5.3. Специфіка трактування ділової

(корпоративної) розвідки та її

відмінність від промислового

(комерційного) шпигунства

Причиною ототожнення поняті» "промислове шпигунство" та "економічна розвідка" є неправильне розуміння самого терміна "про­мислове шпигунство ". Вважається, що воно неодмінно пов'язане '. промисловістю і виробництвом. А оскільки більшість сучасних бізнесменів пов'язують свій бізнес з перепродажем та наданням по­слуг, вони сподіваються, що їхні інтереси за пінна шмуться недотор­каними

Забезпечення успішної комерційної діяльності підприємців, ро $ виток цивілізованої конкуренції, створення безпечних умов веде» ■ ня бізнесу примушують власників підприємств використовува' и розвідувальні можливості, а розвідка розглядається як діяльніс: призначена для отримання стратегічної (тактичної або конкурентної * переваги над супротивником, виявлення можливих ризиків і управління ними.

Зрозуміло, інформація, яку використовують бізнес-розвідникн надходить від сторонніх джерел, а не від самої компанії - об'єкти дослідження (як це часто відбувається у роботі рейтингових агентств). Крім того, інформацію потрібно перевіряти за кількома джерелам¹», адже вона є основою для ухвалення найважливіших стратегічних рішень (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Класифікація джерел Інформації

Якщо різні джерела дають приблизно однакову інформацію, то це гарантує високий ступінь її достовірності. А коли отримана з різи джерел інформація не збігається, її потрібно аналізувати з урахування м цього факту. (До речі, це хороший спосіб перевірити професіоналізм "розвідувальної" компанії, до якої ви звернулися: вона завжди повинна оцінювати частку достовірності тої або іншої інформації

Неузгоджена робота маркетологів, дизайнерів, конструкторів, економістів, фінансистів, низька якість виготовленої продукції, не вчасне реагування на зміну кон'юнктури ринку, неефективна збутова мережа, низький рівень культури підприємства - чинники внутрішнього середовища, які створюють загрозу ринковій безпеці підприємства.

Зовнішнє середовище непідконтрольне підприємству, в ньому в певних відносинах перебувають покупці, продавці, посередники, пар­тнери, конкуренти, фінансові установи, рекламні агентства, митні й податкові організації.

На рівень ринкової безпеки впливають: нечесні дії конкурентів, платоспроможність покупців, часті зміни податків, курсу валю і. політична ситуація у країні та світі. Поняття "корпоративна безпека" є складним і багаторівневим, взаємопов'язаним і взаємозалежним, характерним для будь-якого суб'єкта господарювання.

Чим більше уваги приділяють суб'єкти корпоративного сектора вивченню навколишнього середовища, реагують на зміни в ньому, аналізують їх, тим швидше можна передбачити небезпеку, вигідніше використовувати внутрішні можливості, прибутковіше вести бізнес. Саме службою, призначеною "тримати руку на пульсі" цих змін і кон-тролюва пі маркс і гшгову діяльність корпоративного сектора, є ділова розвідка, або Д(К)Р. За своєю формою, змістом і методами вона істотно відрізняється від промислового і комерційного шпигунства.Для неї характерне насамперед дотримання законів та чинних нормативних актів, тоді як для промислового і комерційного шпигунства - пору­шення чинного законодавства.

Вважають, що коли конкурентна розвідка - це фактичне й доско­нале вивчення конкурента, збирання інформації про марке-тингові дослідження неосвоєного ринку з метою забезпечення безперебійного та процвітаючого бізнесу, то ділова розвідка, яка також стосується струк­тур безпеки бізнесу, є значно ширшою. Вона спрямована на розроблен­ня нових технологій, отримання нових знань, прийняття управлінських рішень, досягнення значних пере- ваг, поліпшення фінансових результатів, отримання максимальних прибутків за мінімальних ви-ірат та розроблення стратегічних планів розвитку бізнесу.

В. Кишеня підкреслює, що конкурентна розвідка це вузький напрям ділової розвідки, який відповідає основній меті: побудові системи взаємовідносин з конкурентами, тобто розроблення комплексу заходів щодо отримання та обробки даних про конкурента: майнових, фінансових та управлінських ресурсах, можливостях і слабких місцях, а також про операї ивні та стратегічні плани.

Ділова (корпоративна) розвідка процес, який перетворює розрізнені дані про бізнес , комерція чи надання послуг) на потрібну, точну й прі іапп н ф нтіацію про стан фінансово-господарської діяльності; підприємств-конкурентів;

• міжнаціональних корпорацій; підприємств-партнерів; іноземних корпорацій;

• задіяних ними виробничих сил; використовуваних можливостей і намір»!.

Тобто дотичними є три основних фаі горн . їм < ішачі, конкуренти та зміни умов на ринках

Сутність поняття "ідея" полягає в отриманні максимальних доходів від наявних коштів. Ідею бізнесмен може придумати сам за умови, щі ■ він має відповідні кошти і час для її втілення в бізнес, а може запо­зичити в інших, скопіювати, викрасти тощо, економлячи при і . час і кошти. Адже коли ця ідея перспективна і ввійшла в бізнес як "золота жила", то, напевно, жоден власник не захоче нею поділитися Звідси висновок: ідею викупляють, збирають по крихтах і копіюю гь або банально викрадають.

