2. Суть та функції філософської методології. Діалектика як метод наукового пізнання.

Як уже зазначалося раніше, філософська методологія відбиває вищий рівень методологічного аналізу наукового мислення у відображенні світу. Філософська методологія формується шляхом актуалізації досвіду людської пізнавальної та практичної діяльності, переведенням його в узагальнено-категоріальну форму висновків, правил, методів і в такій формі складає змістовну канву науки.

Філософська методологія виконує два типи функцій. По-перше, вона виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв'язки з іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку стосовно практики, суспільства, культури людини. Це — філософська проблематика. По-друге, методологія вирішує завдання вдосконалення, оптимізації наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені нею світоглядні й загальнометодологічні орієнтири та постулати.

В контексті загальнонаукової методології доцільно розглянути специфіку діалектичного методу пізнання, який зародився у працях ідеалістів I. Канта і Г. В. Ф. Гегеля. Гегель був першим, хто надав поняттю діалектика значення методу розумного пізнання, що пізнає світ в єдності протилежних визначень і тому в саморусі, саморозвитку. Діалектика вчить про неосяжний зв'язок, що поєднує між собою всі речі, явища, процеси. Ці зв'язки проникають в їх сутність, тому вирвати явище з них неможливо, оскільки це позбавить нас глибокого і повного його розуміння.

Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об'єктивність в оцінюванні дійсності. Однак, діалектика не підмінює конкретно-наукові методи, пов'язані зі специфікою досліджуваної сфери. Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог спадкоємності і непротиріччя в методології.

Діалектичний метод характеризується трьома основними принципами.

I. Принцип розвитку (або принцип історизму) виходить із того, що любе явище, подія — це процес, у якому завжди є народження (виникнення), становлення, загибель (знищення) і поява на старій основі нової якості і так нескінченно.).

II. Принцип загального зв'язку, щоб зрозуміти суть об'єкта, необхідно досліджувати різноманіття його зовнішніх і внутрішніх зв'язків; виділити серед цього різноманіття закони, тобто суттєві, загальні, необхідні, повторювані зв'язки. Зв'язок визначається як взаємозумовленість існування явищ, розділених в просторі та часі.

III. Принцип протиріччя орієнтується на усвідомлення сутності основних протиріч досліджуваного об’єкта. Із усього різноманіття зв'язків виділяються основні суперечливі зв'язки, тому що вони з погляду діалектики є джерелом розвитку об'єкта.

При вивченні предметів і явищ діалектика рекомендує виходити з наступних принципів:

1. Розглядати досліджувані об'єкти в світлі діалектичних законів.

Закони діалектики — загальні форми суттєвого зв'язку в процесі розвитку, які виконують важливу методологічну функцію в побудові теорії. Вони (закони), власне, формують предмет теорії як спосіб зв'язку між категоріями, що є фундаментальними поняттями, які відображають різноманітні аспекти процесу розвитку.

а) Закон єдності і боротьби протилежностей є основним із законів діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні. Причини руху і розвитку криються у внутрішніх суперечностях, притаманних процесам і явищам об`єктивної дійсності —боротьбі протилежностей. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємно переходять одна в одну, перебувають в стані єдності й боротьби. Єдність, збіг протилежностей означає, що вони взаємопороджують і взаємозумовлюють одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і ,взаємодіючи, стикаються між собою, вступають в взаємоборотьбу, яка може набирати різних форм. Боротьба протилежностей веде з рештою до розв`язання суперечності, яка є переходом до нового якісного стану. Боротьба протилежностей приводить до розвитку, під яким ми розуміємо зміни, що пов`язані з оновленням системи, її внутрішніми структурами і функціональними змінами, перетворення їх в дещо інше, нове, в напрямі ускладнення.

б) Переходу кількісних змін у якісні. Даний закон розкриває механізм розвитку, пояснює, як відбувається розвиток, завдяки яким процесам і як предмети зазнають якісних змін та перетворень.

в) Заперечення заперечення — один з основних законів діалектики, що характеризує спрямування процесу розвитку, єдність поступальності і спадкоємності в розвитку, виникнення нового і відносної повторюваності деяких моментів старого.

2. Описувати, пояснювати і прогнозувати досліджувані явища і процеси, спираючись на філософські категорії: загального, особливого і одиничного; змісту і форми; сутності та явища; можливості і дійсності; необхідного і випадкового, причини і наслідки.