105. Герменевтика.

З одного боку, герменевтика — це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпре-тацію документів, що містять у собі смислові зв'язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння. В такому вигляді вона була ро-зроблена в рамках історико-філологічної науки XVIII ст., хоч корінням своїм сягає сивої давнини. Отже, герменевтикою називають мистецтво і теорію тлумачення текстів. Основні засади її були закладені Шлейєрмахером і Дільтеєм. Дільтей розвивав герменевтику як методологічну основу гуманітарного знання.

Головна операція у герме¬невтиці — ро-зуміння. Процес розуміння являє собою ком-плексну і методологічну проблему, яка до-сліджується герменевтикою з різних боків:

семантичного;логічного;психологічного; гно-сеологічного; соціологічного;

математичної теорії прийняття рішень

На цьому герменевтична інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачає звернення до інтуїтивно-емпіричних і суб'єктивно-психологічних факторів. Герменевтика, можна сказати, вперше виявила співвідношення частини і цілого в процесі розуміння. Напрям, мету і методи герменевтичного аналізу слід оцінювати пози-тивно, бо суб'єктивно-психологічних факторів дуже часто недостатньо для адекватного ро-зуміння змісту того чи іншого тексту, адже один суб'єкт інтерпретації хибує своєю обме-женістю, тому залучення різних методів для аналізу текстів уможливлює більш повне ро-зуміння їх змісту.

Мова оголошується «творчою і виробничою силою», оскільки текст є «об'єктивною само-стійністю» стосовно будь-якого суб'єкта, включаючи автора та інтерпретатора. Він (текст) піднімається до рангу герменевтичної автономії. Якщо говорити про герменевтику в цілому як про філософську концепцію, слід підкреслити ті позитивні моменти, які вона внесла до скарбниці філософської думки:

1) відтворюється ідея цілісності культури, філософії, суспільства тощо;

2) дається метод аналізу культурних явищ;

3) визначається поворот до загальнолюд-ських цінностей.

З іншого боку, герменевтика розглядається як течія сучасної філософії, основними пред-ставниками якої є X. -Г. Гадамер , К.Апель, П.Рікьор. Вихідним пунктом герменевтики як філософської течії є онтологічний характер герменевтичного кола, яке виражає специфічну рису процесу розуміння, пов'язану з його циклічним характером. Ця ідея є центральною у філософському вченні Гадамера.

За Гадамером, герменевтика є філософією "тлумачення": від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому. Він не зводить герменевтику до розробки методології розуміння текстів, а визначає її як філософію розуміння. Пред-метом розуміння, на думку Гадамера, є не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст, з осмисленням якого пов'я-заний даний текст. Філософська герменевтика значною мірою є продуктом XX ст. Сучасна філософія, відображаючи складний, ди-намічний, суперечливий, але єдиний світ, підійшла до необхідності нового погляду на проблеми співвідношення загальнолюдського і національного, суспільного і індивідуального, загального і особливого у суспільному розвит-ку.