Процес - це така модель організації бізнесу, котра дає змогу за рівних умов з партнерами по бізнесу отримувати значно більші при­бутки.

Західні комерційні структури давно використовують таке поняття, як бенчмаркінг, під яким розуміють вивчення досвіду, стратегії, рішень, ділової практики кращих компаній галузі з метою використання в адап­тованому вигляді для поліпшення якості роботи своєї компанії.

Існує й інше за змістом трактування поняття "бенчмаркінг": це ме­тод управління, орієнтований на відтворення еталона. Він передбач и збирання інформації про чужі еталони і ключові параметри бізнес -операцій (бенчмарках) та їх відтворення у своїх компаніях. У перекладі з англ. слово ЬепсЬтагк означає геодезичну відмітку висоти - стійк їй орієнтир, щодо якого визначають інші висоти й відстані. Бенчмаркіш - це порівняння ефективності системи з якимось установленим, при­йнятим значенням. На Заході поняття "бенчмаркінг" почали викори­стовувати наприкінці 1970-х років. У США, Японії та інших країни; програми бенчмаркінгу розвиваються за державної підтримки; діють також індус рі іьні бюро знайомств, мета яких - пошук партнерів з 5енч іркшгу

Отже, це система методів і способів вивчення пози­тивного досвіду й рентабельності, вивчення особливо­стей досягнення кожного з них окремо і в сукупності та індивідуальний зиск від показників, в основі чого лежить свідоме відтворення та впро­вадження у власному бізнесі необхідного комплексу бізнес-рішень.

Сьогодні ділова розвідка є складовою корпоративної культури ведення сучасного бізнесу. Для виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби першочергову роль відіграє розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу, аналіз можливості ризиків тощо

Поняття промислового шпигунства сл ^ тично можна подати як модель взаємозв'язаних дій, спрямованих на отримання вигоди (рис. 5.2).

Рис. 5,2. Модель промислового шпигунства

Якщо будь-яка ланка випадає із взаємозв'язаного ланцюга, то про­мислове шпигунство не досягає своєї мети. В науковій літературі г і танням промислового шпигунства, економічної, ділової, конкурсні мої розвідок, на противагу теорії маркетингу, не приділялося належн-ч" уваги. Тому практичним працівникам доводиться самотужки, чероч власні помилки і втрати, використовувати всі відомі їм способи і мето­ди отримання інформації та ведення ділової (корпоративної) розвід¹::-: (рис. 5.3).

Сучасне промислове шпигунство - це свідоме пошкодження про­мислового обладнання, інформаційних систем, психологічний тиск на працівників з метою дестабілізації діяльності конкурента. В наших умовах це спроба деяких фірм стати абсолютними монополістами в місті чи регіоні. Для цього застосовують, як уже зазначалося, підкуп. погрози, шантаж працівників, переманювання грамотних спеціалістів від конкурентів, крадіжки баз даних і описів технологічних процесів.

Дослідження гострих проблем вітчизняної економіки свідчать, що причиною більшості з них є неуважне ставлення керівників фірми і держави загалом до створення і захисту конкурентно­го середовища, організації конкурентної розвідки та гарантування економічної безпеки фірм як економічної одиниці, що може при­звести не лише до значних фінансових витрат, а й до банкрутства та втрати бізнесу.

Отже, ділова розвідка - явище об'єктивне й закономірне. Право­відносини в діловій розвідці складні, нечітко визначені, адже будь-які способи добування інформації про конкурента вже за своєю суттю с зворотногострою зброєю, яка може бути використана проти вашого бізнесу. Ці складнощі переживав бізнес у всіх країнах світу. Зокрема, в Японії донедавна існувала така філософія: для чого витрачати 10 років та 1 млрд. доларів на дослідження, коли за хабар в 1 млн. доларів інженер фірми-конкурента зможе швидше й ефективніше досягти та­кого самого результату. І лише в квітні 2003 р. Міністерство економіки та промисловості зробило перші кроки для оголошення промислового шпигунства діянням, що підпадає під кримінальну відповідальність. Аналогічна ситуація і у Франції. Уряд цієї країни визнає, що безпо­середньо передає захоплені секрети французьким корпораціям, тут розвідка працює і для приватного сектора.

Ділова розвідка має суспільно-корисний характер, оскільки допомагає бізнесу, як вітчизняному, так і зарубіжному, розвивати­ся, вдосконалюватися, диверсифікуватися. Водночас у найближчому майбутньому, коли бізнес стане більш професійним, конкурентним і цивілізованим, ділова розвідка буде розглядатися як необхідна умо­ва забезпечення стратегічної стійкості, конкурентоспроможності та економічної безпеки фірми.

На мш | ірікн всі країни ведуть економічну розвідку: це питан­ня націонал ьшн бо і :ки га міжнародного права. Разом із тим урядові розвідувальні стр) ктури де . ілі частіше діють в інтересах приватних корпорацій. Стосовно мікрорівия йдеться про конкуренційне право, за­хист економічної конкуренції, авторських і суміжних прав, обмеження монополізму, порушення' комерційної таємниці тощо. Що є законним, а що ні, мають вирішувати юристи, а для економістів головне - ефективність. Хоча між економістами та юристами має існувати чітка взаємодія на основі правовідносин цивілізованого ринку.

