
МОНУ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Практичне заняття №2
З основ лазерної техніки та голографії
РОЗРАХУНОК КОЕФІЦІЄНТА ПРОЗОРОСТІ АТМОСФЕРИ.
Виконали:
Перевірив:
Белінський В.М.
Київ 2009
Мета: Отримання практичних навичок з розрахунку прозорості атмосфери
та оцінки її впливу на сонячне випромінювання.
Завдання: Ділянка аероландшафту освітлюється прямим промінням Сонця.
Розрахувати:
-спектральний коефіцієнт прозорості атмосфери;
-спектральну густину енергетичної освітленості аероландшафту,
-енергетичну освітленість аероландшафту,
-амплітуду електричного і магнітного поля, створюваного сонячним опроміненням на поверхні аероландшафта, вважаючи, що електромагнітна хвиля плоска.
-освітленість, світимість і яскравість аероландшафта.
Вихідні дані:
-
крива спектральної густини енергетичної освітленості створюється сонцем поза атмосферою Eaλ ( додаток 1).
-
коефіцієнт яскравості аероладшафта R=0.15+0.02N, де N - порядковий номер згідно журналу;
-
температура повітря в приземному шарі t=30.
-
відносна вологість повітря f=(65+N)%, де порядковий номер студента по журналу обліку практичних занять;
-
крива відносної спектральної світлової ефективності Vλ ( додаток 2).
Методика виконання розрахунків
1) Спектральна
щільність енергетичної освітленості
аероландшафту
визначається
спектральною щільністю енергетичної
освітленості Ееλ,
яка створюється випромінюванням Сонця
поза атмосферою, і спектральним
коефіцієнтом пропускання атмосфери
τ(λ).
(1.1)
Спектральний коефіцієнт пропускання атмосфери τ(λ) залежить від спектральних коефіцієнтів пропускання, спричинених розсіюванням і поглинанням випромінювання:
(1.2)
Спекральний коефіцієнт
рівний:
,
(1.3)
де
і
– коефіцієнти пропускання атмосфери,
спричинені молекулярним та аерозольним
розсіюванням випромінювання,
–
оптична товща атмосфери.
Спектральні коефіцієнти
і
залежать від показників молекулярного
розсіювання
і аерозольного розсіювання
:
;
(1.4)
;
(1.5)
,
(1.6)
де
-
товщина шару атмосфери, що розсіює
випромінювання;
і
–
оптичні товщі атмосфери, обумовлені
молекулярним і аерозольним розсіюванням.
Оптичну товщу атмосфери розрахуємо за формулою:
,
(1.7)
де
і
— молекулярна і аерозольна товща
атмосфери для довжини хвилі
мкм. Враховуючи, що:
,
(1.8)
отримаємо:
.
(1.9)
Значення
беремо з графіка
:
Рис.1
рівна:
,
(1.10)
Підставимо отримане значення
в вираз (1.3):
і побудуємо криву
:
.
Спектральний коефіцієнт
пропускання атмосфери
визначається
добутком
і
:
(1.11)
Коефіцієнт пропускання
залежить від товщі шару парів води
(таблиця додатку 3). Товща шару парів
води на 1 км висоти визначається за
формулою:
, (1.12)
де
-
кількість осадженого водяного пару в
приземному шарі ( на рівні моря) на 1 км
шляху, мм/км; Н – висота (товща атмосфери).
Кількість осадженого
водяного пару біля поверхні Землі
визначається за допомогою номограми
(рис.2) при t=300
і відносній вологості:
.
Рис.2 Залежність кількості осадженої водяної пари щодо відносної вологості і температури в приземному шарі.
Інтегруючи вираз (1.12)
по l,
отримаємо кількість осаджених пари
води W в атмосферній
товщі H:
.
(1.13)
Після підстановки отриманого
значення в таблицю додатку 3 визначимо
.
Спектральний коефіцієнт
пропускання
визначається за допомогою таблиці
додатку 4, підставивши в неї значення
ефективної довжини шляху:
.
(1.14)
Спектральний коефіцієнт
пропускання атмосфери за
рахунок поглинання
визначається
добутком
і
:
(1.15)
Потім, з урахуванням
виразу (1.2):
визначаємо спектральний коефіцієнт
пропускання атмосфери
і побудуємо його графік..
Спектральна щільність
енергетичної освітленості аероландшафта
розраховується за формулою :
(1.16)
По результатах розрахунку
побудуємо графік спектральної щільності
енергетичної освітленості аероландшафта
2) Світимість аероландшафту визначається виразом:
.
(2.1)
3) Амплітуда електричного поля:
,
(3.1)
де
-
електрична проникність у вакуумі,
Ф/м,
м/с.
4) Амплітуда магнітного поля:
,
(4.1)
де
-
магнітна проникність у вакуумі,
Гн/м.
5) Поверхня аероландшафту відбиває сонячний потік випромінювання. З урахуванням коефіцієнта яскравості ландшафту r її світимість буде рівна:
.
6) Яскравість: