страхування, Застрахований живий у день платежу, з дня медичної чи іншої перевірки, коли був поставлений підпис Застрахованим під декларацією про стан здоров’я і до дня видачі Поліса Компанією не відбулися зміни здоров’я Застрахованого, його спеціальності і роду занять, здатні вплинути на умови прийому його ризику на страхування.

   6. Договір страхування і документи, що є його невід’ємною частиною, дійсні і за межами території України, якщо інше не встановлено Компанією.

4. Страхові премії

4.1. Страхові премії сплачуються після укладення Договору страхування протягом обумовленого терміну, а якщо платежі розділені на рівні періоди часу, то проплати – на початку кожного періоду.

Розмір страхової премії визначається Компанією самостійно на підставі затверджених Компанією тарифів.

4.2. Розмір страхової премії може бути змінений у випадках:

• заяви Страхувальника;

• зміни стану здоров’я Застрахованого, що веде до зміни умов Договору страхування;

• зміни спеціальності і (чи) роду занять, і (чи) хобі Застрахованого, а також зміни інших індексів.

4.3. Страхова премія вноситься в терміни, обумовлені Договором на страхування, що зазначено в Листі страхових даних. Обов’язок внесення страхових премій припиняється з внесенням всієї страхової премії, на час смерті Застрахованого, після закінчення терміну сплати премій за конкретним Договором страхування.

4.4. Страхова премія вноситься шляхом переводу коштів на банківський рахунок Компанії, у касу Компанії готівкою, чи посереднику Компанії , що займається посередницькою діяльністю на території України від імені Компанії відповідно до угоди.

4.5. Якщо страхові премії чи їхня частина не сплачені в терміни протягом 15 днів після того, як Компанія письмово зажадала їхньої сплати, вони вносяться з відсотками, затвердженими Компанією для таких випадків.

4.6. Страхувальник має право зробити виплату заборгованості протягом 21-го дня після закінчення цього терміну.

4.7. Якщо неможливе внесення страхової премії в зазначений термін, Страхувальник має право одержати в Компанії займ для внесення страхової премії.

4.8. При невнесенні страхових премій у зазначений термін і відсутності суми викупу Компанія має право негайно розірвати Договір страхування в однобічному порядку.

4.9. Якщо сума викупу поліса існує, Компанія здійснює автоматичний займ для внесення страхової премії і робить оплату заборгованості по сплаті премії і наступних платежів з існуючої суми викупу до її повного вичерпання, але не більше ніж протягом одного року після припинення сплати премії.

4.10. Після закінчення цього терміну Договір страхування переводиться в перерване страхування по сумі викупу, що залишилася.

4.11. Положення пп.4.8, 4.10 не поширюються на Договори страхування, термін дії яких менший двох років.

4.12.Якщо призначений Бенефіціар, що не є Страхувальником, і це призначення було остаточним, після письмового повідомлення Компанією про затримку платежу протягом 21 дня з дня передачі повідомлення погасив заборгованість на суму, сплата якої затримана, Компанія не має права розірвати Договір страхування.

5. Страхові випадки.

5.1. Страховим випадком є смерть Застрахованого чи інші випадки, обумовлені заявою на страхування і зазначені в листі страхових даних і які здійснилися в період дії Договору страхування. Страхові випадки, визначені Страхувальником і зазначені в Листі страхових даних, є визначальними для Компанії.

5.2. Події, передбачені п.5.1, визнаються страховими випадками, якщо вони відбулися в період дії Договору страхування і підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку (медичними установами, судом і т.п.).

5.3. Вище згадані події не є страховими випадками, якщо вони відбулися в результаті навмисних дій Застрахованого, а саме:

• здійснення Застрахованим навмисного злочину, що зумовив настання страхового випадку;

• здійснення Бенефіціаром і(чи) Страхувальником навмисного злочину, спрямованого на спричинення настання страхового випадку, передбаченого п.5.1;

• керування Застрахованим транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, добровільної передачі керування особі, що знаходиться в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, чи особі, яка не має права на водіння даного транспортного засобу;

• подія страхового випадку під впливом алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння Застрахованого;

• самогубства (замаху Застрахованим на самогубство), за винятком тих випадків, коли Застрахований був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб;

• навмисного заподіяння Застрахованим собі тілесних ушкоджень;

• польотів на повітряних судах (літальних апаратах), що офіційно не зареєстровані для перевезення пасажирів.