Нині стерті всі ідеологічні бар'єри, і шпигунство розглядається як звичайний бізнес, такий самий, як торгівля комп'ютерами, автомобілями чи сигаретами.

Коли йдеться про конкурентну розвідку, то це не лише дослідження ринку, бажання дізнатися про обсяги продажу конкурентів, а й (у цьо .г відмінність від інформаційно-аналітичної роботи) наскільки іш керівник конкуруючої фірми здатний приймати рішення, ризикуі , ти. Це вже не просто інформаційно-аналітична робота, а й частково розвідувальна. Тут можуть застосовуватись методи "інформаційт.."' провокації", наприклад публікація статті й "відстежування конк_ і та"

дії окремих груп або осіб з метою одержання необхідної інформації про яви­ща та об'єкти, що належать до сфери їхніх професійних інтересів

вид діяльності, пов'язаної з дослідженням (обстеженням) чого-небудь із спеціальною метою

організації, що відають спеціальним вивченням різних аспектів будь-яких явищ, пов'язаних із наукою, виробництвом, економікою, політикою, війною і суспільними стосунками всередині країни і за її межами в рамках завдань, які вирішуються цими організаціям

діяльність з метою одержання інформації будь-якого характеру з використан­ням технічних засобів, методів агентурного втручання

сукупність прийомів і методів вивчення об'єктів і явищ, що належать до сфе­ри інтересів конкретних людей, професійних груп чи структур

Рис. 5.4. Аспекти трактування розвідки

Діяльність, пов'язана з одержанням інформації будь-якого характе­ру за використання технічних засобів, методів агентурного втручання є протизаконним видом добування інформації і застосовується лт¹- : відповідними службами за наявності чинних документів.

Зважаючи на базове значення поняття "розвідки", визна терміни маркетингова, конкурентна і ділова корпоративна розвідки.

Маркетингова розвідка - поняття широке: "маркетинг" означає к тільки вивчення конкурентів, а й просування продукту з почат-стадії розроблення до продажу, рекламу, ціноутворення.

Копі ' нтиа розвідка (сотреіШуе іпіеїїщепсе) - вузький напрям ділової розвідки, який відповідає основній меті: побудові сис . • і взаємин з конкурентами, тобто створенню комплексу заходів щодо отримання й оброблення даних про конкурента: про його майно - , фінансові та управлінські ресурси, можливості, вразливість, а^г про оперативні та стратегічні плани. Конкурентна розвідка, на ві_г їм і від розвідки на користь держави, проводиться на користь бізнес, і тільки бізнесу.

Під діловою (корпоративною) розвідкою (у перекладі з англ. -Ьішп姧 согрогаіє іпіеШ§епсе) розуміють збирання та аналіз відол/ . про партнерів і конкурентів. Мета ділової розвідки виявити рса. ний стан справ у корпораціях, сильні й слабкі сторони їх бізнесу.

Діловою (корпоративною) розвідкою займаються банки, інвестиційні, аудиторські, дослідницькі, консалтингові компанії, рейтингові агент­ства. Одні роблять це на користь власного бізнесу, інші - за завданням клієнтів. Фактично будь-яке маркетингове дослідження містить еле­менти ділової розвідки.

Нині роль ефективно організованої ділової розвідки поси-люп ься Труднощі полягають у правильному усвідомленні не тільки зовнішніх обставин, а й внутрішнього середовища компанії. Не є таємницею, щи доволі часто менеджери, бажаючи показати свою діяльність у кращому світлі перед вищим керівництвом або власниками підприємства, а інколи й просто прикриваючи свої помилки, спотворюють або фальсифікую!!, інформацію, яка надходить в управлінські структури. Це призводить до ухвалення неоптимальних рішень, які можуть завдати збитків бізнесу. Завданням ділової розвідки є перевірка інформації і запобігання подібним ситуаціям.

Збирання й опрацювання актуальної та достовірної інформації обновлює інформаційні ресурси, а отже, виникає потреба в сучасних технічних засобах і наявності програмного забезпечення, яке дасть •. гу не лише збирати і зберігати дані з різних джерел, а й вести пошук і ю інформаційних масивах, використовуючи різні критерії. Для адекватного опрацювання отриманих даних і формування обґрунтованих висн ■ та прогнозів потрібні висококваліфіковані фахівці-аналітики.

