
- •Загальні положення
- •1 Визначення кривини поверхні лінзи за допомогою кілець Ньютона
- •2 Дослідження дифракції світла від щілини у досліді Фраунгофера
- •3. Визначення параметрів дифракційної решітки по інтерференційній картині у досліді Юнга.
- •Різницю ходу можна визначити через l і d. Очевидно, що
- •4 Вивчення явища інтерференції від двох щілин та системи паралельних щілин
- •5 Вивчення дифракції світла на одній та системі паралельних щілин
- •Перелік посилань
4 Вивчення явища інтерференції від двох щілин та системи паралельних щілин
4.1 Мета роботи
Ознайомитись з принципом Гюйгенса-Френеля та дослідити явище інтерференції світла й умови, за яких воно може спостерігатися.
4.2 Вказівки з організації самостійної роботи.
Дві
хвилі, що мають однакову частоту
,
називаються когерентними, якщо різниця
фаз
-коливань,
які збуджуються цими хвилями в будь-якій
точці, залишається незмінною з часом.
Явище складання когерентних хвиль
називають інтерференцією.
Уявімо собі дві вузькі паралельні щілини (кожна шириною b), розташовані одна від одної на відстані а і освітлені джерелом, що випромінює світло тільки однієї частоти. Якщо таке джерело розташоване симетрично відносно щілин, то щілини будуть когерентними вторинними джерелами світла з однаковою фазою.
Згідно
з принципом Гюйгенса-Френеля, кожна
точка, до якої дійшов хвильовий рух в
даний момент часу, являє собою точкове
джерело сферичної хвилі [2,
3].
Сукупність таких точок утворює поверхню,
яка називається фронтом хвилі (фронт
хвилі точкового джерел а
– сферична поверхня, вздовж якої фаза
=const).
Поки що будемо ігноруватимемо той факт, що щілини діятимуть як лінійні джерела і вважатимемо їх точковими джерелами. На відстані L від щілин розташований екран, на якому відтворюється результат складання інтенсивностей світла від обох джерел (рис. 4.1).
Світло, яке випромінюється точковим джерелом являє собою сферичну хвилю вигляду
.
(4.1)
Множник
в (4.1) відображає той факт, що інтенсивність
світла зменшується з відстанню від
джерела. Згідно з принципом суперпозиції
результуюче електричне поле в точці
спостереження Р
(рис. 4.1) дорівнює
.
(4.2)
Рисунок 4.1
Інтенсивність,
яка спостерігається, пропорційна
середньому за часом значенню
.
Для щілини скінченної ширини та для системи щілин кількість доданків у виразі (4.2) відповідатиме кількості елементарних вторинних точкових джерел.
Різниця
фаз між двома хвилями від двох щілин
(точкових джерел), зображених на рис.
4.1, буде пропорційна різниці довжин
оптичного ходу ,
,
(4.3)
де
– довжина оптичної хвилі у вакуумі
,
;
Δ – оптична різниця ходу;
n – коефіцієнт заломлення середовища.
З формули (4.3) випливає, якщо оптична різниця ходу дорівнює цілому числу довжин хвиль у вакуумі
,
(4.4)
то різниця фаз δ буде кратною 2π і коливання, які збуджуються в точці Р обома хвилями, відбуватимуться з однаковою фазою (хвилі, які надходять – когерентні). Отже, (4.4) є умовою інтерференційного максимуму.
Якщо
(4.5)
то
,
тобто коливання 1 та 2 будуть в протифазі.
Отже, (4.5) є умовою інтерференційного
мінімуму.
На екрані (рис. 4.1) в результаті накладання двох когерентних хвиль спостерігатиметься інтерференційна картина у вигляді темних і світлих смуг.
Якщо вибрати співвідношення між розмірами та відстанями, позначеними на рис. 4.1, так, що x<<L, a<<L, то можна отримати для оптичної різниці ходу вираз
.
(4.6)
Підставляючи (4.6) в (4.4), отримуємо значення координати x максимумів інтенсивності
. (4.7)
Підставляючи (4.6) в (4.5), отримуємо координати мінімумів інтенсивності
. (4.8)
Назвемо відстань між двома сусідніми максимумами відстанню між інтерференційними смугами, а відстань між сусідніми мінімумами – шириною інтерференційної смуги Δx. З формул (4.7) , (4.8) випливає, що
. (4.9)
4.3 Опис комп’ютерної програми
Зовнішній вигляд інтерфейсу програми зображено на рис. 4.1. Програма відображає на екрані дисплею інтерференційну картину, зумовлену світлом, випущеним відповідною кількістю точкових джерел.
