2. Зміст інтелектуальної діяльності:

1. конкретний (реальні предмети або їх зображення);

2. символічний (букви, знаки, цифри);

3. семантичний (значення слів);

4. поведінковий (вчинки іншої людини й власні вчинки).

3. Різновиди кінцевого продукту:

1. одиниці об'єктів (уписати відсутні букви в слова);

2. класи об’єктів (розсортувати предмети на групи);

3. відношення (встановити зв'язки між об'єктами);

4. системи (виявити правило організації декількох об'єктів);

5. трансформації (змінити й перетворити заданий матеріал);

6) імплікації (передбачати результат у рамках ситуації "що буде, якщо...')

"Кубічна модель інтелекту" - куб Гілфорда містить 120 окремих здібностей (5x4x6). Для визначення істинного рівня інтелектуального розвитку конкретної людини у всій повноті її інтелектуальних можливостей необхідно, таким чином, використовувати 120 тестів. З позицій здорового глузду така затія свідомо безперспективна.

Розглядаючи типи здібностей за змістом, Гілфорд дійшов висновку, що можна говорити про 4 типи інтелекту:

• "конкретний інтелект" - пов'язаний з конкретними речами та їх властивостями;

• "абстрактний інтелект", що може бути "символічним" або "семантичним";

• "соціальний інтелект" - розуміння власної поведінки й поведінки інших

людей.

Надалі уявлення про існування безлічі самостійних інтелектуальних здібностей знайшло своєрідну реалізацію поза рамками тестології в теорії "безлічі інтелектів" ГТарднера (1983), що описав кілька незалежних типів інтелекту: лінгвістичний, музичний, логіко-математичний, просторовий, тілесно-кінестетичний, міжособистісний і внутрішньоособистісний.

Інтерес до штучного інтелекту змусив багатьох психологів задуматися над тим, що є в людському інтелекті унікально людського і які здібності вимагаються від комп'ютера, щоб діяти розумно (по-людськи). Нікерсон, Перкінс і Сміт (1985) склали список здібностей, які, на їхню думку, характеризують інтелект людини: здатність класифікувати патерни; здатність до адаптивної зміни поведінки – до навчання; здатність до дедуктивного мислення, здатність до індуктивного мислення; здатність розробляти й використовувати концептуальні моделі ;здатність розуміти.

Отже, у всіх тестологічних теоріях інтелекту (двофакторній, багатофакторній, ієрархічній, кубічній, радіально-рівневій) по-різному варіює уявлення про так звані фактори інтелекту в діапазоні від 1 до 120.

Наявний рівень теоретичних й емпіричних матеріалів свідчить про сформовану в тестології кризову ситуацію, суть якої: "інтелект зник".

М.А.Холодна (2002) виділяє три підстави, що обумовили ілюзію "зникнення" інтелекту:

- методична - обумовлена протиріччями тестового методу діагностики інтелектуальних здібностей;

• методологічна- пов'язана з прийнятим у тестології розумінням інтелекту як деякої психологічної (інтелектуальної) риси, що виявляє себе в певній "заданій" ситуації;

• змістовно-етична—обумовлена неможливістю однозначного пояснення індивідуальних результатів тестового виконання й відповідно неправомірністю інтерпретації інтелектуальних можливостей конкретної людини в термінах "низький-високий" рівень інтелектуального розвитку.