5.4. Події, зазначені в п.5.1 не є страховими випадками, якщо вони відбулися:

• під час воєнних дій;

• під час масових безладь;

• у результаті радіоактивного впливу;

• у місцях позбавлення волі.

5.5. Перераховані в п.5.3 діяння визнаються такими на підставі рішення суду, постанов інших правоохоронних органів і(чи) інших документів, що доводять факт сподіяного, у встановленому законодавством порядку.

5.6. У кожнім із випадків, перерахованих у пп. 5.3, 5.4, Компанія виплатить суму викупу полісу. З цією виплатою дія Договору страхування припиняється.

6. Пакет інвестицій. Ведення рахунків і звітність.

6.1. Внески компанії в інвестиційні програми виконуються на розсуд Компанії відповідно до її інвестиційної політики. При цьому Компанія керується такими засадами:

• забезпечення максимального прибутку при мінімальному ризику;

• визнання інтересів клієнтів понад усе.

6.2. Компанія зобов’язується надавати щорічно Страхувальнику повідомлення, у якому відзначаються на день звіту такі показники: страхові суми на різні страхові випадки, відповідно до останнього за звітний період індексом, суми часткових страхових виплат, суми страхових премій, виплачених за звітний рік, розмір бонусу, індекс за звітний період.

7. Індекс (докладніше йдеться про це у темі 2 цього посібника).

   1. Страхові премії змінюються відповідно до індексу.

   2. Індекс встановлюється Компанією.

   3. При встановленні індексу Компанія керується такими показниками:

• зміна індексу споживчих цін, встановленого державними органами статистики;

• зміна курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України, Міжбанківською валютною біржею, комерційними банками;

• динаміка купівельної спроможності національної валюти України на світовому ринку;

• результати інвестиційної діяльності Компанії.

1. Платежі, які Компанія повинна виплачувати за своїми обов’язками, будуть виплачені з урахуванням змін індексу щодо базового індексу. Це положення не поширюється на додатки, у яких зазначене інше.

2. Страхові премії, внесені Страхувальником, обчислюються із включенням сум, що є різницями між базовим індексом і індексами, які діють на момент платежу.

1. Бонус.

   1. Щомісяця, в останній робочий день, Компанія розраховує бонус чи малус, що виходить із сум внесених страхових премій. Для нарахування доходу від пакета інвестицій не приймається в розрахунок та частина пакета інвестицій, що відноситься до забезпечення виплат страхових сум по страхуванню у випадку втрати працездатності (місячний рахунок).

   2. Місячний рахунок складається Компанією. При цьому Компанія бере до уваги щомісячну плату за управління пакетом інвестицій, передбачувану вартість пакета інвестицій та місячний прибуток від пакета інвестицій.

2. Додаткові страхові премії.

   1. У момент, коли буде встановлений малус, Страхувальник зобов’язаний виплачувати додаткові страхові премії, згідно з сьогоденними умовами страхування. Розмір додаткової страхової премії встановлюється Компанією відповідно до розміру малуса.

   2. У випадку, якщо після внесення додаткової страхової премії, згідно п.9.1 залишається малус, але, згідно з розрахунками забезпечується виплата страхової суми, Компанія скасовує внесення додаткових страхових премій.

   3. Страхувальник зобов’язаний вносити додаткові страхові премії у встановлений термін їхньої уплати або до дня смерті Застрахованого.

Невнесення Страхувальником додаткової страхової премії дає Компанії право на одностороннє припинення Договору страхування або на перерахунок страхової суми.

10. Страхова сума. Часткова виплата страхової суми.

    1. Страхова сума:

• у випадку смерті Застрахованого Компанія виплатить Бенефіціару страхову суму, що належить йому при настанні такого страхового випадку, з додаванням бонусу, що накопичується, і за винятком боргу по платежах премій;

• у випадку, коли Страхувальник перестав вносити страхові премії, виплата страхових сум проводиться з урахуванням перерахунку, згідно пп.4.6 – 4.8 чинних умов страхування;

• розрахунок страхової суми проводиться на день настання страхового випадку;

• виплата страхової суми відбувається протягом 30 днів з моменту визначення Компанією своїх зобов’язань;

• по закінченні дії терміну страхування Компанія виплатить Застрахованому (Бенефіціару) страхову суму, якщо це передбачено обраною програмою страхування.