Основні особливості програм:
1. Програма видає залежність середньої з часом інтенсивності від відстані х, яка є координатою вздовж екрана (рис. 4.1)
2. У
випадку гармонічної хвилі вигляду (4.1)
інтенсивність, яка спостерігається,
дорівнює 0,5А2,
де множник 0,5 виникає за рахунок
усереднювання за часом. Замість
усереднювання за областю неперервних
значень t
усереднювання відбувається за кінцевим
набором значень
,
,
(три значення
,
тобто
).
Рисунок 4.1
4.4 Інструкція користувачу
-
Задати ширину щілини “нескінченно мала”, кількість щілин М=2, L=200 мм, відстань між щілинами а=0,1 мм, розмір екрана
=5 мм і довжину хвилі λ=5000Å. Отримати інтерференційну картину для усереднювання згідно з одним, двома значеннями
(усереднювання дорівнює 1 і 2), натискаючи кнопку «Пуск». Чому картина дуже викривлена?
-
Задати число усереднювання рівне 3. Прослідкувати, чи дуже зміниться картина, якщо число усереднювання взяти більше трьох? Проста процедура усереднювання, яка використовується в програмі, дає такий самий результат, як і справжнє усереднювання, що відбувається в реальному експерименті.
-
Змінювати λ від 4000Å до 6000Å із сталим шагом. Для шести значень довжини хвилі виміряти та фіксувати відповідні значення координат мінімуму інтенсивності
. Побудувати графік залежності xmіn від λ. Порівняйте отримані результати з формулою (4.8). Зробіть висновок, як залежить
від λ.
-
Зафіксувати λ (згідно з табл. 14.1 поданою нижче). Змінювати L від 1 до 100 мм. На початку, в середині інтервалу та в кінці заміряти ширину інтерференційної смуги ∆х. Як залежить положення максимуму інтенсивності від L, якщо L>>а? Підрахуйте (тричі) ширину інтерференційної смуги за формулою (4.9). При якому значенні співвідношення параметрів
справедлива формула (4.9)?
Таблиця 4.1 – Вихідні показникі
Номер вар. |
λ ·10-6, мм |
а ·10-3, мм |
b ·10-3, мм |
Номер вар. |
λ ·10-6, мм |
а ·10-3, мм |
b ·10-3, мм |
1 |
400 |
50 |
20 |
7 |
600 |
50 |
20 |
2 |
400 |
100 |
40 |
8 |
600 |
100 |
40 |
3 |
400 |
150 |
60 |
9 |
600 |
150 |
60 |
4 |
500 |
50 |
20 |
10 |
700 |
5 |
20 |
5 |
500 |
10 |
40 |
11 |
700 |
100 |
40 |
6 |
500 |
150 |
60 |
12 |
700 |
150 |
60 |
-
Встановити (L=100 мм, М=1, а, λ – згідно з таблицею) ширину щілини “нескінченно мала”. Змінюючи кількість щілин М=1, 2, 3, 4, отримати та зарисувати графіки. Визначити значення інтенсивності. Підрахувати кількість додаткових максимумів, які виникають в кожному з цих випадків (не забувайте підбирати зручні розміри екрана
).
4.5 Зміст звіту
Звіт має містити: мету роботи, результати вимірювань у вигляді таблиці, графік залежності xmіn від λ, висновки.
4.6 Контрольні запитання і завдання
-
Які хвилі називаються когерентними? В чому полягає явище інтерференції?
-
Що таке фронт хвилі?
-
Як залежить інтенсивність від кількості щілин?
-
Як залежить кількість додаткових максимумів і мінімумів (які знаходяться між основними максимумами) від кількості щілин?
-
Що таке оптичний хід променя, оптична різниця ходу?
-
Запишіть умову інтерференційного максимуму і мінімуму для двох когерентних хвиль.
-
Що являє собою інтерференційна картина для двох щілин?
-
Що розуміють під шириною інтерференційної смуги, якою формулою вона визначається?
-
Що таке інтенсивність світла, якій величині вона пропорційна?