3. Діяльність Радянської держави на міжнародній арені. Генуезька конференція.

Дії СРСР:

- розповсюдження революції у світовому масштабі

- підтримка робочих і соціалістичних організацій усередині капіталістичних країн, напрямок їх через Комінтерн у русло боротьби за соціалістичну революцію.

- виступ на першому місці державних інтересів.

- необхідність стабілізації міжнародної обстановки для здійснення відбудови народного господарства й інтеграції у світову економіку.

Квітень 1922 року – відбулася Генуезька конференція. Були присутні 20 держав. Радянське керівництво погодилося виплачувати колишні борги за умови, якщо західні держави візьмуть на себе зобов’язання компенсувати збитки від іноземної інтервенції, а також нададуть економічну допомогу, виділять вигідні кредити й підпишуть торговельні угоди. Надана сума збитків від іноземних інтервентів удвічі перевищувала борги царської Росії, що привело до невдоволення західних держав.

Таким чином, Генуезька конференція припинила своє існування.

16 квітня 1922 р. – підписаний Рапальський договір з Німеччиною й початок зближення між двома державами.

- охолодження стосунків Антанти й Рад

- заява Радянського Союзу про режим найбільшого «благоприятстсвования» тим країнам, які встановлять із ним дипломатичні відносини до 25 лютого 1924 року. Першою подала приклад Англія, потім Італія. Франція зробила це пізніше інших держав – 28 жовтня 1924 року, а Японія – 20 січня 1925 року.

4. Загострення протиріч у Європі й спроби їхнього вирішення в 1920-і роки.

Наприкінці 1922–початку 1923 - підсилилося протистояння.

• Нерозв’язаність питання про репарації

В 1921 р. – встановлюються – але лише для Німеччини:

• нереальні

• вона не виконує їх

У січні 1923 р. – Франція й Бельгія – окупували Рурський басейн і Рейнську область.

• це викликало кризу в Німеччині

• а потім – і міжнародний характер

США й Англія – проти Франції

Франція – вивела війська

– погодилася на перегляд репарацій

Август 1924 р. – Лондонська конференція.

• схвалила пропозицію комісії експертів на чолі з американським банкіром Чарльзом Дауесом

План Дауеса:

• с 1924 – 1 млрд. марок щорічно

- збільшуючи щороку.

- довівши їх до:

• 1928/29 – до 2,5 млрд. марок.

План Дауеса набув чинності в серпні 1924 року.

Джерело: – з державного бюджету за рахунок підвищення непрямого податку на:

• товари широкого вжитку.

• плюс займи США в 800 млн. марок.

Сподівалися, що німецькі підприємці перенесуть свою діяльність у Схід. Європу й СРСР, тим самим союзники позбудуться від конкурента в Європі.

Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) після Гаазької, Лозанської і Локарнської конференцій.

- розробка репараційного плану, що прийняли зрештою США й Англія.

Для виконання зобов’язань і відновлення економіки Німеччини надавалися позики.

Після реалізації плану Дауеса лишилось актуальне для Франції питання – питання гарантій. Парижу не вдається роздобути англо-американські гарантії.

Створення Малої Антанти (Чехословаччина, Румунія, Югославія) і двосторонній договір з Польщею.