Проблеми застосування заходів процесуального примусу.

1. Проблемні питання застосування заходів процесуального примусу.

2. Проблеми визначення підстав та мотивів затримання особи за підозрою у вчиненні злочину. Необхідність вдосконалення процесуального порядку затримання.

3. Проблемні питання законодавчої регламентації та застосування запобіжних заходів.

4. Тенденції щодо запровадження нових видів запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту.

5. Проблемні питання застосування деяких інших заходів процесуального примусу: відібрання біологічних зразків, необхідних для судово-експертного дослідження; поміщення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до медичного закладу; освідування підозрюваного обвинуваченого, підсудного, потерпілого,свідка.

1. Шевчук Гармонізація українського законодавства відповідно до норм європейського прецедентного права Право України 2005 № 9 (ст. 123-128)

КУ ст. 29 (визначені основні гарантії)

Ст. 106 КПК – основні підстави затримання особи за підозрою у вчиненні злочину. Якщо порівняти ті підстави, що передбачені в КУ, яка містить 2 підстави – запобігти злочину, або припинити його. КПК містить 3 підстави.

Шевчук пропонує орієнтуватися на положення Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод (ст. 5) – тут більш широко можна тлумачити ці підстави, а точніше закріплена мета (доставлення до компетентної особи).

Проект №1233 – ст. 109 – визначаються такі підстави – нагальна підстава запобігти злочину або припинити його…..

Проблема: згідно із чинним КПК заходи процесуального примусу можуть застосовуватися лише після порушення кримінальної справи. Коли затримується особа безпосередньо після вчинення злочину, то це не буде заходом процесуального примусу. Це дає можливість для зловживань із строками. У Проекті Нац. комісії – передбачається момент, коли особа є затриманою.

Строк затримання – до 72 год. У Концепції реформування кримінальної юстиції 2008р пропонується скоротити строк до 48 годин. Проте це ускладнить роботу правоохоронних органів.

Стосовно здійснення судового контролю щодо правомірності затримання (Браварський).

Близькі родичі затриманого мають бути повідомлені про затримання. Якщо підозрюваний не бажає повідомляти, якщо немає родичів – виконати даний обов’язок неможливо. Питання має бути вирішене таким чином, що особа сама на свій вибір повинна визначити, кого вона хоче повідомити.

3. Основними запобіжними заходами є підписка про невиїзд і взяття під варту. Взяття під варту – захід, який має застосовуватись у виняткових випадках. 1996 р – до КПК внесено такий запобіжний захід як застава. Як показує практика, застава не стала реальною альтернативою взяттю під варту. Це обумовлено проблемами законодавчого характеру – ст. КПК, в якій йде мова про заставу не досить чітко визначає порядок її застосування; якщо у вигляді застави є нерухоме майно, має бути вчинено ряд заходів щодо оформлення такого майна.

У Проектах як альтернатива передбачається такий захід як передача під нагляд міліції (№ 1233). Проект Нац. комісії – підхід до розуміння заходів процесуального примусу відрізняється: розділ 2 – передбачені заходи забезпечення кримінального провадження.

Ст. 163 Проекту Нац. комісії – надання підозрюваним, обвинуваченим гарантії виконання зобов’язання або тримання під вартою.

Підписка про невиїзд – відповідно до КПК конкретних строків не встановлено. Даний запобіжний захід діє до моменту його зміни або скасування….

5.Ст. 199 КПК. Якщо мова йде про відібрання таких зразків як кров, покривів шкіри – це втручання у особисту недоторканість особи, вона має дати згоду на таке відібрання. Якщо це потерпілий або свідок питання однозначно вирішити неможливо. Проект – відібрання біологічних зразків може проводитись лише за рішенням суду.

Поміщення до медичної установи. Ст. 205 КПК. Строк не визначений. Проект 1233 – строк обмежується 2ма місяцями.

Освідування – не вирішується питання щодо того, якщо особа не дає згоду на його освідування. У випадку перевірки, чи немає місце обмова, освідування є обов’язковим.