Теоретичні основи цпп України

1. Поняття і специфічні риси предмету і методу ЦПП.

2. Проблемне питання сутності і значення цивільної процесуальної форми.

3. Норми ЦПП: поняття, їх мета та реалізація в цивільному судочинстві. Класифікація.

4. Стадії провадження

2. В доктрині ЦПП при дослідженні цього питання розглядають різні підходи: з точки зору – принципів цп форми, її змісту, характерних ознак і сутності. Але в основному відмінність проводиться через її принципи і ознаки.

Гетьманцев Теоретичні аспекти поняття цп форми Науковий вісник Чернівецького Університету 2002 р № 161

Егорова Сущность гражданско-процес формы

Лукьянова Теория процессуального права

Расахацкая Кражд-процесс форма Саратов 1995

Чечина Н.А. Чечот Гражд-процес форма, процесс нормы и производсво Юридическая процесуальная форма

Принципи:

• Розгляд і вирішення цивільних справ здійснюється чітко визначеними в законі судами. Незмінність суддів (ст. 159, ч.2)

• Розгляд цивільних справ проводиться у відкритих судових засіданнях і тільки у передбачених законом випадках, він проводиться у закритих судових засіданнях, але з дотриманням правил судочинства.

• Участь в процесі всіх зацікавлених осіб, які мають такий обсяг прав, які забезпечують їх захист на підставі рівності, диспозитивності, змагальності.

• Можливість оскарження судових постанов (ст.ст. 129, 14, 292, 324,353,361)

• Законність і обґрунтованість судових постанов (209, 213)

Ознаки:

Нормативність цп форми, що означає, що в процесі юридичне значення мають лише ті дії, які здійснюються на підставі норм цпп і тому мають процесуальну форму.

Системність правил, які утворюють цп форму. Системність включає багато ознак: процесуальний закон містить вичерпний перелік учасників процесу; будь-який учасник займає в ньому самостійне місце і умови його вступу в процес повинні відповідати вимогам, що відповідають закону; кожний учасник виконує сувору визначену мету і завдання і тому наділяється чітко визначеним правами і обов’язками; відповідно до об’єму процесуальних прав і обов’язків, всі суб’єкти можуть здійснювати лише ті дії, які передбачені і регламентовані процес нормами; учасник здійснює дії, які йому дозволяє правило, яке міститься в нормі, що відноситься до нього; процесуальні правила передбачають строки і послідовність здійснення дій кожним учасником процесу; цп форма передбач що способи оформлення процесуальних дій заздалегідь встановлені законом.

Формальна визначеність всіх процесуальних дій через відповідні процесуальні акти, документи.

Динамізм і стабільність цп форми.

Зміст: включаються елементи, що характеризують внутр. зміст (специфіка самих норм, які є юридичною базою, основою сутності, функціонування, регулюючого впливу на процесуальні дії; специфіка змісту суб’єктивних прав і обов’язків і характер взаємозв’язків між ними; діяльність суб’єктів при здійсненні своїх прав і обов’язків на різних стадіях процесу), що хар зовн зміст проц. форми (компон, що відображ; прийоми, засоби і методи зд процес діяльності – встановлення і закріплення доказів по справі, заходи процес забезпечення(примусу) і процедура їх застосування в ході процес діяльності ), процес акти, в яких закр результати процесуальної діяльності

Імперативність цп форми

Значення: забезпечує відповідні правові гарантії правильності вирішення спору, рівності прав і обов’язків; забов суд розглядати і вирішувати спори і при цьому дотримуватися норм матер і процес права і виносити законне та обґрунтоване рішення.

Фіїї: регулятивна, превентивно-охоронна, виховна.

3. Питання про цп норми самостійно досліджувалося в роботах Гурвіча М.А., Єлєсєйкіна, Чеченої, Мельнікова Ю.І. і Підлубної (Норми цпп: поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві,Київ 2007)

Ознаки: спрямованість на виконання завдань судочинства, реалізація з метою захисту порушених…., системний характер норм(при розгляді і вирішенні справ застосовується Не окр. Правило поведінки сукупність норм); орг.-процедурний характер; особливість адресату; рівень правової обов’язковості різний; категоричний характер приписів, які адресуються суду, основною формою реалізації є виконання; носять процедурний характер – визначають спосіб, порядок, послідовність здійснення прав; збіг суб права з юр обов’язком, коли використання права при певних умовах є обов’язком.

