15.Формалізовані джерела конст права в зк

Формалізовані – це ті зміст яких є результатом спеціалізованого правотворчого процесу, здійснюваного повноважним суб’єктом конституційного права. До них відносять: Конституцію, закони, акти глави держави, акти уряду, парламентські регламенти статути, статути територіальних автономій, акти органів конституційного контролю, судовий прецедент.

.

формалізовані (К-ція, конст.з-ни, органічні з-ни, звичайні з-ни, надзвичайне з-во, акти глав д-в, урядів, ор-нів конст.контролю

16.Неформалізовані джерела права зк

Не формалізовані – це результат практичної діяльності вищих органів державної влади. Більшість вчених: конституційно-правові угоди, конституційно-правові звичаї, конституційно-правові звичаєвості

неформалізовані (конст.угоди, юр.і політ.звича

17.Конст як джерело в зк

Якщо визначати конституцію як правову категорію найзагальнішим чином, то можна сказати, що це система правових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою - з іншого, а також основи організації і діяльності самої держави. Визначення предмета регулювання, як бачимо, тут таке ж, як і предмета регулювання конституційного права, але відмінність полягає в найвищій юридичній силі конституційних норм, що визнається в переважній більшості держав. Ці правові норми можуть бути зосереджені в одному або декількох нормативних актах, іноді званих основними законами, а можуть міститися в невизначеному безлічі звичайних законів і, крім того, у судових прецедентах і конституційних звичаях. У тих країнах, де формально-юридична конституція (див. нижче) відсутня, відмінність між конституцією і конституційним правом провести неможливо.

.

Відрізняються також поняття юридичної і фактичної конституції. Юридична конституція в матеріальному чи формальному значенні - це завжди певна система правових норм, що регулюють зазначений вище коло суспільних відносин. Фактична ж конституція - це самі такі відносини, тобто те, що реально існує. Вона, отже, не охоплюється даним вище визначенням конституції. Наприклад, Конституційний закон про Чехословацьку Федерацію № 143 1968 року передбачив створення системи конституційних судів, однак на практиці до перемоги антибюрократичної революції 1989 року ці суди так і не були створені. Отже, згідно з юридичної конституції вони існували, а відповідно до фактичної - були відсутні. До цих пір в Конституції Сполучених Штатів Америки 1787 продовжує значитися давно стала мертвою буквою норма розд. 8 ст. I про право Конгресу видавати каперські свідоцтва (Letters of Marque), що уповноважують торгові кораблі на ведення під час війни бойових дій проти кораблів ворожого держави, а також проти кораблів нейтральних держав, якщо вони перевозили вантажі для ворожого держави. У XIX столітті каперство було заборонено міжнародним правом, однак зазначена конституційна норма залишилася без зміни, хоча і не застосовується.

Розбіжність між фактичною і юридичною конституцією-зазвичай результат зміни у співвідношенні політичних сил, що сталося після прийняття юридичної конституції, особливо коли мова йде про формальної юридичної конституції, ухвалення якої має одномоментний характер. Розбіжність між фактичною і юридичною конституцією свідчить, що частина норм юридичної конституції стала або спочатку була і залишається фіктивною.

Фіктивність конституцій зазвичай характерна для країн з авторитарними і особливо тоталітарними політичними режимами. Юридичні конституції в таких країнах нерідко містять демократичних положень, які не отримують реалізації на практиці, бо включаються тільки для того, щоб приховати антидемократичну сутність режиму.

У рідкісних випадках під конституцією розуміється сукупність законів, судових прецедентів і неписаних конституційних звичаїв (Великобританія, Нова Зеландія). Закони, що вважаються частиною такої конституції (а у Великобританії їх більше 300), приймаються не в особливому порядку (кваліфікованою більшістю), а звичайним способом. У країнах, де конституцій немає (султанат Оман та ін.), їх роль виконує священна книга мусульман - Коран. У деяких країнах Коран є частиною «конституційного блоку», будучи поставлений над конституцію і іншими його частинами (Іран, Саудівська Аравія та ін.) Конституції зазвичай складаються з преамбули (введення), глав (розділів, частин), статей, які в свою чергу можуть ділитися на пункти, позначені цифровою або буквеною нумерацією. У рідкісних випадках (наприклад, в Угорщині) замість статей є параграфи. Завершується конституція перехідними і заключними постановами, що передбачають наступність державної влади, порядок створення нових органів. У багатьох конституціях є додатки, що містять схеми, зразки, різні переліки (наприклад, компетенцію федерації і суб'єктів), текст клятви президента і ін. Невід'ємною частиною конституції в деяких країнах (США та ін.) є поправки до неї, але вони не вносяться в текст, а додаються до конституції. Значення конституції. З питання про значення конституції в житті країни існують різні погляди. Під час боротьби проти королівського абсолютизму в минулому, а в деяких країнах Сходу і тепер ідеологи боротьби за демократію, виходячи з волюнтаристських концепцій, надають конституції вирішальне значення у встановленні загального і державного устрою країни. З їхньої точки зору, все залежить від ідей, якими керуються творці конституції: жержавний лад буде справедливим, якщо взяти «хорошу» конституцію. Звичайно, на папері можна написати будь-який текст конституції. Але якщо цей текст не буде відповідати соціально-політичним умовам, він залишиться мертвою буквою. В умовах комуністичних режимів в Болгарії, Румунії, Чехословаччини в Конституції проголошувалася повнота влади парламентів і місцевих рад, перераховувалися великі права громадян і називалися такі важливі гарантії, яких не було в основних законах країн західної демократії. Однак дійсність не відповідала цим положенням.

Для того щоб конституція діяла, вона повинна враховувати реальні умови країни, рівень правової культури населення і багато інших чинників суспільного життя. Як політичний документ конституція закріплює співвідношення соціальних сил у суспільстві, їх боротьбу і співробітництво, досягнутий компроміс, а іноді, навпаки, - панування певних верств населення або військово-політичних угруповань (останнє в першу чергу відноситься до тимчасових конституцій, що приймаються в результаті військових переворотів), регулює політичний процес у суспільстві. Конституція відображає ступінь сприйняття загальнолюдських цінностей в суспільстві даної країни, містить, хоча і не однаковою мірою, програмні положення про шляхи розвитку суспільства.

. Правовий, юридичний зміст конституції - це той юридично значущий матеріал, з якого вона складається.