Судові постанови в цивільному праві України – питання теорії та практики.

Авдюков Судебное решение Москва 1959

Гурвич Судебные решения – теоретические проблемы

Зейдер Судебные решения по гражданскому делу

Загородько, Штефан Судове рішення Київ 1971

Ткачов Законность и обусловленность суд

Черных Заочное производство в гражданском процессе

Щеглов Законность и обусловленность судебного решения

Постанова – загальна назва владних суджень і волевиявлень суду, що знаходить своє вираження у процесуальних документах.

18 березня 2004 року внесено зміни до термінології – усі акти суду позначаються поняттям судове рішення (2 форми – ухвали і рішення), але така ситуація призводить до зайвої плутанини, тому що класичною назвою є постанови суду. Крім того, визначення всіх актів поняттям рішення призводить і до термінологічної плутанини, оскільки серед їх різновидів можна виділити рішення, ухвалу і судовий наказ, кожен з яких має своє завдання,зміст, порядок винесення і значення і тому неможливо різні за своєю сутністю акти суду визначати одним поняттям - «судові рішення». Також,законодавець не дуже чітко сформулював ч.3 ст. 208. Тому, з метою удосконалення законодавства, треба назву глави 7 змінити на назву – судові постанови. Ст.208 – види судових постанов (рішення, ухвали і судовий наказ).

2.Юридична сутність судового рішення.

Ознаки – ця судова постанова вирішує справу по суті; це акт органу державної влади; є правозастосовним актом – забезпечує зв'язок між конкретною ситуацією, нормою права і силою державного примусу; є актом індивідуального застосування норм матеріального і процесуального права; викликає певні юридичні наслідки; виступає завершуючим юридичним фактом; офіційний акт компетентного органу, що виражає волю держави.

Це процесуальний документ, який ґрунтується на встановлених фактах із застосуванням норм права…

Значення – припиняє спір по праву через його розгляд по суті; відновлює законність, порушеною однією із сторін; упорядковує і вносить стабільність; примушує дотримуватись усіх розпоряджень, які містяться в ньому; зд профілактичну функцію правосуддя; не створює нових правил поведінки, конкретизує приписи норм щодо конкретних суб’єктів.

Юридична сутність судового рішення. В науці ЦПП при цьому питанні були запропоновані 2 теорії – теорія наказу, теорія підтвердження або встановлення права. Так, Абрамов вважав, що це Смисл цієї теорії – судове рішення розгляд як обов наказ, санкція, адресована всім, на кого воно розповсюджується і рішення вцілому розглядається як конкретна норма права. Гурвіч – в рішенні немає елементу наказу, що служить джерелом зобов’язуючої сили. Зейдер, Туманова – судове рішення як акт підтвердження і наказу в силу того, що воно містить як імперативні, так і декларативні ознаки.

Дійсно, лише одне підтвердження судом спірного правовідношення, тобто тільки констатація (декларація), яка не підкріплена державно-владним приписом не може заб захист судом порушених і невизнаних прав. В свою чергу імперативна ознака позбавляє практичного сенсу без попереднього виявлення і підтвердження судом існуючих прав, свобод, інтересів. Сутність хар тим, що імперативна ознака логічно випливає із іншого елементу судового рішення – декларації тобто судового підтвердження спірних прав, юридичних обов’язків, юридичних фактів.

До змісту сутності включ – це акт застосування права, який має особливості; викликає певні юридичні наслідки; є зовнішнім формальним закріпленням результату правозастосування в кожній конкретній справі; повинен відповідати закріпленим вимогам; підсумовується комплекс матеріальних і процесуальних норм;

Судові ухвали. Це постанови суду, що виріш окремі питання процес х-ру, поставлених в заявах, клопотаннях особи, яка бере уч у справі у зв з виявленням суттєвих недоліків в роботі державних та інших органів; це судовий акт у відповідній процес формі, що стос діяльності суду, або яким завершується розгляд справи у випадках, передбачених законом.

Проблемним питанням щодо ухвал є їх класифікація, яка визначається в проц. доктрині за критеріями – за суб’єктом винесення (одноособово, колегіально); за порядком постановлення і оформлення – ухвали, що винос у вигляді окремого документа, що заносяться до журналу судового засідання або протоколу ведення судового засідання; класифікація за змістом – різні підходи 1. (Чечена, Чечет – підготовчі, окремі та ухвали, що перешкодж веденню цив процесу) 2. (ще заключні), 3 (Тертишніков) – ухвали з приводу винесення ріш і його виконання 4 Тріушніков – додає у зв’язку із винесенням ріш – ново виявлені обставини.

Ухвали з питань руху справи (признач справ до судового розгляду), залежно від збирання доказового матеріалу (про виклик свідків, залучення нових осіб або заміна учасників – 36; про слухання справи у закритому судовому засіданні). Які перешкодж виникенню цивільного процесу – про залишення заяви без розгляду. Заключні – без винесення судового рішення – про закриття провадження (ч.3 ст. 205), про укладення мирової угоди. З приводу винесеного судового рішення і його виконання (про роз’яснення, про негайне виконання рішення, про виправлення арифметичних помилок, про відстрочку виконання судового рішення). Які постановляються у зв’язку з нововиявленими обставинами.

1. Сучасні моделі апеляційного провадження.

2. Строки апеляційного оскарження. Законодавчі новели.

3. Апеляційна скарга, її форма та зміст. Порядок подання.

4. Межі повноважень апеляційного суду. Проблемні питання та законодавчі новели.

5. Підстави для скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

6. Підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджають подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду в суді першої інстанції.