5. Основні функції філософії.

Під функціями філософіїї розуміють головні напрями використання філософії в суспільній практиці, в результаті чого реалізується її мета,завдання,та приназначення.Найголовніші функції філософії:

1) Світоглядна функція сприяє формуванню цілісної картини світу,уявлень про будову світу та Всесвіту,визначенню місця людини в них,окреслює принципи взаємодії людини й довколишнього світу.

2) Методологічна функція філософії виробляє основні методи пізнання довколишнього світу(дійсності).

3) Гносеологічна функція має на меті правильне й істине пізнання навколишньої дійсності(інакше кажучи філософія дає механізми істинного пізнання).

4) Аксіологічна функція дає можливість адекватно оцінювати предмети,явища,й процеси об’єктивної дійсності з погляду цінностей конкретного історичного періоду.

5) Критична функція спрямована на критику різноманітних систем знань про світ,пошук нових істин через розв’язання суперечностей між ними,що вже пізнане, і тим, що ще не пізнане.

6) Виховна, гуманітарна функція сприяє генеруванню гуманістичних цінностей та ідеалів сучасної цивілізації,створенню соц. умов для їх реалізації на рівні окремої особи,розвитку гуманітарної культури,а також допомагає окремій особі знайти сенс життя й визначити своє місце в довколишньому світі.

7) Прогностична функція осмислює перспективу розвитку світу.

Взагалі функцій філософії є набагато більше чим перелічено.У той чи інший історичний період розвитку суспільства домінантними стають одні чи інші функції.

6. Буття та його основні форми.

Буття – філософська категорія, що позначає: все те, що ми бачимо, що реально існує; все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо); все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи); реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони); загальний спосіб існування людини, суспільства. Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є:

Буття природного, яке поділяється на буття першої природи - буття предметів і процесів які існують незалежно від волі людини та її діяльності,тобто сукупність природних умов існування людського суспільства, і другої природи - буття штучних матеріальних умов існування суспільства,тобто предметів та явищ,створених людиною в процесі перетворення першої природи.

Буття людини це реальне існування людини яке також має два аспекти.

1) існування людини як частини природи;

2) існування людини як суспільної істоти. Інакше кажучи буття людини, це її реальне існування як єдності матеріального та духовного, буття людини самої по собі та її буття в матеріальному світі. Буття духовного(ідеального), існування духовного як самостійної реальності у вигляді індивідуалізованого духовного буття й обєктивізованого духовного буття. Це буття охоплює сферу свідомого та несвідомого,є тотожно поняттю свідомості індивіда,існує як духовний світ окремої людини у вигляді переживань, ідей, думок, ціннісних орієнтацій, переконань, вражень. Буття духовного є продуктом духовного обміну людей, незалежним від індивіда.

Буття соціального - система суспільних процесів що віддзеркалює буття людини в суспільстві та буття самого суспільства

Крім перелічених форм буття філософія ще відокремлює номенальне буття(річ у собі) що реально існує незалежно від свідомості та від того хто його споглядає,а також феноменальне буття - ілюзорне буття що існує лише як момент процесу пізнання на рівні суб’єкта пізнання.