4.3. Механізм визначення переліку

інформації, що становить

комерційну таємницю

Конфіденційну інформацію поділяють на інформацію обмеженого доступу і на секретну. До першої належать відомості, розголошування яких заподіює збитку тактичним інтересам, таким як зрив конкреї мої о контракту, зниження відсотка прибутків від операції, ускладнення угод, виконання окремої угоди. Розголошування секретної інформації завдає збитку інтересам фірми, може поставити під загрозу саме її існування надалі. її становлять відомості, ознайомлення з якими дає змогу кон­курентам підірвати репутацію фірми в очах партнерів, заподіяти її фінансового збитку, призвести до конфлікту з державними органа­ми, поставити у залежність від кримінальних структур. Класифікацію відомостей комерційної таємниці наведено на рис. 4.1.

Вітчизняні підприємства переймають практику іноземних підприємств, яка передбачає чотири способи визначення поняття "комерційна таємниця":

1. Тотальний. Суть цього методу дуже проста. Ознайомившись із переліком Закону України "Про комерційну таємницю", в якому зазначено, що не може бути комерційною таємницею, потрібно про­сто методом виключення все, що залишилося, визнати комерційною таємницею підприємства. Таким чином, таємницею буде вся інформація підприємства. Цей спосіб найбільш простий і найменш ефективний. Справді, дуже легко оголосити всю інформацію, що підлягає захисту, секретом. Ось тільки як її захищати? У свідомості людини зазвичай усе означає нічого. Це дуже абстрактне поняття, що потребує конкретного пояснення. Отже, або доведеться створювати відмінну працюючу си­стему, яка займеться захистом "всього", або потрібно буде змиритися з тим, що таємниця залишається лише закріпленою на папері.

2. Плагіаторський, Теж вельми легкий спосіб. Треба просто з'ясувати, яку саме інформацію партнери вважають комерційною таємницею, і так само вчинити на підприємстві. Природно, що по­вного списку ніхто з конкурентів не надасть, але підказати, які саме сфери діяльності підлягають засекречуванню, і дати невелику підказку, напевне, зможуть. У крайньому разі досить просто ознайомитися із спеціальними матеріалами і літературою, що досліджує ці теми. За­звичай як допоміжну інформацію там подано перелік інформації, яка може бути віднесена до комерційної таємниці.

3. Аналітичний. Цей спосіб дещо складніший за перелічені вище, але і набагато ефективніший. Спосіб полягає в "рольових іграх", иоі о давно використовують психологи, слідчі, маркетологи та ін. Як же він діє? Уявіть себе на місці іншої людини. Наприклад, подумайте, яка саме інформація про конкурентів була б особливо корисною. Тепер уявіть себе на місці конкурентів і розгляньте ситуацію щодо вашо­го підприємства. Вельми корисно уявити себе на місці зловмисни­ка (злодія, шантажиста чи іншого недоброзичливця), адже загроза може виходити і від них. Якщо ваша уява працює погано, залучіть родичів, друзів. Зверніться до власного персоналу з таким завданням, вони не тільки допоможуть, а й, можливо, ви виявите в декого з них чудові аналітичні якості, які раніше він не використовував. Отримані таким чином результати після певного опрацювання і слід визнати комерційною таємницею. Природно, що такі "сеанси перевтілення" слід проводити регулярно, адже підприємство розвивається. Результат такої роботи, якщо вона проведена зі всією серйозністю, може бути дуже ефективним.

4. Експертний. Якщо в описах попередніх способів були ситуації, коли бізнесмен намагається самостійно вирішити свої проблеми, то в цьому разі потрібно звернутися по допомогу до фахівців. Природно, професіонал, що займається захистом комерційної таємниці, здат­ний зробити цс набагато краще за будь-яку непідготовлену особу. Люди, чиєю професією є захист і безпека, мають відмінну підготовку, підкріплену практичним досвідом. І для них не становитиме особливих труднощів виконати свою роботу. Фахівців у цій сфері мало, але вони є. І їх послуги не такі вже й дорогі, як здається, їх вартість набагато менша за той збиток, якому вони допоможуть запобігти.