Оскільки найважливішим у діяльності служб економічної безпе­ки стає прогнозування, то основну роль відіграє аналітична робо а Більшість бізнесменів вважають, що інформаційно-аналітична р< - дороге задоволення. Однак аналіз Інформації здійснюють, навіть ямці і він не входить у бізнес-процеси. Адже важко знайти ділову лю; яка б не цікавилася новинами і не перечитувала пресу, не стежила за новинами. А от це заняття, що проводиться систематично, є складо­вою життєвого циклу розвідувальної діяльності або більш звичної д їя бізнесу-"інф ; м щійно-аналітичної діяльності". Служби економ і чг безпеки і ділової розвідки виявляють ризики, моделюють загрози ■■ сценарії розвитку криз, ідентифікують чинники, що діють на їх п і-ближення й розвиток. Основним завданням стає - передбачиті мент, місце та ймовірність настання кризи для вжиття превентивних заходів і концентрації необхідних сил і засобів. Так нині діють сл; економічної безпеки найбільших вітчизняних і зарубіжних компанії;. корпорацій та холдингів. є люди, а саме міжособистісне спілкування, переважно неофіційне, працівниками конкурента

Водночас для стратегічної Д(К)Р плідна і цікава інформація є в за­гальнодоступних джерелах. Вона не тільки не приховується, а навпаки, рекламується, організовується і подається у вигляді різних баз дані і \, довідників, оглядів, наукових статей, публіцистики тощо. Моніт згадок про підприємство чи про конкурентів у ЗМІ дає низку можливостей для ділової (корпоративної) розвідки (рис. 5.6).

Рис, 5.5. Класифікація ділової (корпоративної) розвідки за предметом інтересів

Основні аспекти, які має з'ясувати ділова (корпоративна) розвідка для виконання завдання, можна схематично відобразити блок-схемою запитань (рис. 5.7).

Рис. 5.6, Можливості монітори»» * І МІ

Коли варто звертатися до послуг бізнес-розвідників? Нині в Україні за прикладом "старшого брата", почали досить активно працюна і и компанії, що займаються бізнес-розвідкою. Тому важливо зрозуміти, и яких випадках і які послуги цих фірм можуть знадобитися саме вам.

У компанії з'являються нові стратегічні завдання, які потрі оцінити. Це може бути купівля контрольного пакету акцій або значної його частки незнайомою для інвестора компанією із стратегічною мстою, поява нових партнерів або сумісне ведення бізнесу.

Отже, вирішення конкретного завдання Д(К)Р можна подати як тристадійний процес, зображений у табл. 5.1

Великі розвідники типу Ріхарда Зорге свого часу вирішували¹ і.сі питання перших двох етапів Д(К)Р поодинці, причому в умовах, які навіть віддалено не нагадують те, що ми маємо нині, ні за кільк¹: і ю джерел інформації, ні за засобами пошуку цієї інформації, ні за за­собами її опрацювання та аналізу, ні за умовами власної роботи. У 1980-і роки робочі групи, створювані ВІЖ, при ЦК КПРС працювали в інших умовах, але методи "ручного" опрацювання інформації на той час ще не зазнали практично ніяких змін. А ці методи в умовах не ;\ же конспіративної діяльності кожної такої групи і достатньо серйозних прав, делегованих групі владою, зводилися до добровільно-примусового залучення до роботи провідних фахівців і керівників, директивної ашзації закритих або напівзакритих нарад, семінарів, експеримені.них програм аж до колективного вироблення думок і рекомендацій «румом провідних фахівців країни з виокремленої проблеми.

5.4. Особливості ділової (корпоративної) розвідки

Поняття "ділова (корпоративна) розвідка" (Д(К)Р ) увійшло до «|> і міського лексикону порівняно недавно. У період боротьби із "за-«и,::ііочим" імперіалізмом за кордоном цей процес називали негативно • «рішеним словосполученням "промислове шпигунство". Однак це не і..і.кало нашій державі давати завдання звичайній розвідці і за тими рн -. і ами інформації, яку вона здобувана, і і ашіти перед інститутами окремими ученими завдання, які сього ні ірії ус ділова(корпора-іа) розвідка.

Великі розвідники типу Ріхарда Зорге свого часу вирішували¹ і.сі питання перших двох етапів Д(К)Р поодинці, причому в умовах, які навіть віддалено не нагадують те, що ми маємо нині, ні за кільк¹: і ю джерел інформації, ні за засобами пошуку цієї інформації, ні за за­собами її опрацювання та аналізу, ні за умовами власної роботи. У 1980-і роки робочі групи, створювані ВІЖ, при ЦК КПРС працювали в інших умовах, але методи "ручного" опрацювання інформації на той час ще не зазнали практично ніяких змін. А ці методи в умовах не ;\ же конспіративної діяльності кожної такої групи і достатньо серйозних прав, делегованих групі владою, зводилися до добровільно-примусового залучення до роботи провідних фахівців і керівників, директивної ашзації закритих або напівзакритих нарад, семінарів, експерименних програм аж до колективного вироблення думок і рекомендацій «румом провідних фахівців країни з виокремленої проблеми. Якщо розглядати не загальнодержавний рівень, а звичайне ЗАТ із нею працівників, то за правильної організації роботи служба Д(К)Р ііііі-копією описаної вище ситуації: завдання від групи Д(К)Р може шмати будь-який працівник,

Досвід останніх років показав, проте, що< | пенчіи ;аидапня Д(К)Р іком можна вирішувати, не залучаючи ороашт іні.иоі щільності аго працівників і не користуючись ніяі. йми :акрмі ішп і перелами (юрмації.

