62. Акцизний податок: поняття, платники, об'єкт, підакцизна продукція.

Акцизний податок – це непрямий податок на окремі види товарів, який включається до ціни таких товарів. Цей податок повинен виконувати своє головне завдання – оподаткування реалізації над прибуткових або шкідливих груп товарів, причому розподіл на групи дозволить спростити систему нарахування. Крім того виділення цих груп є відображенням традицій, що склалися на світовому ринку та сприятиме інтеграції в нього України.

В якості платників акцизного податку передбачається визначити юридичних особи та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують вироблені ними або імпортують підакцизні товари. Платниками акцизного податку також будуть фізичні особи, несуб’єкти підприємницької діяльності, які визнаються платниками податку в результаті переміщення підакцизних товарів через митний кордон відповідно до Митного кодексу України.

До переліку підакцизних товарів відноситимуться:

1) алкогольні напої;

2) бензин;

3) дизельне пальне;

4) пиво;

5) спирт етиловий не денатурований;

6) транспортні засоби;

7) тютюнові вироби;

8) ювелірні вироби.

Об’єктом оподаткування буде визнано обороти з реалізації вироблених платником податку підакцизних товарів та імпорту (ввезення, пересилання) підакцизних товарів на митну територію України.

63. Особливості справляння земельного податку.

Плату за землю віднесено до переліку загальнодержавних податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

У статті 14 ПКУ надано визначення термінів «земельний податок», «землекористувачі», «земельна ділянка».

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72).

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.73).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою згідно зі статтею 46 цього Кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

При поданні першої декларації разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Облік фізичних осіб-платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПКУ). В аналогічному порядку органи державної податкової служби здійснюють нарахування сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, а також особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем (пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

З огляду на зазначене, право оренди земельної ділянки державної та комунальної власності може набути як громадянин для провадження діяльності, що не є підприємницькою, у тому числі незалежної професійної діяльності, так і фізична особа-підприємець для підприємницької діяльності.

При цьому фізичні особи-підприємці, які є орендарями земельної ділянки державної і комунальної власності, на період дії договору оренди беруться на облік в органах державної податкової служби як платники орендної плати-підприємці.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як і інші фізичні особи, на період дії договору оренди беруться на облік в органах державної податкової служби як платники орендної плати-фізичні особи.

З урахуванням викладеного нарахування фізичним особам, у тому числі тим, які здійснюють незалежну професійну діяльність (адвокатам, нотаріусам та незалежним судовим експертам), сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення орендної плати.