83. Майнові права на заявлений винахід, корисну модель, промисловий зразок виникають:

1. з дати проведення кваліфікаційної експертизи;

2. з дати подання заявки на видачу патенту;

3. з дати публікації відомостей про видачу патенту;

4. з дати пріоритету.

84. Примусова ліцензія - це:

1. дозвіл ліцензіара, що видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта промислової власності і видачі ліцензій іншим особам;

2. дозвіл ліцензіара, що не виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта промислової власності і видачі ліцензій іншим особам;

3. дозвіл на використання об'єкта промислової власності, що видається на підставі рішення суду внаслідок невикористання його в Україні протягом 3 років;

4. дозвіл на використання об'єкта промислової власності, що видається на підставі рішення центрального органу виконавчої влади України у сфері інтелектуальної власності.

85. Для патентування винаходу, корисної моделі, промислового зразку в іноземній державі необхідним є:

1. подання заявки до патентного відомства України;

1. подання заявки до компетентного органу іноземної держави з наступним повідомленням патентного відомства України;

2. подання заявки до ВОІВ;

2. подання заявки до компетентного органу іноземної держави, але лише у разі відсутності заперечень від патентного відомства України

86. Раціоналізаторська пропозиція - це:

1. технологічне (технічне) рішення у будь-якій галузі суспільне корисної діяльності, що відповідає умовам патентоздатності;

2. нове і промислове придатне конструктивне виконання пристрою;

2. визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технічне (технологічне) чи організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

87. До умов правової охорони раціоналізаторської пропозиції відносяться:

1. новизна;

2. наявність винахідницького рівня;

3. корисність для підприємства, якому вона подана;

4. стабільність.

88. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції:

1. інженерно-технічних співробітників науково-дослідних, проектних, конструкторських та аналогічних підрозділів підприємств, що стосуються розроблюваних ними проектів;

2. працівників підприємства, якому вони подані;

3. керівників структурних підрозділів підприємства, якому вони подані;

4. пропозиції, які використовуються на аналогічних підприємствах понад 3 роки до дня подання заявки.

89. Для визнання пропозиції раціоналізаторською її автор подає:

1. заяву за встановленою формою;

2. формулу пропозиції;

3. заявку;

4. документ про сплату встановленого збору.

90. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції можуть бути:

1. наукове відкриття ;

2. процес;

3. матеріальний об'єкт;

4. комп'ютерна програма.

91. Право на раціоналізаторську пропозицію засвідчується:

1. свідоцтвом;

2. дипломом;

3. посвідченням;

4. патентом.

92. Строк дії майнових прав інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію становить:

1. 30р.

2. 20р.

3. 10р.

4. діють безстроково.

93. Визнання пропозиції раціоналізаторською здійснюється:

1. компетентним державним органом України у справах інтелектуальної власності;

2. судом;

3. господарським судом;

4. юридичною особою, якій вона була подана;

5. ВОІВ.

94. До майнових прав автора раціоналізаторської пропозиції відносяться:

1. виключне право на використання раціоналізаторської пропозиції;

2. виключне право дозволяти використання раціоналізаторської пропозиції;

3. виключне право забороняти неправомірне використання раціоналізаторської пропозиції

4. право на одержання винагороди від юридичної особи, яка визнала пропозицію раціоналізаторською.

95. Право на використання раціоналізаторської пропозиції належить:

1. автору пропозиції;

2. підприємству, якому вона була подана;

3. підприємству, якому вона була подана і автору пропозиції відповідно до умов укладеного між ними договору;

4. будь-якій особі, якій автор надав дане право на підставі ліцензійного договору.

96. Пропозиція визнається раціоналізаторською за результатами:

1. кваліфікаційної експертизи уповноваженого державного органу;

2. формальної експертизи уповноваженого державного органу;

3. розгляду пропозиції керівником підприємства.

97. Умовами патентоздатності сорту визнаються:

1. новизна;

2. промислова придатність;

3. однорідність;

4. стабільність;

5. вирізняльність;

6. наявність винахідницького рівня.