Експертні системи (ЕС) мають вирішувати завдання, що потребу­ють експертних знань у певній сфері. У тій чи іншій формі експерт*» системи повинні мати ці знання. Тому їх також називають системами, заснованими на знаннях. Проте не кожну систему, засновану на знаннях, можна розглядати як експертну. Експертна система повинна також уміти певним ' ию л пояснювати свою поведінку і свої рішення користувачеві, так само, як це робить експерт-людина. Це особливо важливо у сферах, для яких хараї ер 11 н< л іначеність, неточність інформації (наприклад, у діловій розвідці ^ і, рицині). У цих випадках здатність до пояснення потрібна для того, щоб ^! ідвищити ступінь довіри користувача до порад системи, а також для того, щоб дати можливість користувачеві знайти можливий дефект у міркуваннях системи. У зв'язку з цим в експертних системах варто передбачати дружню взаємодію з користувачем, що ро­бить для користувача процес міркування системи "прозорим". Часто до експертних систем ставлять додаткову вимогу - здатність мати справ;; і невизначеністю і повнотою. Інформація про поставлене завдання може бути неповною чи ненадійною; стосунки між об'єктами предметної сфер.-і можуть бути наближеними.

Експерт - це людина, що здатна чі і ко кирал аі н свої думки і іристується репутацією фахівця, вмі< знаходити іравильні рішення юблем у конкретній предметній сфері Іікч їх рі використовує свої нніоми і знання, щоб зробити пошу*- рішані і о(()октивнішим, і ЕС їдєлює всі його стратегії.

Інженер знань - людина, що має знаним . інфо| ш і нки і штучного телекту, знає, як треба будувати ЕС. Інженер шан опитує експертів, •уиує знання, вирішує, як вони повинні бути по шмі ^>:- Н(', і може до-шогти програмістові у написанні програм.

Засіб побудови ЕС - це програмний засіб, ікш'і пню рт гону інженер іань або програміст для побудови ЕС.

Користувач -людина, яка використав) • л н > г оваї у ЕС/ Так, користувачем може бути юрист, що виксоує її для кваліфікації конкретного випадку; студент, якому ЕС допомагає вивчати інформатик \; начальник слуби ділової розвідки, який на основі проаналізованої ■■ матеріалу складає прогнозовані перспективні плани чи визначає можлнш напрями усунення ризиків та їх причин тощо. Термін "користувач" дещо неоднозначний. Зазвичай він позначає кінцевого користувача. Прон-користувачем може бути:

творець інструменту, що відлагоджує засіб побудови ЕС;

інженер знань, що уточнює, чи є в ЕС знання;

експерт, що додає системі нових знань;

клерк, котрий заносить у систему поточну інформацію;

власник бізнесу;

керівник служби безпеки компанії;

• менеджер з безпеки;

• начальник служби ділової розвідки.

Важливо розрізняти інструмент, який використовують для побудови ЕС, і саму ЕС. Інструмент побудови ЕС охоплює як мову, використо­вувану для доступу до знань, що містяться в системі, так і їх подання, а також підтримують засоби - програми, які допомагають користу­вачам взаємодіяти з компонентами експертної системи, вирішуючи проблему.

Процедура "спілкування з комп'ютером" - це "складання поні' кового запиту". Існує багато баз даних, які є і так званими "пош\ кп вими машинами" зі своєю унікальною "мовою запитів". За обсягом українсько- та російськомовного матеріалу, що зберігається в базі, лідерами є три російські ("Індекс", "Рамблер", "Апорт") та одна світовії пошукові машини, що розуміють украйи.:.к\ та російську мови. Щодо англомовних текстів, то для їх розшуку а Інтернеті функціонують десятки загальносвітових пошукових машин і багато регіональних та локальних систем.

Якщо запит написаний і справді адекватно відображує потре-інформації, то подальшу роботу з її збирання вже можна спокійно до ручити так званому "пошуковому роботові" - комп'ютерній програмі, яка із заданим ступенем регулярності опитує сервер пошукової машини щодо наявності свіжої інформації за вказаним запитом, отримує цю свіжу інформацію і (один з варіантів) накопичує її у вашій електронній поштовій скриньці.

Отже, між етапами 1.1 і 2.1 є найбільш трудомісткий етап збиран­ня інформації, і саме цей етап можна майже повністю покласти на безлюдну технологію комп'ютерного пошуку, причому одночасно з етапом 2.2 "Опрацювання та оцінювання інформації".

Інша частина етапу 3.2 "Збереження конфіденційності відо-мостей дотична із завданнями симетричної служби - служби еконо-\:'ч:: контррозвідки.

Для полегшення завдань служби Д(К)Р в сучасних умовах мож використовувати:

класифікатор цілей (запитів, тем, напрямів пошуку);

• групу пошукових роботів (в Інтернеті - основними євр,-пейськими мовами);

• програму автоматичного розкладання інформації в клас фікатори;

⁸ класифікатор працівників і підрозділів;

• програму автоматичного розподілу інформації за корис ; ■ чами;

інтерактивний довідник з тем, що ґрунтується на зібрані;■ >■■

весь час інформації. Можна зробити висновок, що всі конкретні банкрутства (крім ви кликаних стихійним лихом: буревієм, повінню, виверженням вулкана або землетрусом) пов'язані з незнанням зовнішнього середовища і поганої і роботою служби Д(К)Р.