Процесуальні санкції мають особливості. Всі норми цпп утвор систему в якій жодна правова норма не може існувати ізольовано від інших.

Класифікація: за змістом – регулятивні та дефінітивні(докази, наказ); за сферою заст. (загальні, спеціальні, виняткові); за ступенем обов’язковості – імперативні, диспозитивні; залежно від форм вираження правил поведінки - уповноважуючі, зобовяз, забороняючі; за ступенем визначеності і способом вираження - абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні (альт підсудність), орг.норми, які форм проц. діяльність або зміст цп документів і цп форму, охоронні (заб реалізац всіх інших цп норм).

17.09.2010

4.Цивільний процес представляє собою сукупність процесуальних дій та процесуальних відносин, які знаходяться у взаємопов’язаності та взаємопослідовності. Серед більшості науковців для визначення структурних компонентів використовується поняття стадії, проте поширеним є використання терміну процесуальне провадження (це передбачене і ЦПК). До цього терміну відносяться як до назви складових частин структури цивільного процесу; як до сукупності проц. стадій; як до назви стадій; як до правозастосовчих циклів.

Окремі автори всі структурні елементи цивільного процесу називають стадії і виділяють від 3 до 8. Це пояснюється відсутністю чітких дефініцій стадії та провадження як компоненту цивільного процесу та їх ототожнення.

Хоча категорії мають багато спільного, існують чіткі критерії їх розмежування.

Аналіз наукових досліджень дозволяє сформувати систему ознак для розмежування понять процесуальна стадія та процесуальне провадження.

1. За процесуальною метою – мета процесуального провадження визначає кінцевий результат на досягнення якого спрямований весь процес розгляду і вирішення справи по суті. Досягнення мети процесуальної стадії виступає одним із засобів досягнення кінцевої мети, носить проміжний характер.

2. За змістом і структурою. Процесуальна стадія відображає вимогу логічної функціональної послідовності діяльності що складає зміст цивільного процесу. Процесуальне провадження визначає професійну спеціалізацію цієї діяльності. Тому стадія характеризує рух, динаміку процесу, а провадження – його предметні ознаки.

Висновок – поступовий розвиток діяльності за стадіями завжди здійснюється в межах процесуального провадження. Таким чином, процесуальні дії завжди охоплюються певним провадженням, а провадження може включати в себе кілька процесуальних стадій.

3. За юридичними наслідками. Завершення процесуальної стадії призводить як правило до переходу цивільної справи на наступний етап цивільного процесу. А процесуальне провадження є самостійним (самодостатнім), тобто справа в ньому вирішується по суті повністю і після закінчення провадження процес у справі завершується. Слід мати на увазі процес може закінчуватись і в інших стадіях.

4. За специфікою послідовності і взаємообумовленості. На відміну від провадження, стадії характеризуються незмінною послідовністю. Тоді як послідовність процесуального провадження може змінюватись залежно від обставин конкретної справи.

5. За структурою. Процесуальне провадження характеризується складною структурою, яка включає в себе окремі компоненти. Тоді як частини стадії не характеризуються самостійним характером, тому стадія вважається закінченою тоді,коли справа пройде всі етапи стадії. Виділяють і інші критерії. 1) Завершеність, тобто можливість завершення процесу на тій чи іншій стадії. 2) Чіткі логіко-часові межі. 3) Специфіка прояву в межах конкретної стадії процесуальних

Процесуальні стадії – комплекси однорідних процесуальних дій суду і які в процесі взаємодії складають окремі частини цивільного процесу.

Процесуальне провадження – системне утворення, комплекс процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою, якими охоплюється весь процес розгляду і вирішення справи.

Первинними структурними елементами є процесуальні дії,

Принципи ЦПП як процесуальні гарантії права на судовий захист.

