Глава 7, розділ 3; розділ 5, гл 1

ППВСУ № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку.

Законом від 21 червня 2001 були внесені новели, які пов’язані з веденням апеляції і касації. Тому неприйняття цих новел, вивело б судову систему та судочинство за межі Конституції. Запровадження апеляції і касації викликало зміну певних статтей, які мали юр-техн х-ер.

Існуючі обласні суди стали іменуватися апеляційними, з меншим колом повноважень до судів районної ланки.

Обласний суд був по суті верхівкою судової піраміди в області, а з багатьох питань – вищестоящим судовим органом. 3 інстанції – перша, касаційна і наглядова.

До кас інст. Могли зверт учасники процесу, яких не задовол рішення суду 1 інст. В той період часу, коли рішення не набрало чинності.

3 інстанція – наглядова. Переглядала рішення судів, які набрали зак сили. Ці рішення наглядова інстанція (президія обласного суду) за поданням голови суду або його заступника, чи прокурором або його заступником. Обл суд був вищестоящим по відношенню до районних судів, тією чи ін. мірою зд-чи управління ним.

Запровадження апел перегляду стало підґрунтям для його збереження та вдосконалення при розробленні проекту нового ЦПК України. Були вдосконалені строки та порядок оскарження, процедура перегляду рішення, підстави для скасування рішення, порядок розгляду апел скарги, що надійшла після закінчення апел розгляду та інше.

Риси апеляційного провадження – відтворює конст засади права на апел і кас оскарження (55 КУ, п. 8 ст. 129 КУ; 13); одна із самост стадій судового процесу; це основний засіб оскарження судового рішення, що не набрало чинності до суду вищого рівня щодо їх законності і обґрунтованості; подається на рішення або ухвалу суду, або на судовий наказ, яке не набрало законної сили. Ап скарга напр. на розгляд суду вищого рівня.

Ап скарга склад в письмовій формі і пов відповідати вимогам – ст. 265 ЦПК.

Подання апеляції зумовлено неправильним застосуванням судом першої інст. Норм матеріального і процесуального права.

3.12.2010

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини і факти, досліджувати нові докази, але в тих випадках, коли суд першої інст. Необґрунтовано відмовив у прийнятті…

Ап. Розгляд зд з додержанням основних засад судочинства (принципу диспозитивності), виконується в повній мірі і принцип змагальності. Розглядається колегіально з фіксуванням судового процесу.

Встановлення в ЦПК апеляційного оскарження – з метою своєчасного виправлення помилок і порушень вимог закону, допущених у провадженні по справі у суді першої інстанції; однакового тлумачення і застосування законів при вирішенні цивільних справ.

Реалізація права на апеляційне оскарження дає право на відкриття касаційного провадження.

Апеляційне провадження – процесуальна гарантія захисту…

Ап провадження – перегляд справи і судових рішень суду першої інстанції за апеляціями заінтересованих учасників процесу з мотивів: неповноти встановлених фактів, або неправильності дослідження чи оцінки доказів у справі, а також – порушення норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

Діяльність суду другої інстанції по перевірці законності і обґрунтованості рішень суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Це сукупність процесуальних норм, які регулюють порушення діяльності і саму діяльність суду першої інстанції і самих рішень, які не набрали законної сили.

Модель апеляційного провадження – його теоретична конструкція, яка визначає межі втручання суду ап. інст. у перегляд рішення суду першої інстанції.

В науці ЦПП – Ріхтером, Малишевим, Васьковським, Яблочкіним.

В сучасній доктрині – Борисова, Степанова, Штефан, Шевчук, Гусаров.

Завдання апеляції – надати додаткову гарантію справедливості судового рішення і реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт подвійного розгляду дозволяє уникнути помилки, що може виникнути при першому розгляді. Внаслідок того, що рішення приймають 2 різні інстанції – зменшується ризик судової помилки. Краще забезпечується дотримання принципу законності. Формується початкова єдність судової практики.

В теорії цпп виділяються 2 види апеляцій – повна і неповна (обмежена).

Неповна – характерною рисою є перегляд рішень в суді першої інстанції на підставі фактичних даних, які були надані особами, які беруть участь у справі. За загальним правилом, наводити посилання на нові факти або докази в ході судового розгляду в ап. Суді не допускається. Проте за певних умов нові докази можуть бути допущені. При неповній апеляції, коли суд розглядає справу тільки на підставі фактичних даних, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, крім права на залишення рішення суду першої інстанції без змін або його скасування і постановлення нового рішення, апеляційний суд в праві скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд. Ап суд перевіряє чи були судом першої інстанції здійснені всі передбачені законом дії для постановлення законного і обґрунтованого рішення. Переваги – наявність повноважень унеможливлює перетворення ап. Суду в суд першої інстанції, дисциплінує сторін; гарантія послідовності розгляду справи в двох судових інстанціях. Перевіряється сам процес і судове рішення.

Повна апеляція – особам, які беруть уч у справі дозволяється пред’являти в апеляційних судах нові факти і докази. Ап суди, які діють по принципу повної апеляції не вправі повертати справу на новий розгляд, а мають самостійно винести судове рішення. Цей вид апеляції значною мірою змушує сторони брати участь в апеляційному проваджені, тому що інакше вони ризикують програти у справі. Відкриває можливості для зловживань з боку осіб, які беруть участь у справі, що може полягати в умисному відкладенні надання нових доказів, які можуть бути подані лише у суді ап. Інстанції. Не відбувається тільки перевірка правильності рішень суду першої інст. На підстави письмових актів судочинства, а справа вирішується заново.