
- •Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •Іменні, дієслівні і прислівникові словосполучення
- •Сурядні і підрядні словосполучення
- •Види сурядних словосполучень
- •Види підрядних словосполучень
- •Прості і складні словосполучення
- •Синтаксичний розбір словосполучення
- •Предикативність та інтонація завершеності
- •Кваліфікація речень
- •Розповідні, спонукальні і питальні речення
- •Емоційно нейтральні та емоційно забарвлені речення
- •Прості і складні речення
- •Непоширені і поширені речення
- •Типи синтаксичного зв'язку
- •Порядок слів у реченні
- •Логічний наголос
- •Головні члени речення підмет
- •Присудок
- •Другорядні члени речення
- •Означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Односкладне речення
- •Неповне речення
- •Ускладнені речення
- •Речення з однорідними членами.
- •Речення з відокремленими членами
- •Речення із звертанням
- •Речення зі вставними і вставленими компонентами
- •Синтаксичний розбір простого речення
Види підрядних словосполучень
Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:
підрядний зв'язок |
приклади |
|
узгодження |
білий пес- білого пса- білому псу |
|
керування |
читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку |
|
прилягання |
сніданок нашвидку, співати йдучи |
При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).
Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, займенником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата- мої думи- - моє вікно).
Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).
При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.
При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).
У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).
Прості і складні словосполучення
Словосполучення також можуть бути простими і складними:
словосполучення |
приклади |
просте |
новорічна ялинка, малиновий чай |
складне |
відомий вірш про матусю, чудовий осінній день, блакитнозелені очі моєї дівчини |
Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних.
Складне словосполучення- поєднанням трьох і більше повнозначних слів.
Синтаксичний розбір словосполучення
1. Визначте будову словосполучення.
2. Назвіть головне і залежне слово, поставте питання.
3. З'ясуйте, як зв'язані між собою головне і залежне слово:
- за змістом і за допомогою закінчення залежного слова;
- за змістом і за допомогою залежного слова і прийменника;
- лише за змістом.
4. Назвіть спосіб підрядного зв'язку (узгодження, керування, прилягання).
5. Визначте вид словосполучення за головним словом (іменне, прикметникове, числівникове, займенникове, дієслівне, прислівникове).
РЕЧЕННЯ |
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.