1. Поняття і значення принципів ЦПП, як найважливіших гарантій.

2. Система принципів правосуддя.

3. Підстави класифікації принципів.

4. Система організаційних принципів ЦПП

5. Проблемні питання організації функціональних принців.

24.09.2010 р

Андрушко – принцип диспозитивності

Бонер – принцип диспозитивности

Іванов Принцип об'єктивної істини

Омельченко Принцип об’єктивної істини в системі цивільного процесуального права України

Сакаран Проблеми доступності правосуддя у цивільних справах

Тимченко Юридична думка 2006

1. Штефан, Семенов, Тымченко

Значення: забезпечують реалізацію цілей і завдань цивільного судочинства і вказують методи їх досягнення; допомагають зрозуміти сутність і значення всього цивільного процесу і окремих його інститутів; як нормативно-керівні положення вони мають роль конструкції навколо якою будується вся система цп норм, а тому принципи ЦПП завжди відображають його природу і основні риси; дають можливість зрозуміти і усвідомити необхідність удосконалення цивільно-процесуального законодавства; на підставі принципів здійснюється тлумачення всіх норм цпп, що надає суду можливість зрозуміти дійсний зміст цих норм і правильно їх застосовувати при винесенні судового рішення; у випадках застосування аналогії вони можуть бути успішно застосовані лише на базі принципів ЦПП; визначають характер і зміст ЦПП.

Існують різні підходи до визначення. Перша т.з. Штефан.

Решетнікова, Ярков – правові основи, які виражають сутність і єдність відповідних галузей права;

Воннер – основні положення галузі права, які відображають її специфіку і зміст; нормативні положення, які визначають структуру і суттєві риси ЦПП і його загальні положення.

Чечена, Семенов, Щеглов - Ідейні основи і нормативно-керівні положення

Триушніков - Фундаментальні положення, основоположні які закріплені в нормах процесуально права, що пронизують всі процесуальні інститути і визначають таку побудову процесу, яка забезпечує винесення законних і обґрунтованих рішень

Тертишніков – основні ідеї, уявлення правосуддя, які закріплені в ЦПП і стали основними його положеннями

Осокіна – закріплені безпосередньо у нормах ЦПП або виникають з його змісту основі керівні положення, які відображають його сутність

2. Система принципів цпп - цілісна сукупність, яка відрізняється їх взаємопов’язаністю, взаємообумовленістю і взаємодією.

Характеризується через такі елементи:

1. Склад принципів

2. Зв'язок один з одним

3. Впорядкованість елементів та послідовність їх розташування в системі.

Кожний з принципів є елементом системи, яка характеризує ЦПП в цілому і кожний з його інститутів.

Система принципів означає, що будь-який окремий принцип не може існувати поза системою. Кожен принцип є самостійним, хоча не є автономних, тому що не може існувати поза системою; може бути включений до системи лише на умовах внутрішнього зв’язку з іншими принципами; входить до системи, яка характеризує галузь ЦПП в цілому, діяльність суду яка здійснюється про правилах цпп, відповідно всі групи і всі стадії цпп діяльності. Виключається можливість побудови принципів для окремої стадії, або для окремого інституту. Правила одного принципу може міститися в одному інституті, а іншого - в декількох інститутах.

3.Класифікація – розподіл принципів по групам по будь-якому критерію.

Авдюков, Триушніков – за об’єктом регулювання (орг.-фунціональні, функціональні)

Гурніч – принципи загального значення та ті, що регулюють окремі аспекти цивільного процесу

Семенов, Щеглов, Штефан – за характером нормативного закріплення – конституційні та галузеві; по сфері їх дії у ЦПП

Тертишніков, - по їх розповсюдженню на певні сфери правовідносин – загальні, міжгалузеві, галузеві і принципи процесуальних інститутів.

Осокіна – класифікує по 2-ом підставам: орг.-функціональні і правові; функціональні і міжгалузеві, які відображають зміст, функціональні і галузеві, що відображають форму цивільного судочинства; функціонально-галузеві (диспозитивність, змагальність)