5.5. Роль ділової (корпоративної) розвідки у бізнесі

Реалії сучасного ділового світу такі, що багато бізнесмен іи розуміють, що без глибокого аналізу інформації, яка нині заполони­ла весь світовий ринок, неможливе успішне ведення бізнесу. Пото­ки інформації, що генеруються учасниками ділової активності, за її кваліфікованого опрацювання, аналізу та синтезу висновків з,м і і 11 озброїти компанію конкурентними перевагами стосовно інших гравців ринку, які своєчасно не володіють потрібною інформацією.

Розглянемо конкретно кожну із зазначених на рис. 5. 9 псрсваї Д(К)Р.

№ з/п

Рис. 5.9, Основні переваги компанії, що має сильну структуру ділової (корпоративної) розвідки

2. Прогнозування дій конкурентів і парі и<-*рж. Установлення ти на побутову хімію на певному секторі риш . компанія визначає за

нчіомогою аналізу попиту на продукції о і і піп коні /рентів.

3. Виявлення нових або потенційнії \ киш % рги і ін V практиці *>уиають факти, що в процесі навчання і,і шиоі \н< .;■: і.кі початківці, що «•споюють технології розвідки, виявляти партій- компанії невідомі їм, але такі, котрі в майбутньому можун. ; нро,м наш ін ;ис< у як конку­ренти. Велику роль у подібному моніторі ии у тдіїр.ііип і ,'чм ..і іасоби і ісження за новою інформацією в Інтерне) і

4. Можливість використання досвід) іншії* компаній Відома приказка, що "розумний чоловік завх*..'її ний і--. ш т .- - крутого ста­новища, а мудрий чоловік не допусти і ь. щ< ш • їм > г. і.тому становищі опинилася", практично є основним принципом цпюноі 0 ориоративної) І>о івідки.

Якщо компанія, що має ноу-хау, не змогла або не захотіла їх хистити відповідно до чинного законодавства, то вона не може при­тягнути до відповідальності тих, хто відтворив виріб або технологій подібні до її власних зразків.

Пріоритетом стратегічної розвідки є моніторинг політики, оскіль-мі політика, без сумніву, важливіша для ділової (корпоративної) розвідки, ніж економіка. Політичні рішення впроваджувалися і будуть впр-. ваджуватися в життя незалежно від їх рентабельності, ефективності і витрат грошових коштів на їх впровадження. Тому, щоб не втрати ги бізнес, потрібно враховувати політичні зміни, тенденції і напрямі: прогнозувати і передбачати наслідки політичних подій та інтриг. На основі викладеного вище можна виокремити такі головнізавдап і . ділової (корпоративної) розвідки за політичними аспектами:

відстежувати законодавчі та адміністративні тенденції в діях

влади щодо бізнесу загалом;

• відстежувати лобіюючі зміни в законодавстві, які можуть впли нути на власний бізнес на користь інших бізнес-груп або ваши прямих (непрямих) конкурентів;

у період передвиборчих кампаній аналізувати позиції реальн и \ претендентів у владні структури в контексті інтересів свого бізнесу. Однак в умовах вітчизняного бізнесу за постійної зміни влади, безкомпромісних дій політиків, постійного лобіювапня всіх рівнів не можуть залишатися на рівноцінних позиціях сили, що пробивають собі дорогу до влади. На думку більшості експертів, оптимальною у виборі є та сила, котра давно по­зитивно зарекомендувала себе, чия ідея реалізована на Заході. Або потрібно робимо ставку на всіх, хто реально претендує на успіх політичних конкурентів (без непотрібної публічної заангажованості) за принципом "хай переможе сильніший";

• збирати й аналізувати інформацію та інформувати керівницт­во про випадки, коли діяльність компанії чи окремі її напрями починають зачіпати чиїсь політичні інтереси;

• ВІДСТеЖуВаТИ Дрейф ПОЛІТИЧНИХ ІНТереСІВ ВПЛИВОВИХ СТруК".) і'

та інформувати керівництво структур про ці факти, особлш • якщо підприємство вносило зміни у свою діяльність, а ситуація складається так, що вона починає зачіпати інтереси новоефе-;-мованих політичних владних структур.

Вивчення нових технологій, продуктів 1 процесів, які мо-н. вплинути на бізнес. Це один із пріоритетних напрямів роботи >.п стічної ділової розвідки, що потребує розуміння, компетентності шання специфіки продукту компанії. Моніторинг спеціальних ріодичних видань і збірок, наукових доповідей та праць дає змогу в уівдвомістких галузях (зокрема, в медицині, електроніці) заощадити іїчііі кошти і час за рахунок викорнс і анпя чужих напрацювань.

ТЕМА 6

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Інформаційна безпека - стан захищеності інформаційного просто­ру, який забезпечує формування та розвиток цього простору в інтересах особистості, суспільства та держави.

Інформаційна інфраструктура -складова інформаційного про­стору, яка є сукупністю: даних (структурованих чи неструктурова-них), засобів збирання, накопичення, оброблення, збереження та розповсюдження інформації; системи виробництва інформаційних продуктів, інформаційних ресурсів зовнішнього інформаційного про­стору, інструктивних матеріалів та документації; людини як активного фактора впливу на інформаційний простір.