1. Сума викупу:

• Страхувальник має право припинити вносити страхові премії і зажадати часткової виплати страхової суми (суми викупу), якщо вона існує;

• вимога повинна бути заявлена в письмовій формі, як додаток до Договору страхування чи Полісу. З одержанням такої заяви Компанія скасовує Договір страхування і виплачує суму викупу у межах Договору страхування не пізніше 90 днів з моменту одержання такої вимоги;

• при розрахунку суми викупу буде доданий залишок бонусу, що накопичується, а також віднята заборгованість по преміях і надбавках до премій, якщо така наявна.

1. Перехід на перерване страхування:

• Страхувальник має право припинити вносити страхові премії і зажадати переведення Договору страхування в перерване страхування, якщо існує така можливість;

• вимога повинна бути заявлена в письмовій формі. З одержанням такої вимоги Компанія переводить Договір у перерване страхування;

• при припиненні Договору страхування за пп. 4.7, 4.10 і відсутності вимоги страхувальника про одержання суми викупу Договір страхування переводиться в перерване страхування;

• у випадку смерті Застрахованого чи закінчення терміну страхування після переходу в перерване страхування страхова сума буде виплачена в перерахунку на суму перерваного страхування відповідно до умов Договору страхування.

1. Сума викупу і (чи) перерваного страхування дійсна тільки для програм страхування, що мають накопичувальну частину, якщо інше не встановлено додатковими умовами страхування.

1. Призначення Бенефіціара і зміни Бенефіціара.

   1. Компанія зобов’язана виплатити страхову суму Бенефіціару згідно з умовами Договору страхування і відповідно до заяви на страхування.

   2. Застрахований може змінити Бенефіціара, зазначеного в Договорі страхування до настання страхового випадку. Зміна Бенефіціара може бути здійснена на підставі письмової заяви Страхувальника (Застрахованого).

   3. Страхувальник не має права призначити незмінного одержувача чи змінити незмінного одержувача, якщо не одержав письмової попередньої згоди Компанії.

   4. Якщо призначено трьох Бенефіціаріїв і не встановлена частка кожного, сума страхової виплати поділяється між ними порівну.

   5. Після здійснення виплати страхової суми Бенефіціару, зазначеному в Договорі страхування, Компанія не несе відповідальності перед іншими особами.

   6. Якщо Бенефіціара немає чи він невідомий, то Компанія проводить виплату страхового відшкодування відповідно до чинного законодавства на момент виплати.

2. Зміна страхової суми при зміні умов страхування.

   1. При зміні страхової суми відповідно до заяви Страхувальника Компанія має право пропорційно змінити кожну із страхових сум згідно з додатковими умовами страхування.

3. Вимоги.

   1. У випадку смерті Застрахованого Страхувальник чи Бенефіціар повинен повідомити про те, що трапилося, Компанію, вказавши причину смерті. Для виплати страхової суми після смерті Застрахованого, Компанії повинні бути представлені такі документи: поліс чи Договір страхування, свідчення про смерть Застрахованого чи документ, що його заміняє, інші документи на вимогу Компанії.

   2. Після закінчення терміну дії Договору страхування, при житті Застрахованого, повинні бути представлені Компанії Договір страхування чи поліс і докази, що Застрахований живий на момент закінчення терміну страхування.

   3. Із усіх платежів, що підлягають виплаті за Договором страхування, Компанія вирахує всі борги Страхувальника, Застрахованого чи Бенефіціара перед Компанією, а також усі витрати, зв’язані з забезпеченням виплати страхової суми.

4. Повідомлення і декларації.

   1. Усі повідомлення і декларації, які передаються Компанії Страхувальником, Застрахованим, Бенефіціаром чи якою-небудь іншою особою, повинні бути у письмовій формі і тільки у центральне відділення Компанії чи особі, яка належним чином уповноважена Компанією. Усі зміни в Договорі страхування чи полісі набирають сили тільки з письмової згоди Компанії.

   2. Усі повідомлення, вислані Компанією поштою Страхувальнику, Застрахованому чи Бенефіціару на їхню останню адресу, відому Компанії, будуть вважатися отриманими адресатом у терміни, установлені чинним законодавством.

5. Зміни адреси.

   1. Про будь-яку зміну адреси Страхувальник, Застрахований чи Бенефіціар повинні негайно письмово повідомити Компанію. Компанія буде виконувати свої зобов’язання щодо відправлення повідомлень на останню відому їй адресу.

6. Вирішення спорів.

   1. Позови сторін Договору страхування один до одного розглядаються судами відповідно до чинного законодавства країни. При виникненні спорів сторони мають право призначити третейський суд, рішення якого обов’язкове для виконання сторонами.