47. Класифікація податків та зборів.

За своєю правовою формою й економічним змістом ці платежі не є тотожними. Податок — це узаконена форма відчуження власнос­ті юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у роз­мірах і в терміни, передбачені в законі) на принципах обов'язковос­ті, безповоротності, індивідуальної безоплатності тощо. Збори — це платежі, що їх стягують із платника державні органи за право бра­ти участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти¹.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою опо­даткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; суб'єктом оподаткування; територією справляння; способом стяінеп ми тощо.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюють безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання, непрямі — щодо цін на товари й послуги, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. До пря­мих податків належать, зокрема, прибуткові. До непрямих — по­даток на додану вартість, акцизні збори. Непрямі податки (їх іще називають податками на споживання) широко застосовують у національних економіках, оскільки вони мають відносно прос­тий механізм стягнення і водночас забезпечують стабільні істот -і [і доходи держави.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і май­но. Податком на доходи буде, наприклад, податок із доходів фі­зичних осіб. На споживання — непрямі податки. Податком па майно — податок з власників транспортних засобів.

За суб'єктом оподаткування податки бувають такі, що їх справляють з юридичних осіб, з фізичних осіб, та змішані (їх справляють як з юридичних, так і з фізичних осіб). Прикладом перших буде податок на прибуток підприємств, других — пода­ток на промисел. Більшість податків є змішаними, це стосується і непрямих податків, і податків на майно.

За територією справляння податки класифікують на зага­льнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством, до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних і фізичних осіб, податок на додану вартість та акциз­ний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

Залежно від способу стягнення:

• Часткові (кількісні) — розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового ста­ну і можливості сплати. Загальна величина податку формуєть­ся як сума платежів окремих платників.

• Розкладкові (репартіаційні) — податки, що нараховують­ся на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший — установлення загальної суми потреби дер­жави в доходах; другий — розподіл цієї суми між територіаль­ними одиницями; третій — розподіл її між платниками. Сьо­годні застосовують на місцевому рівні. У Росії в 1885 році було встановлено додатковий розкладковий збір, стягнутий із про­мислових і торгових підприємств. Загальну його суму законо­давчо визначали по губерніях, у губерніях — по повітах, де вже згідно з прибутковістю розподіляли між торговими і промис­ловими підприємствами.

Залежно від характеру використання:

• Загального призначення — податки, що використовують­ся на загальні цілі (без конкретизації). Власне, це і є дійсно податки.

• Цільові податки — податки, що зараховуються до позабю­джетних цільових фондів і призначені для цільового використан­ня. Фактично однією з основних ознак податків є нецільовий ха­рактер, однак подібні платежі мають деякі позитивні моменти: психологічний; ув’язування витрат і доходів від певних видів діяльності; певна незалежність конкретного державного органу².

Залежно від періодичності стягнення:

• Разові — податки, що сплачуються один раз протягом пев­ного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

• Систематичні (регулярні) — податки, що стягуються ре­гулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

Залежно від обліку податкового платежу:

• Податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість).

• Податки, що включаються у собівартість (податок з влас­ників транспортних засобів, земельний податок).

• Податки, що фінансуються за рахунок балансового при­бутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу).

• Податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

В окрему підсистему можна виділити групу загальнодер­жавних зборів, що можуть бути диференційовані:

• збори економічного характеру;

• збори соціального характеру (збір на обов’язкове держав­не соціальне страхування і т. ін.);

• збори природоресурсного характеру (збір за спеціальне використання природних ресурсів і т. ін.).