98. Роботодавець набуває прав на сорт рослин якщо:

1. сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

2. роботодавець фінансував роботи по виведенню сорту;

3. протягом одного року від дати опублікування відомостей про сорт роботодавець подав заявку до компетентного державного органу України;

4. з селекціонером був укладений договір про передачу роботодавцю прав на одержання патенту.

99. Заявка на видачу патенту на сорт рослин повинна включати:

1. заяву про внесення сорту до Реєстру сортів і видачу патенту;

2. відомості про походження сорту;

3. відомості про здійснене комерційне використання;

4. опис сорту;

5. формулу сорту;

6. зазначення ботанічного таксона.

100. Право на конвенційний пріоритет на сорт рослин виникає за сукупності таких умов:

1. заявка подана до Установи не пізніше 12 місяців від дати попередньої заявки, поданої до компетентного органу іноземної держави;

2. країни, до державних органів яких були подані заявки є учасницями Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень;

3. на дату подання заявки попередня заявка була чинною;

4. заявник належить до громадянства держави, що здійснює кваліфікацію заявки і видачу патенту.

101. Формальна експертиза на сорт рослин провадиться з метою:

1. встановлення наявності необхідних документів і їх відповідність вимогам законодавства;

2. встановлення відповідності заявленого сорту вимогам патентоздатності;

3. встановлення можливості рослин сорту до відтворення у незмінному вигляді;

4. встановлення придатності сорту до поширення в Україні.

102. Заявник має право відкликати подану ним заявку на сорт рослин до дати:

1. видачі патенту;

2. прийняття заявки;

3. проведення формальної експертизи;

4. одержання рішення про реєстрацію сорту.

103. Тимчасова охорона права на сорт рослин - це:

1. охорона сорту на підставі патенту, строк дії якого не перевищує 30 років;

2. охорона сорту за результатами формальної експертизи з дати публікації відомостей про заявку на сорту до дати прийняття рішення про видачу патенту;

3. охорона сорту на підставі кваліфікаційної експертизи з дати видачі патенту.

104. До майнових прав суб'єкта права на сорт рослин належать:

1. право на використання сорту;

2. право на надання ліцензій на використання сорту;

3. право на назву сорту;

4. право авторства на виведений сорт рослин.

105. Не вважається порушенням прав патентовласника використання сорту без його дозволу:

1. у некомерційних цілях;

2. з експериментальною метою;

3. вивезення за межі території України;

4. введення рослин сорту у комерційний оборот;

5. як матеріал для виведення нових сортів.

106. Для за патентування громадянином України чи юридичною особою-резидентом права на сорт рослин у іноземних державах необхідно:

1. спочатку запатентувати даний сорт в Україні чи подати заявку на одержання патенту;

2. подати заявку до компетентного органу іноземної держави з наступним патентуванням сорту в Україні;

3. одержати згоду на патентування сорту в іноземній державі від компетентного державного органу України.

107. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин спливає:

1. через 30 p., а щодо дерев і винограду через 35 p., що відліковуються з 1 січня року, наступним за роком їх державної реєстрації;

2. через 30 p., що відліковуються з дати їх державної реєстрації;

3. через 20 p., а щодо дерев і винограду через 30 p., що відліковуються з дати одержання патенту;

4. діють безстроково за умови збереження характеристик сорту.

108 Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на породу тварин спливає:

1. через 30 p., а щодо великої рогатої худоби через 35 p., що відліковуються з дати одержання патенту;

2. через 20 p., що відліковуються з дати їх державної реєстрації;

3. через 30 р., що відліковуються з 1 січня року, наступним за роком їх державної реєстрації;

4. діють безстрокове за умови збереження суттєвих ознак породи.

109. Право на наукове відкриття засвідчується:

1. патентом;

2. свідоцтвом;

3. дипломом.

110. Строк чинності права інтелектуальної власності на наукове відкриття становить:

1. 30р.

2. 20р.

3. 6р.

4. діють безстроково.

111. Автору наукового відкриття належать наступні права:

1. виключне право на використання наукового відкриття;

2. право передавати наукове відкриття на підставі договору іншим особам;

3. право надавати відкриттю спеціальну назву;

4. право авторства на наукове відкриття.