Рис. 4,1. Класифікація відомостей, що становить комерційну таємницю.

Доцільно надати захист комусь не з керівного складу як додатковий обов'язок до вже наявних обов'язків. Чи треба говорити, що менеджер чи заступник директора і без цього мають достатньо роботи. Відповідно і займатися нею вони будуть "як-небудь", швидше демонст-руючи видимість роботи. Тому це рішення є найбільш негативним.

Значно кращим є рішення, коли повноваження із захисту розподіляють серед відповідних працівників наприклад, менеджер,

За нинішніх ринкових конкурентних відносин просочування такої інформації може негативно позначитися на становищі підприємства в боротьбі за споживача. Саме тому тепер доцільно юридично точно визначати категорію і правовий статус комерційної таємниці, розроб гя-ти механізм відповідальності за її розголошування. Інтереси окремих підприємств мають бути підпорядковані інтересам країни. Параде р-чо із розвитком приватизації і становленням підприємництва в нашій країні потрібно створити систему, що забезпечує продаж інформації підприємства за кордон без збитку для держави в цілому. У промислово розвинених країнах аналоги таких систем є. Вони передбачають різні ефективні методи економічної дії на приватних підприємців, котрі на збиток національним інтересам країни дозволяють собі порушувати заборони держави на експорт науково-технічної продукції.

У нашій країні нині немає законодавчого захисту комерційноїтаємниці, не практикується широке вжиття заходів економічної відповідальності при вирішенні цієї проблеми, не напрацьовано відповідну судову практику. Можливо, саме тому в реальному житті підприємств процвітає явне і таємне безоплатне запозичення інтелектуальної власності і комерційної інформації конкурентів (кооперативів, малих підприємств і приватних осіб).

Економічна б • шска підприємств порушується насамперед тоді, коли його співробітники працюють за сумісництвом в інших місцях, викори­стовуючи при цьому документацію (методики, креслення, програми та ін., створену на основному підприємстві, але юридично не закріплену в його власності. Адже саме ця інтелектуальна продукція (знання й технологія) часто становить найбільш цінний капітал підприємства. Будь-який суб'єкт господарських відносин, що використовує цю інформацію, зобов'язаний укладати з підприємством договір і віддавати йому частину прибутку, отриманого від використання досягнень. Проте нинішній економічний і правовий стан опрацьовування цього питання не дає змоги підприємству - власникові інформації заявити і реалізувати свої претензії

Тому якнайкращим рішенням є створення власної служби безпеки, що складається хоча б з кількох працівників, які займаються безпо­середньо питаннями захисту. На жаль, маги службу безпеки може не кожне підприємство. (До речі, іноді службою безпеки помилково називають охоронців, що виконують дещо інші завдання). Тоді до шірішеня питання залучають фахівця-кои і и.і ш і а. Доцільно не просто одноразово залучати такого спеціаліста для на іанн і послуг, а регулярно (вертатися до нього по допомогу.

У будь-якому разі до інформації, що містить комерційну таємницю, належать:

• кредитні договори з банками;

• договори купівлі і продажу, починаючії ш і певної суми (для дрібної фірми це може бути 1000, для іичшкоі !^;> шс. або 100 тис. "зелених" чи їх еквівалент );

• будь-яка інформація, надана пар-і і :рами, яі що ш її розголо­шування передбачені штрафні санкції.

Для безпосереднього визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, на підприємстві можна створиш спеціальну комісію, яка займатиметься групуванням і у і очисний и інформації з цього переліку. Чисельність членів такої комісії .є.' більше 4-5 осіб.