Інформаційний простір - середовище, де здійснюється форму­вання, збирання, зберігання та розповсюдження інформації.

Інформаційний простір України - це інформаційний простір, на який поширюється юрисдикція України.

Інформаційний ресурс - складова інформаційного просто­ру, що поєднує в собі дані, їх місцезнаходження, взаємозв'язок між інформаційними елементами, відомості.

Комерційна таємниця - 1) форма гарантування безпеки найбільш важливої комерційної інформації, що пропонує обмеження її розпов­сюдження; 2) інформація: управлінська, виробнича, науково-технічна, валютно-фінансова, торгова та інша ділова інформація, що спеціально охороняється власником і є цінною для нього у досягненні переваг над конкурентами, отриманні прибутків, зафіксована в письмовій або іншій матеріальній формі і є його власністю, окрім відомостей, віднесених до державної таємниці або віднесення яких до комерційної таємниці заборонене чинним законодавством.

Розвиток експортноорієнтованих ІКТ виробництв ~~ створення необхідних умов для розвитку національного експортноорієнтованого ІТ-аутсорсінгу, що є чинним механізмом здобування українськими технологічними ко і її їм народного ринкового досвіду.

Розвиток соціального капіталу - створення умов для само-реалізації кожної людини.

Розвиток телекомунікаційної інфраструктури - створення сучасної технологічної бази національної інформаційної інфраструктури й інноваційної інформаційної галузі, що забезпечуватиме швидке поши­рення ефективної і конкурентоздатної інформації і надаватиме широкі комунікаційні можливості для всіх прошарків населення.

6.1. Історичні аспекти створення інформаційного суспільства

Людство очікує, поки "прокинеться" потенціал, який накопичу­ють комп'ютерні мережі світу від часу своєї появи. Ми можемо лише здогадуватись і прогнозувати, що чекає на інформаційне суспільство, так само, як і чого нам очікувати від нього. Теоретики соціології, політології, економіки, культури напророкували щодо його майбутньо­го чимало. Одні обіцяють радісну й безхмарну феєрію, інші малюють картину геть інфернальну, повертаючи терміни періоду рабовласництва. Отже, час дати відповіді на сьогоднішні запитання.

Вперше в достатньо чіткому вигляді ідея інформаційного суспільства була сформульована наприкінці 60-х - початку 70-х років XX ст. Винахід самого терміна "інформаційне суспільство" приписується Ю.Хаяші, професорові Токійського технологічного інституту. Японсь­кий уряд уже тоді вважав дуже важливим для країни, зокрема для її економіки, з'ясування перспективи поширення комп'ютерних технологій. Тож доповіді з цієї проблеми готували одразу кілька груп дослідників. Проте наголос на економічних наслідках зумовив певну обмеженість і прикладний характер продукту роботи японських уче­них.

"Інформаційне суспільство" так і залишилося б просто японською локальною моделлю розвитку, якби паралельно в таборі її економічних суперників - американців не з'явилася ще одна концепція нового суспільства. Це був постїндустріалізм соціолога Деніела Белла.

Насправді як науковців, так і пересічних громадян цікавить, що ж нас чекає у невизначеному загадковому, так званому інформаційному суспільстві? Для цього ми маємо першочергово з'ясувати, де ми перебуваємо сьогодні і що діється навколо нас.

. Багато чого в цій виникаючій цивілізації суперечить традиційній індустріальній. Це водночас і технічно розвинена, і антиіндустріальна цивілізація. "Третя хвиля" несе із собою новий спосіб життя, що ґрунтується на джерелах енергії,які поповнюються; на методах виробництва, що роблять застарілими більшість фабричних збирних ліній; на якійсь новій родині; на ново­му інституті, який можна було б назвати "електронним котеджем"; на радикально перетворених школах та корпораціях майбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводить нас за межі концентрації енергії , грошових коштів і влади.

Тож, як бачимо, ніщо не може бути випущене з поля зору в процесі запровадження інформаційних технологій у наше життя. Кожен аспект нашої життєдіяльності неминуче має набути цифрових характеристик, оскільки технології, "розірвані", розкидані в окремих речах, що нас оточують, марні. Як дорога іграшка, надто крихка для того, щоб її бодай торкатися.

Коли ж виникає інформаційна мережа, навіть локальна, користь від інформатизації зростає експоненціально, з кожним кроком ефективність збільшується майже на порядок. Сенс інформаційних технологій саме в їх синергізмі, ефекті об'єднаних можливостей і потенціалів.

Інформатизація характеризується системністю. Все потро­ху залучається до діалогу людина-довкілля, все набуває активного інтерфейсу, дружнього до користувача. Ще понад століття тому - в 1851 р. Натаніел Готорн, американський фантаст і натхненник розвитку телеграфу, зауважив, що електрика перетворила матеріальний світ на величезну нервову систему. Земна куля стала величезним мозком із чуттям і розумом.