112. Комерційним (фірмовим) найменуванням визнається:

1. позначення, за яким товари і послуги одних виробників відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

2. назва організації, що має статус юридичної особи і здійснює підприємницьку діяльність;

3. найменування будь-якої юридичної чи фізичної особи;

4. позначення, яке вказує на місце діяльності юридичної особи.

113. Комерційне найменування повинно включати наступні відомості:

1. вказівку на організаційно-правову форму діяльності;

2. власну оригінальну назву організації;

3. назву товарів, що реалізуються юридичною особою;

4. адресу юридичної особи.

114. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування виникає:

1. з дати включення відомостей про юридичну особу до Державного реєстру комерційних найменувань;

2. з дати подання заявки на включення відомостей про юридичну особу до Державного реєстру комерційних найменувань;

3. з моменту першого використання найменування і охороняється без обов'язкової реєстрації;

4. з дати видачі свідоцтва на комерційне найменування.

115. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється за таких обставин:

1. ліквідації юридичної особи - власника комерційного найменування;

2. надання ліцензії на використання комерційного найменування;

3. закінчення терміну дії свідоцтва на комерційне найменування;

4. анулювання свідоцтва на комерційне найменування.

116. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть бути передані:

1. лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать;

2. не можуть бути передані у жодному випадку;

3. можуть вільно передаватися будь-якій особі на підставі цивільно-правового договору.

117. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування визнаються:

1. право на використання комерційного найменування;

2. право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування;

3. право надавати комерційне найменування іншим особам на підставі ліцензійного договору;

4. право авторства на комерційне найменування.

118. Існування осіб з однаковими комерційними найменуваннями:

1. забороняється законодавством;

2. допускається, якщо такі найменування не вводять в оману споживачів;

3. допускається, якщо особи - власники найменувань функціонують у різних регіонах України.

119. Торговельною маркою визнається:

1. позначення, яким товари і послуги однієї особи, відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

2. позначення, яким юридичні особи, що виробляють товари чи надають послуги відрізняються одна від одної;

3. позначення, що прямо чи опосередковано вказує на місце виготовлення товару;

4. форма, малюнок, що визначає зовнішній вигляд промислового виробу і придатні для здійснення промисловим способом.

120. Торговельні марки виконують наступні функції:

1. вирізнення товарів одних виробників від продукції інших;

2. вказівки на показники якості товару;

3. вказівки на юридичну особу;

4. вказівки на місце походження товару, його зв'язок з якістю товару;

121. Торговельними марками не може бути позначення, що зображують:

1. історичних діячів;

2. державні герби;

3. абревіатури;

4. нагороди і державні відзнаки.

122. Об'єктом торговельних марок можуть бути:

1. словесні позначення;

2. звукові позначення;

3. державні символи і емблеми;

4. поєднання кольорів.

123. Заявка на знак для товарів і послуг повинна включати наступні документи:

1. формулу торговельної марки;

2. перелік товарів і послуг для яких заявляється відповідне позначення;

3. відомості про використання знака;

4. заяву;

5. зображення позначення.

124. Право на виставочний пріоритет заявки на торговельну марку виникає за сукупності наступних умов:

1. виставку проведено на території країни учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

2. заявка надійшла до компетентного державного органу України протягом 6 місяців з дати відкриття виставки;

3. заявка надійшла до компетентного державного органу іноземної держави протягом 12 місяців від дати надходження заявки до компетентного органу України.

125. Конвенційний пріоритет заявки на торговельну марку встановлюється:

1. за датою надходження заявки до патентного відомства України;

2. за датою видачі правоохоронного документа патентним органом іноземної держави;

3. за датою надходження заявки до патентного органу країни-учасниці Паризької конвенції 1883 р.

126. Право на конвенційний пріоритет заявки на торговельну марку є чинним:

1. протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до патентного органу країни-учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

2. протягом 6 місяців від дати видачі правоохоронного документа патентним органом країни-учасниці Паризької конвенції 1883 p.;

3. протягом 18 місяців від дати опублікування відомостей про заявку компетентним державним органом України.

