2. Міжнародними організаціями в галузі використання ядерної енергії(спеціалізованими) є:

1) МАГАТЕ; 4) Міжнародна група з радіаційного захисту;

2) Євроатом ; 5) Агентство з ядерної енергії;

3) ООН; 6) ГРІНПІС.

3. Формування міжнародно-правового режиму цивільної відповідальності за ядерну шкоду було започатковано:

1) у середині 50-х років 20ст; 2) у 80-х роках 20ст;

3) в кінці 19 ст; 4) у середині 40-х років 19ст.

4. Які міжнародні джерела режиму цивільно-правовї відповідальності за ядерну шкоду ратифікувала Україна:

1) Паризьку конвенцію про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії від 29 липня 1960 року;

2) Брюссельську додаткову конвенція від 31 січня 1963 року;

3) Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 25 травня 1962 року;

4) Спільний протокол про застосування Віденської конвенції та Паризької конвенції від 21 вересня 1988 року;

5) Протокол про внесення поправок до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (1997 р.);

6) Конвенцію про додаткове фінансування відшкодування ядерної шкоди (1997р.).

5. Принцип "каналізування" означає:

1) відповідальність за шкоду, заподіяну ядерним інцидентом, повинна бути покладена на одну особу;

2) відповідальність оператора за шкоду наступає незалежно від вини як її власника, так і вини третіх осіб;

3) необмежена відповідальність оператора за ядерну шкоду;

4) високий рівень цивільної відповідальності оператора, який значно перевищує межу його фінансового покриття.

6. Склад ядерного делікту визначають наступні елементи:

1)наявність ядерного інциденту; заподіяння ядерної шкоди, наявність причинного зв’язку;

2)наявність ядерного інциденту, вина оператора ядерної установки, заподіяння ядерної шкоди, наявність причинного зв’язку;

3)заподіяння ядерної шкоди, вина оператора ядерної установки, наявність причинного зв’язку;

4)заподіяння ядерної шкоди, наявність ядерного інциденту, ядерний ризик, наявність причинного зв’язку.

7. Концепціями причинного зв’язку між ядерним інцидентом та ядерною шкодою, що відстоюють наукова доктрина та судова практика зарубіжних країн є:

1) теорія необхідного спричинення; 4) теорія суттєво впливаючої умови;

2) теорія адекватного спричинення; 5) теорія типового спричинення;

3) теорія визначальної(найближщої) причини; 6)теорія найбільш ймовірної умови.

8. Спільний протокол про застосування Паризької і Віденської конвенцій виконує наступну функцію:

1) дозволяє потерпілим із держави, яка приєдналася до однієї з Конвенцій, одержати компенсацію за шкоду, завдану аварією, що сталася в державі – учасниці другої Конвенції;

2) запобігає колізії юрисдикцій, забезпечуючи застосування лише однієї Конвенції до будь-якої ядерної аварії;

3) підвищує ефективність державного контролю і нагляду за забезпеченням безпеки використання ядерної енергії на ядерних установках;

4)фактичного визнання міжнародної системи гарантованого відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ядерного інциденту, про участь держави, в такому відшкодуванні значною мірою шляхом використання інституту страхування відповідальності за ядерну шкоду.