Як уже зазначалося, можливості комп'ютерів, об'єднаних в мережу, - це не просто сума можливостей кожного з елементів. Відбувається астрономічне зростання. Вже тепер на симулювання такої складної хаотичної системи як, скажімо, вірус СНІД чи екологічний баланс, не потрібно багато часу. Плюс забезпечується доступ до роботи над цим практично необмеженої кількості фахівців.

Отже, завдяки новим можливостям обсяг і структура знань змінюються і кількісно, і якісно. Тож набута освіта вже не забезпечує сталого професійного рівня, достатнього на все життя. А постійне навчання паралельно з роботою вимагає зміни принципу освіти, для нового покоління - розроблення нової педагогіки: системи виховання особистості, адаптованої до інформаційного суспільства.

Розвиток телекомунікаційної інфраструктури - створення сучасної технологічної бази національної іі і лаційиої інфраструктури й інноваційної інформаційної галузі, що забезпечуватиме швидке по­ширення ефективної й конкурентоспроможної інформації і надавати­ме широкі комунікаційні можливості для всіх прошарків населення. Ми повинні забезпечити себе належною іпфр (структурою доступу до інформації і знань для того, щоб пові чо іір< по використовувати переваги інформаційного суспільства.

Роль мас-медіа - формування в суспільнім . вив імос і і готовності пе­рейти до інформаційного суспільства, вдоскои • н ті • ■ т геми демократії та плюралізму ідей. Потрібно сформувати в шіірої и кип їх населення усвідомлення необхідності й бажаносі :мін, нон я ам їх із перехо­дом України до інформаційної стадії розвм .•-, а шьо/і психологічну готовність до участі в цих змінах.

Крім технології, науки, освіти й виховання, глобалізація інформаційних мереж змінює також фізичний спосіб роботи і навчан­ня, додаючи до них префікс теле-, себто дистанційний. Отже, пошук роботи чи вступ до навчального закладу більше не означає зміни місця проживання. Більше немає потреби через це розривати родинні зв'язки. До того ж, телеробота дає змогу більше часу приділяти дітям, а отже, повертає традиції родинного виховання.

Духовне життя людини з поширенням інформатизації набуває но­вих рис завдяки новим можливостям. Виховується релігійна терпимість, оскільки різко збільшується доступність інших переконань, доступність вільного спілкування з їх носіями. Відвідування святинь у режимі он-лайн, персональна електронна капличка, електронний молитовник на 10п молитов за секунду - людська вигадливість безмежна, особливо коли на ній можна заробити.

Анонімність, деперсоніфікація, ба навіть симуляція особи в Мережі (стать, вік, освіта, національність - будь-що може бути приховане чи змінене лише натисканням кількох клавіш). І, відповідно, система цінностей суспільства має зазнати певних трансформацій.

Ми не можемо сьогодні сказати, куди саме спрямують людство сили соціальної та психологічної адаптації. Проте ми точно знаємо, що шлях буде пройдено чималий. Одним із найнаочніших прикладів є переміщення до віртуальної реальності світових культури й мистецт­ва. Причому тут відбувається подвійний процес одночасно і виника­ють специфічні мережеві види культурної і мистецької діяльності, що можливі лише в гіперпросторї і створюються он- чи оф-лайнові версії (себто в Мережі чи на дисках або інших носіях інформації відповідно) реальних музичних творів, виставок, музеїв, бібліотек, пам'ятників тощо.

Перенесення в інформаційний простір культурних надбань прак­тично всіх націй і часів робить їх доступнішими. Адже тепер не треба вишукувати вільних грошей і часу, аби відвідати Версаль чи Ермітаж. Не треба жодних дозволів і статусів для вивчення раритетів літератури чи мистецтва. Можна "власноруч" повторити роботу археолога чи ресттвра: ."і, відомого художника чи ювелірного майстра.

Мистецтво стає справді близьким народові - двері в цілий світ втілює дедалі > накшіше створіння (хіба це річ, якщо має дедалі більше розуму її несе дедалі більшу відповідальність і за нашу роботу, і за дозвілля, і за освіту!), яке мешкає на нашому робочому столі.

Комп'ютер умож. ні в ш гнвну взаємодію культурних просторів різних користувачів, об'є; • »и їх у єдине культурне бутгя планети. Культурний простір стає глобальним.

Причини виникнення інформаційного суспільства зрозумілі, а от електронна готовність та електронне залучення ще недостатнє. Готовність - це первинна, фундаментальна основа успіху будь-якої діяльності. Електронне залучення - це інструмент, завдяки якому підвищується рівень електронної готовності.

Готовність до того чи іншого виду діяльності - це цілеспря-мований вияв особистості, що охоплює її переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, настановлення. її досягають у процесі моральної, психологічної, професійної та фізичної підготовки, вона є результатом всебічного розвитку особистості з урахуванням вимог щодо особливостей діяльності, професії. Відтак готовність до діяльності є складним соціально-психологічіїим явищем.

Схема готовності людини до діяльності в умовах інформаційного суспільства передбачає три основних коміїшк іггн і складена авторами на підставі матеріалів А. О. Мойсеє і ш(рнс о І)

Відомі критерії електронної готовності людини до іяформа-ційного суспільства, за якими можна виокремити та проаналізувати п'ять категорій (рис. 6. 3).