18. Емпіричні методи пізнання.

Емпіричні методи-це цілеспрямоване вивчення предметів та явищ, яке в своїй основі має факти органів чуття.Початковим етапом емпіричного дослідження зазвичай є спостереження.Його специфіка полягає в цілеспрямованому сприйнятті предметів,явищ дійсності для отримання безпосередніх чуттєвих даних про об’єкт пізнання.Спостереження поділяється на такі етапи:вибір об’єкта й теми дослідження,опис результатів,їх аналіз и висновки.Спостереження разом з експериментом є основою наукового досліду.Експеримент-це активний спосіб вивчення предметів та явищ,завдяки якому відтворюється об’єкт пізнання в штучно створених умовах його існування.Залежно від мети експиременту іх поділяють на пошукові(відкриття нових явищ властивостей),перевірочні(для підтвердження або заперечення тієї чи іншої проблеми),конструктивні(під час яких створюються нові предмети,матеріали).Водночас в експерименті використ порівняння(процедура пізнання,що виявляє подібність або різноманітність обєктів) опис(процедура фіксованого спостереження або експерименту за допомогою спеціальних схем що використовують в окремій науці) виміри(процедура яка послуговується вимірювальними засобами з метою знаходження числового значення вимірювальної величини в установлених одиницях виміру).Використ тих чи інших методів залежить від конкретних концептуальних завдань.

19. Теоретичні методи пізнання.

Теоретичні методи пізнання – пояснення підстав відтворення. Має загальний і необхідний характер. Дає знаня про внутрішні закономірності явищ за допомогою досвіду та абстрактного мислення. Результати: наукові теорії (система раціонально-логічних тверджень, принципів, законів, відносно певних сфер діяльності) Форми: міркування, інтелектуальне споглядання, мислене конструювання та експериментування

Методи теоретичного пізнання:

1) аксіоматичний (спосіб пізнання в основу теорії покладено деякі аксіоми, з яких виводять усі інші твердження цієї теорії);

2) моделювання (конструювання предметних якостей за допомогою математики ....);

3) гіпотетично-дедуктивний (він віддзеркалює рух наукової думки від рівня певної абстракції до поглибленого й розширеного знання, а від нього-до цілісного розуміння об’єкта пізнання,цей метод є процесом сходження від чуттєво-конкретного до абстрактного,від виділення в мисленні окремих сторін предмета до фіксації їх у певених абстрактних визначеннях,цей метод є законом пізнання,згідно з яким мислення переходить від конкретної дійсності до абстрактного в мисленні,а від нього-до конкретного);

4) сходження від абстрактного до конкретного (виділення елементарних характеристик фактів та їх зведення в єдину систему тверджень);

5) поєднання історичного та логічного (дослідження історичного процесу певної сфери, виділення необхідних звязків, і їх зведення в єдину систему тверджень);

6) системно-структурний;

7) метод формалізації(віддзеркалення змістовного знання в знаково-символічному вигляді(формалізація знання мовою)завдяки цьому методу дослідження об’єкта здійсн за допомогою знаків і форми).