127. Для одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг необхідним є проведення:

1. лише формальної експертизи;

2. формальної і кваліфікаційної експертизи;

3. декларативної та кваліфікаційної експертизи.

128. Якщо заявлене як товарний знак позначення не відповідає умовам надання правової охорони приймається рішення про:

1. відкликання заявки;

2. відхилення заявки; •

3. заявка вважається неподаною.

4. заявка вважається нерозглянутою.

129. Право на оскарження рішення, прийнятого за результатами проведення кваліфікаційної експертизи заявки на торговельну марку мають -

1. заявник;

2. роботодавець заявника;

3. будь-яка фізична чи юридична серба.

4. лише патентний повірений

130. Документом, що засвідчує правову охорону торговельної марки визнається:

1. патент;

2. свідоцтво;

3. диплом.

4. посвідчення.

131. Строк чинності правоохоронного документа на знак для товарів і послуг становить:

1. 20р.

2. 10р.

3. є чинним безстроково за умови відповідності товарного знаку умовам правової охорони.

132. Права, що випливають із свідоцтва на товарний знак виникають :

1. з дати проведення кваліфікаційної експертизи;

2. з дати подання заявки на видачу свідоцтва;

3. з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва;

4. з дати пріоритету.

133. Використанням товарного знака визнається:

1. застосування знака на товарах та при наданні послуг для яких зареєстрований знак;

2. застосування знака на товарах та при наданні послуг для яких незареєстрований знак;

3. застосування знака на вивісках;

4. застосування знака на експонатах виставок.

134. Підставами для припинення дії свідоцтва на товарний знак визнаються:

1. несплата встановленого збору за підтримання чинності свідоцтва;

2. невідповідність знака умовам правової охорони;

3. відмова власника свідоцтва;

4. невикористання знака в Україні протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва.

135. Свідоцтво на знак для товарів і послуг визнається недійсним за наступних підстав:

1. відмова власника свідоцтва від належних йому прав;

2. перетворення товарного знаку у загальновживане позначення товарів і послуг;

3. невідповідність знака умовам надання правової охорони;

4. наявність у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

5. несплата встановленого збору за підтримання чинності свідоцтва.

136. Право попереднього користувача на торговельну марку - це:

1. право будь-якої особи, яка до дати подання заявки чи до дати пріоритету добросовісно використовувала товарний знак в Україні;

2. право власника свідоцтва на товарний знак, який видав ліцензію на використання товарного знака іншим особам;

3. право власника свідоцтва на товарний знак, який передав право власності на товарний знак іншим особам;

4. право особи, товарний знак, якої охороняється в Україні без обов'язкової державної реєстрації на підставі міжнародних договорів.

137. Право попереднього користувача на торговельну марку може переходити до іншої особи:

1. безоплатно згідно умов ліцензійного договору;

2. лише разом з підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку;

3. лише на платній основі згідно умов договору про передачу права власності на торговельну марку.

138. Термін “зазначення походження товару” включає:

1. просте і кваліфіковане зазначення походження товару;

2. торговельну марку і географічне зазначення походження товару;

3. назву місця походження товару і комерційне найменування виробника;

4. виробничу марку.

139. Підставами відмови у наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару визнаються:

1. невідповідність умовам охороноздатності;

2. невідповідність публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

3. заявлене зазначення є видовою назвою товару;

4. заявлене зазначення не має розрізняльної здатності.

140. Просте зазначення походження товару:

1. не підлягає правовій охороні згідно законодавства України;

2. підлягає правовій охороні на підставі факту його використання без реєстрації;

3. підлягає правовій охороні на підставі реєстрації у Державному реєстрі простих зазначень походжень товарів;

4. підлягає правовій охороні лише згідно умов міжнародних договорів.

141. Правова охорона назві походження товару надається за наступних умов:

1. виробництво та переробка позначуваного назвою товару здійснюються в межах заявленого географічного місця;

2. працівники підприємства, що виробляє товар мають постійне місце проживання у межах заявленого географічного місця;

3. у вказаному географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора;

4. продаж товару здійснюється лише в межах заявленого географічного місця.