Усиновлення та удочеріння

Усиновлення регламентується Конституцією України та розділом 4 СКУ, іншими нормативно-правовими актами.

Усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Як правило, усиновленою може бути дитина, але у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, або яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку, чи після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні інакше як за згодою суду, органу опіки та при надзвичайних обставинах. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, які проживають однією сім’єю. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину, якщо тільки не проживають однією сім'єю і суд дав дозвіл на усиновлення. Якщо дитина має лише одного з батьків, інший усиновлювач повинен перебувати з її батьком у шлюбі або проживати однією сім'єю (останнє тільки за рішенням суду). Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1. обмежені у дієздатності;

2. визнані недієздатними;

3. позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4. були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

5. перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6. зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7. не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8. страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

9. інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1. в сім'ї якого виховується дитина (яка усиновлюється);

2. який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3. який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4. який є родичем дитини.

5. подружжя.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною безумовною безоплатною згодою її батьків після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо тільки вона не проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Згода дитини, якщо вона усвідомлює факт усиновлення, дається у формі, яка відповідає її вікові.

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

1. невідомі;

2. визнані безвісно відсутніми;

3. визнані недієздатними;

4. позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

5. усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад 6 місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Усиновлення дитини може відбуватися за згодою її опікунів, піклувальників, закладу охорони здоров'я або навчального закладу.

Особа, яка бажає усиновити дитину, особисто подає до суду заяву про усиновлення.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити; 7) здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею 14 років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

Рішенням суду усиновлення може бути визнане недійсним чи скасованим.