3. Ставитися до об'єкта дослідження як до об'єктивної реальності.

4. Розглядати досліджувані предмети та явища: а) всебічно, б) від загального зв'язку і взаємозалежності, в) в безперервній зміні, розвитку; г) конкретно-історично.

5. Перевіряти отримані знання на практиці.

Отже, можемо зробити висновки, що філософська методологія орієнтована на загальне розуміння проблеми наукового дослідження і , по суті, являється фундаментальною основою для функціонування інших видів (рівнів) методології. Основним складовим елементом філософської методології є діалектичний метод, який пропонує розглядати об’єкти пізнання у їхній суперечності.

3. Сутність понять «методика» і «метод». Функції та особливості наукових методів.

Методика дослідження — це система правил використання методів, прийомів та способів для проведення будь-якого дослідження. Свідоме застосування науково обґрунтованих методів слід розглядати як найсуттєвішу умову отримання нових знань. Дослідник, який добре знає методи дослідження і можливості їх застосування, витрачає менше зусиль і працює успішніше, ніж той, хто у своєму дослідженні спирається лише на інтуїцію або діє за принципом «спроб і помилок». Хоча оптимальний вибір методів дослідження не є запорукою його цілковитої успішності.

Стратегічні методологічні положення і принципи знаходять своє тактичне втілення в методах дослідження.

Поняття "метод" походить від грец. methodos — спосіб пізнання. Метод — це спосіб пізнання й вивчення явищ природи або суспільства, досягнення певних цілей, вирішення відповідних завдань.

Дороніна М.С. зазначає: «Метод — це система правил теоретичної та практичної діяльності, розроблена на основі закономірностей об'єкта, що вивчається».

Доцільно визначити зміст поняття науковий метод. Крушельницька О.В. вважає, що науковий метод — це система розумових і (або) практичних операцій (процедур), які націлені на розв’язання певних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети.

Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і закономірності розвитку, формування і функціонування об'єктів, які досліджуються. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманого знання. Істинні знання можна одержати лише у випадку застосування правильного методу (методів).

Цю думку ще у XVIII ст.. висловив англійський філософ Френсіс Бекон. Він порівнював правильний метод у науковому пізнанні із світильником, який освітлює подорожньому шлях у темряві.

Російський фізіолог І. Павлов зазначав, що метод - найперша, основна річ. Від методу, від способу дії залежить вся серйозність дослідника. Вся справа в хорошому методі. При хорошому методі і не дуже талановита людина може зробити багато. А при поганому методі навіть геніальна людина буде працювати даремно і не отримає цінних, точних даних "

Отже, не лише результат дослідження, а й шлях, який веде до нього, повинний бути істинним.

Загалом кожен науковий метод має характеризуватися такими рисами:

• ясність, тобто загальнозрозумілість методу. Цією рисою один метод відрізняється від іншого.

• націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню певних конкретних завдань;

• детермінованість — сувора послідовність використання методу. Іншими словами — максимальна його алгоритмізація;

• результативність — здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу);

• надійність — здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;

• економічність — здатність методу добиватися певних результатів із найменшими витратами засобів і часу.

Існує ще одна дуже важлива вимога до методу пізнання — відповідність методу об'єктові дослідження і рівню пізнання.

Важливим положенням у методології є те, що кожен метод дослідження сам має бути теоретично обґрунтованим. Також будь-яка категорія науки, її положення, закон набирають методологічного значення і навіть виконують функцію методу, коли у процесі пізнання стають спрямувальними засобами дослідження конкретнихоб’єктів.Поширена така ситуація, коли теоретичні положення однієї науки використовуються у ролі методу в іншій науковій дисципліні.