14. Критерії істини.

У рамках кожної концепції істини формується свій

критерій істинності - вид діяльності, що підтверджує або спростовує істинність. Концепція зв'язності вбачає критерій істинності у діяльності мислення, що керується правилами логіки й очевидності. Виявлення ним зв'язності або незв'язності знання свідчить про істинність або хибність знання. Для концепції пристосування критерій істинності полягає у пристосувальній духовній і матеріальній діяльності. Успіх або невдача у пристосуванні свідчать про істинність або хибність, що рівноцінно корисності або некорисності знання. Для концепції відповідності критерієм істинності служить той чи інший вид матеріальної діяльності - втілення знань у матеріальний світ, тобто практики: спостереження, експеримент, матеріальне виробництво та інші види суспільної матеріальної діяльності.

Критерій істинності, прийнятий у концепції відповідності, виглядає найбільш переконливим, бо спирається на очевидний науково-технічний прогрес, на розвиток цивілізації, але не претендує на універсальність, особливо у діалектичному варіанті. У такому варіанті теорії відповідності практиці відводиться роль кінцевого критерію істинності, тоді як діяльність мислення і пристосувальної діяльності роль попередніх критеріїв істинності. Здатність практики остаточно розрізняти істину і хибність можна назвати її абсолютністю, тоді обмеженість її можливостей у кожній ситуації слід назвати її відносністю.

Критерії істини дають змогу впевнитися що знання не є оманою.

15. Інтуїція та її різновиди.

Інтуїція властивість людської свідомості що дає змогу осягнути істину без попередньої логіки доведення.Основна риса інтуїції-відсутність усвідомленого процесу пошуку істини(здобуття кінцевого знання)У матеріалістичній філософії інтуїція є своєрідним різновидом мислення,що проходить на рівні несвідомого,а усвідомлюється тільки результат такого мислення.У дальшому істинна,яку осягнуто інтуїтивно переусвідомлюється і доводиться звичайними методами. Таємного та містичного тут немає нічого.Головними передумовами інтуїтивної істини є особистий досвід, професійне володіння інформативним полем про об’єкт пізнання,схильність до інтуїтивного прийняття рішень,обдарованість тощо

Інтуїтивне знання може бути: чуттєвим (споглядальним) – миттєве почуття, раціональним – інтелектуальна інтуїція, або ейдетичним (данність, а не осягнення непізнаного).

Одержання, генерування, осмислення, оцінка, пояснення й розуміння знання на підставі єдності та взаємодії логічного й інтуїтивного.

17. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.

Наукове пізнання - це форма процесу пізнання,головною функцією якого є вироблення й теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність.

Форми:

Проблема це суперечність між ти що пізнане й тим що ще не пізнане,це ситуація що характеризується недостатньою кількістю засобів,знань для адекватного досягнення мети

Факт - це подія явище процес які існують в об’єктивній дійсності та є об’єктом наукового дослідження.

Гіпотеза в науковому пізнанні –це форма організації науковго знання,що забезпечує перехід від одного знання до іншого,від наявного знання до нової ідеї та її реалізації в науковому дослідженні.

Найголовнішою формою пізнання є теорія-система узагальнених знань,наукових ідей, законів і принципів, що віддзеркалюють частину навколишнього світу , а також матеріальну та духовну діяльність людей.

Ідея - є відображенням закономірності дійсності і спрямована на її перетворення. Ідея підсумовує досвід попереднього знання і відображає можливий розвиток дійсності.