До складу комісії бажано вводити:

• фахівця, який володіє фінансовими питаннями, ішіГюін турою ринку та інформацією про діяльність коню руючш фірм (як правило, це фінансовий менеджер);

• • фахівця, який досконало знає спечем} орі ані шції роботи підприємства, її особливості;

• фахівця з питань зв'язків з іншими пі цнрі і мс; тами, а також з укладення контрактів і договорів;

• фахівця, який володіє всіма відомостями про продукцію, що випускається, її технологічний цикл і виробництво, про проход­ження усіх видів інформації (усної, документальної, у вигляді зразків, вузлів, блоків, готової продукції).

У разі якщо підприємство є великим або виготовлена ним продукція досить різнорідна, можна створити кілька таких груп: одну - головну для координації та узагальнення результатів роботи, інші - залежно від потреби - по кожній окремій виробничій ділянці.

Проте підприємство може складатися лише з кількох осіб, особливо на початкових етапах розвитку. Тоді такої мети справді здатен досяіти один керівник за умови, що він володіє всією необхідною інформацією. Однак, щоб уникнути суб'єктивних помилок, краще розглядати ці питання щонайменше удвох.

Як уже зазначалося, у групі мають бути провідні фахівці, які володіють повним обсягом даних, що можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Однак це не означає, що варто обов'язково ознай­омлювати всіх залучених експертів з конкретною інформацією, яка може становити комерційну таємницю, якщо раніше вони її не знали. Достатньо, коли хоча б один із них був детально обізнаний з окремим питанням, що розглядається, а інші мали про нього загальне уявлення. Такий підхід зробить роботу групи більш раціональною і зможе на першому етапі усунути можливі передумови для необгрунтованого поширення комерційної таємниці.

Отже, перед групою експертів потрібно поставити комплекс завдань у такій послідовності:

а) виділити всі види діяльності підприємства, що приносять прибуток на даний момент;

б) за наявними даними про ринок збуту оцінити, чи перевищує рівень прибутку з певного виду діяльності аналогічні показники на інших підприємствах;

в) визначити ймовірну перспективу рентабельності цієї діяльності.

Якщо з економічного погляду зазначений вид діяльності відповідає цілям підприємства і нині, і в перспективі, а прибуток вищий, ніж у конкуруючих фірм, то експерти мають визначити, що саме в цьому виді діяльності дає змогу отримувати прибуток. Відповідь на це питання і буде комерційною таємницею підприємства. Так, для відомостей наукового характеру це зазвичай:

• ідеї, винаходи, відкриття; окремі формули;

• нові технічні проекти;

• нові методи організації праці та виробництва; програмне забезпечення; результати наукових досліджень.

Для відомостей технологічного характеру:

• конструкторська документація, креслення, схеми, записи; описи технологічних процесів; ноу-хау;

• точні знання конструкційних харлк н-рнсічік виробів та опти­мальних параметрів розроблюванії*- гехионогічних процесів (розміри, обсяги, конфігурація, змії і комік щепіїв у відсотках, температура, тиск, час тощо);

• відомості про матеріали, з яких вишм>■-.і>< о окремі;(сталі, умо­ви експериментів, обладнання та уі га і ч\ наші- , і і якому вони проводилися;

• окремі нові або унікальні вимірювала і < і оммін-исії. принад», вер­стати й устаткування, що викорис іовукніи я н і підприємстві.

Для відомостей ділового характеру:

• дані про укладені або заплановані ком і раь і н, дані про постачальників і клієнтів;

огляди ринку, маркетингові дослідження;

• інформація про конфіденційні переговори;

калькуляція витрат виробництва підпригмі ги;і,і іруктури цін, рівня прибутку;

• плани розвитку підприємства та його і 11 мч ті іцп'і.

Якщо у виділенні вузлових відомостей ііііііиі йол, проблеми, то можна розглянути вид діяльності щодо окремих сої попої ічіін ; етапів, логічного алгоритму дій. У будь-якому разі корис ними і >ул.у і -. аналогічні приклади організації захисту таємниць західними фірмами.