Фізіократи

«Фізіо»- природа, «кратос» - влада. Засновник школи Француа Кене (1694 – 1774). У 1758 р. вийшла у світ головна і найбільш видатна праця Кене «Економічна таблиця» (у ній робиться спроба показати процес відтворення й обертання сукупного суспільного продукту в цілому).

Погляди фізіократів:

1)дослідження питань стосовно походження додаткового продукту перенесене зі

сфери обігу у сферу виробництва;

2)суспільство поділяється на три класи : продуктивний (фермери), земельних

власників і «безплідний клас»(промисловці). До промисловців відносяться всі

зайняті в різних галузях господарства, крім землеробства;

3)економічний розвиток уявляється як природний процес, підвладний законам, що

не залежать від волі людей (метафізичний підхід до явищ суспільного життя

привів їх до ототожнення законів природи із законами суспільного життя);

4)цей напрямок класичної політекономії виник у Франції в сер.19 ст. але вони

обмежили виробництво лише землеробством,промисловість вони вважали

непродуктивною галуззю господарства.

III етап – (охоплює 19 -20 століття.)

Представники прагматичної політекономії, по-перше, виходячи з концепції обмеженості факторів виробництва, головну роль зосередили на питаннях використання останніх для одержання прибутку та економічного зростання в інтересах підприємців. По-друге, як ідеологи буржуазії, вважали основним своїм завданням прямий захист та всіляке прикрашання буржуазного ладу, не зупиняючись навіть перед замовчуванням суперечностей капіталізму. Відмінність представників прагматичної політекономії від попередників в тому, що представники класичної політекономії прагнули розкрити дійсні закони становлення та розвитку суспільного ладу, в якому вони жили, прагматики ж обмежуються описом і поверхневою класифікацією зовнішньої видимості економічних процесів і не розкривають їх суті, і самі закони виробництва виводять з економічних інтересів буржуазії, прагнення до прибутку.

Засновниками прагматизму виступили Томас Роберт Мальтус, Джеймс Мілль, Жан Батист Сей.

Противагою прагматичній політекономії була пролетарська політекономія.

Основи заклали ідеологи Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Пролетарська політекономія(потім стала називатися марксистською), розкривали внутрішні особливості капіталізму , доводить, що капіталізм так само закономірно прийшов на зміну феодалізму, повинен поступитися більш прогресивному – соціалізму. Розвиток ця течія отримала у працях В.І. Леніна , а практичне втілення в побудові першої в світі соціалістичної держави – Радянського Союзу(1922 р.)

VI етап – сучасний етап розвитку

Це етап, на якому сучасна політекономія повинна поєднати позитивні риси прагматичної школи, яка має вагомі доробки в з’ясуванні закономірностей мікроекономічних процесів, і класичної та марксистської політекономії з їх безсумнівним досягненням в галузі вирішення соціальних питань і виявлення закономірностей походження макроекономічних процесів.

ІІІ. Економічна теорія є фундаментальною базою, теоретичним ядром усього комплексу економічних наук – галузевих(економіка, промисловість, торгівля, та ін.), міжгалузевих( демографія,теорія управління,економіка природокористування та ін.) і функціональних( фінанси, кредит,маркетинг, менеджмент та ін.)

Економічна теорія досліджує природу, глибинну суть економічних явищ і процесів, базисні соціально економічні відносини і господарську поведінку людей у певній економічній системі. Результат досліджень – розкриття економічних понять, категорій та законів, які характеризують фундаментальні основи економічного буття. Спеціальні економічні науки, спираючись на базисні положення економічної теорії, розробляють систему методів і правил практичного використання економічних категорій та законів у тій чи іншій конкретній сфері господарської діяльності. Із сукупностей економічних категорій і законів теорія формує єдиний категоріально – понятійний апарат, своєрідну «економічну мову» , яка інтегрує економічні науки і запобігає неоднозначному тлумаченню економічних категорій і понять у різних дисциплінах.

ІІІ. Економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії є абстрактним виразом, науковим узагальненням реально існуючих економічних явищ.

Економічні категорії - це поняття, сформульовані економічною наукою для

пізнання економічних відносин, їх конкретних форм,

проявів, сторін, властивостей чи рис.

Економічний закон, або економічна сутність, завжди відображає необхідний, причинно зумовлений зв’язок а взаємозалежність економічних явищ і процесів.

Економічні закони об’єктивні, тобто їх дія не залежить від волі і свідомості окремих людей чи їх груп.

Економічні принципи - узагальнення, що містять певні допущення, усереднення

і вказують на загальні (пересічні)тенденції розвитку

економічної системи.

Економічні закони виявляють об’єктивні, стійкі причинно- наслідкові зв’язки. Як усереднені виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв’язків (наприклад, закони вартості, середнього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими національного доходу та інші).

Всезагальні закони відбивають співвідношення між продуктивними силами і виробничими відносинами, їх взаємодію. Це закони відповідності виробничих відносин характеру і рівню продуктивних сил, економії часу, підвищення потреб тощо.

Загальні закони відображають взаємозв’язок між продуктивними силами та організаційно - економічними відносинами (наприклад, закони товарного виробництва).

Специфічні закони розкривають ступінь розвитку організаційно - та соціально - економічних виробничих відносин (наприклад, закони додаткової вартості, середнього або монопольного прибутку та інші).