Сімейне законодавство

Загальна характеристика сімейного права як галузі права України

Сімейне право України – сукупність правових норм, які регулюють майнові та особисті немайнові правовідносини осіб в сфері їх сімейного життя.

Методом правового регулювання сімейного права є диспозитивний.

Учасниками сімейних відносин є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, баба, дід, прабаба, прадід та онуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим та падчерка й пасинок.

Принципи сімейного права: моногамність (одношлюбність), свобода і добровільність укладення чи неукладення шлюбу, рівність чоловіка та жінки, захист честі, свободи та прав дитини.

Сімейні відносини регулюються Конституцією України, СКУ, іншими нормативно-правовими актами, зокрема ЦКУ, договорами, звичаями.

Загальна характеристика Сімейного кодексу України (СКУ)

1 січня 2004 року набрав чинності новий Сімейний кодекс України, прийнятий 10.01.2002 р. До цього моменту в Україні діяв Кодекс про шлюб та сім’ю України, прийнятий у 1969 р. з подальшими змінами та доповненнями.

СКУ визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових та майнових прав та обов’язків батьків та дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється СКУ з метою:

• зміцнення сім’ї;

• утвердження почуттів обов’язку перед членами родини;

• побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки;

• забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

СКУ складається з 7 розділів: 1. Загальні положення. 2. Шлюб. Права та обов’язки подружжя. 3. Права та обов’язки матері, батька та дитини. 4. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. 5. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів. 6. Застосування СКУ до іноземців, осіб без громадянства, застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні. 7. Прикінцеві положення.

Поняття шлюбу, порядок його укладення

Інститут шлюбу є одним з найстаріших в історії людства. В різний час та в різних народів існували різноманітні поняття та форми шлюбу. Тривалий час шлюб існував у формі цивільного договору купівлі-продажу між чоловіком та батьками дружини, а сама дружина сприймалася як предмет цього договору, тобто, товар. В наш час практично в усіх країнах світу затверджена рівність чоловіка та жінки, отже шлюб перетворився на їх добровільний союз.

За ст. 51 Конституції України шлюб в Україні грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, які мають рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Інститут шлюбу регламентується в тому числі й СКУ, ІІ розділом, гл. 4

Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ДОРАЦС).

Не вважається підставами для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов’язків подружжя проживання однією сім’єю чи релігійний обряд шлюбу (якщо тільки він не відбувся до створення чи відновлення ДОРАЦС).

Шлюбний вік наступає для жінки – у 17 років, а для чоловіка – у 18. У виключних випадках суд може надати особі право на шлюб з 14 років.

Шлюб в Україні є моногамним та грунтується на вільній згоді чоловіка і жінки.

За ст. 26 СКУ не можуть перебувати у шлюбі:

1. Родичі прямої лінії споріднення.

2. Повнорідні та неповнорідні брат і сестра.

3. Двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

4. Усиновитель та усиновлений.

5. За рішенням суду може бути наданий дозвіл на шлюб рідної дитини усиновителя та усиновленого.

Державна реєстрація шлюбу встановлюється для стабілізації відносин чоловіка та жінки, відбувається урочисто, засвідчується Свідоцтвом про шлюб.

Чоловік та жінка особисто подають заяву до будь-якого ДОРАЦСу. Якщо вони не можуть з поважних причин подати заяву особисто, нотаріально засвідчену заяву можуть подати їхні представники.

Після подання заяви ДОРАЦС ознайомлює чоловіка та жінку з їхніми правами та обов’язками.

Сторони повинні повідомити друг друга про стан свого здоров’я.

В СКУ встановлений інститут заручин. Зарученими вважаються особи, які подали заяву на вступ у шлюб. Заручини не створюють обов’язку вступити у шлюб, але у випадку розірвання заручин винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні усі витрати, пов’язані з підготовкою до весілля.

Шлюб реєструється через 1 місяць після подання заяви. У виключних випадках він може бути зареєстрованим раніше чи пізніше, але не пізніше 3 місяців з дня подання заяви. Реєстрація відбувається в приміщенні ДОРАЦС, або, за заявою наречених, в іншому місці.

Наречені мають право обрати спільним прізвище одного з подружжя, приєднати прізвище одного до іншого, змінити частини свого подвійного прізвища, залишити дошлюбне прізвище.

За ст. 92 сторони, які укладають шлюб можуть укласти шлюбний договір, яким регулюються їхні майнові права та обов’язки.

Недійсним є шлюб, укладений сторонами, які не можуть перебувати в шлюбі, сторонами які не мали наміру вступати в шлюб (примус, фіктивний шлюб) або недієздатною особою. Недійсність шлюбу визнається рішенням суду.