4. Класифікація методів наукових досліджень. Системність методів.
Класифікація (походить від лат. classis — клас і facio — роблю) — система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак.
Класифікація методів дослідження, нажаль, розроблена слабо, проте існує кілька систем розподілу методів за групами класів. Досить поширеним сьогодні є поділ основних типів методів за двома ознаками: метою і способом реалізації.
За першою ознакою виділяються так звані, що використовуються з метою збору інформації вивчення джерел, спостереження, опитування та ін. використовуються з метою обробки та аналізу отриманих даних — кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація, шкалювання та ін. Третій тип представлений методами і прийомами, що дають змогу перевірити отримані результати. Вони зводяться також до кількісного та якісного аналізу даних на основі виміру співвіднесення постійних і змінних чинників.
За ознакою способу реалізації розрізняють, візуальні та експериментально-ігрові методи. До перших належать традиційні методи дедукції та індукції, що різняться вихідним етапом аналізу. Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифікації — перевірки істинності гіпотез і висновків.
Візуальні, або графічні методи — графіки, схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об'єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв'язки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об'ємі. Ці методи тісно пов'язані з комп'ютерними технологіями.
Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об'єктів, які функціонують у конкретній ситуації, і призначаються для прогнозування результатів. 3 ними пов'язаний цілий розділ математики — «теорія ігор»; з їх допомогою вивчаються ситуації в політичних, економічних, воєнних питаннях. Вони використовуються у психології («трансакційний аналіз»), соціології («управління враженнями», «соціальна інженерія») тощо.
Інколи методи поділяють на групи відповідно до їх функціональних можливостей: етапні, тобто пов'язані з певними етапами дослідження, й універсальні, які використовують на всіх етапах. До першої групи відносять спостереження, експеримент, а до другої — абстрагування, узагальнення, дедукцію та індукцію та ін.
Розрізняють методи теоретичних та емпіричних досліджень. Такий розподіл методів завжди умовний, оскільки з розвитком пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу.
А.М. Новіков та Д.А. Новіков розглядають метод як технологію і поділяють усі методи на дві групи (див. Табл. 1):
-
Методи-операції.
-
Методи-дії.
Табл.1
Методи наукового дослідження
(за А.М. Новіковим та Д.А. Новіковим)
У науці використовується багато різноманітних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'язані логічно, структурно і у процесі дослідження. Тобто вони утворюють систему. Системність методів полягає у наступному:
-
часто вони послідовно використовуються в одному і тому ж дослідженні. Наприклад, метод польових досліджень і моделювання. Спочатку дослідник вивчає об'єкт у польових умовах, отримує відповідну наукову фактичну інформацію, а після цього створює економічні моделі і експериментує з ними за допомогою математичної обробки даних, знятих у процесі досліджень (метод математичного моделювання);
-
використовуються на різних рівнях дослідження — емпіричному (наприклад, метод аналогії, статистичні методи) й теоретичному (аксіоматико-дедуктивний, метод абстрагування тощо);
-
використовуються взаємопов'язано при переході від одного масштабу дослідження до іншого. Наприклад, при широкомасштабному дослідженні використовують картографічний метод, а при переході до середньомасштабного дослідження переходять до методу генералізації, що є засобом абстрагування від частковостей і виокремлення головного;
-
одні методи є формою виявлення (реалізації) інших, ширших за охопленням предметних областей чи засобів. Класичним прикладом цього можуть бути: математичний метол, який є одним із видів методу формалізації; або картографічний метод можна трактувати як одну із форм методу моделювання.
Загалом, система методів представлена трьома основними групами методів: філософські, загальнонаукові, конкретно-наукові (див. Табл. 2).
Філософські методи — це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи.
Для філософських методів важливими є такі основні філософські принципи:
Принцип руху, зміни, розвитку.
Даний принцип сформувався у древній Греції і конкретизувався у так званому принципі історизму. Інпшми словами, його використания дістало назву історичного методу. Застосування цього методу вимагає розглядати кожну систему як таку, шо у своєму розвитку проходить ряд етапів (стадій): виникнення (зародження), становлення, розвинутого функціонування, перетворення в інший якісний стан. Або констатувати стадію розвитку системи з урахуванням попередніх чи наступних стадій (про цей принцип ми уже згадували).
Принцип взаємообумовленості.
Передусім дослідник має бачити поняття зв'язку у контексті трьох філософських категорій: речі — властивості — відносини. Зв'язки належать до категорії відносин. Зв'язок явиш і речей у часі лежить в основі генетичного підходу, що дас змогу розкрити походження об'єктів. Крім того, слід зважати на класи, типи і види зв'язків у реальному світі і між поняттями.
Принцип причинності.
Згідно з цим принципом одні явиша зумовлюють появу, розвиток чи функціонуваиня інших.
Принцип сходження від абстрактного до конкретного.
Рух від абстрактного до конкретного означає сходження від неповного, часткового, фрагментарного до більш повного, цілісного і всебічного знання. Термін сходження фіксує ту обставину, що всі попередні поняття в русі не втрачаються, а зберігаються, входять у знятому вигляді в наступні.
Загальнонаукові методи — це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження. Наприклад, сюди належить метод моделювання чи такі логічні засоби, як аналіз і синтез, індукція і дедукція.
Конкретно-наукові — використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослілження групах.
Висновки: Отже, можемо зробити висновки, що методологія – це філософське вчення про систему методів наукового пізнання і перетворення реальної дійсності, а також вчення про застосування принципів, категорій, законів діалектики і науки до процесу пізнання і практики в інтересах набуття нових знань. Методологія являєтся сукупністтю методів. Метод – це спосіб пізнання й вивчення явищ природи або суспільства, досягнення певних цілей, вирішення відповідних завдань. Основні риси методів: ясність, націленість, детермінованість, результативність, надійність, економічність. Класифікація методів дослідження розроблена сьогодні не досконало, проте існують різні підвалини для проведення їх групування. З огляду різних підходів виділяють: філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові, візуальні та ін. методи. Методи, методологія та методика, яка спосіб використання методів є базисними основами проведення й аналізу наукового дослідження.