10. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.

Свідомість - це вища, найбільш розвинута і складна форма, відображення, яка властива тільки людині Насамперед людська свідомість існує у формі думок, цілей, норм тощо, в яких знаходять своє відображення різноманітні предмети та їх властивості, а також відношення між ними.

Крім того, свідомість нерозривно пов’язана з мовою. Наші думки втілюються у словах і мовних конструкціях, завдяки йому вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Сприймаючи слова або речення, сказані чи написані кимсь іншим, людина знов-таки перетворює їх у форми своєї свідомості.

Нарешті, свідомість може існувати у формі не лише індивідуальної свідомості, тобто у формі понять або ідей якоїсь окремої людини, але й у формі групової (наприклад, національної чи класової) та суспільної свідомості.

Органом, за допомогою якого людиною здійснюється свідоме відображення дійсності, є мозок. Суспільна свідомість, таким чином, не тільки відображає суспільне буття, а й творить його, здійснюючи випереджаючу, прогностичну функцію щодо суспільного буття. Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії – людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб'єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.

Суспільна та індивідуальна свідомість перебувають у діалектичній єдності, оскільки у них загальне джерело – буття людей, в основі якого лежить практика.

Рівні відображення:

Відображення на рівні неживої природи (фізико хімічне відображення) проходить за законмами фізики, хімії, механіки. Взаємодія між матеріальними об’єктами в неживій природі спричиняє зміни фізичних, властивостей, появу нових упорядкованих структур, нових хім. якостей, реакцій).

Відображення на рівні живої природи є результатом взаємодії між живими організмами. У цьому разі відображення виявляється у формах подразливості чутливості, а згодом і психіки.Подразливість є найпростішою формою біологічного відображення.

Найвищий рівень відображення це соціальний. Свідомість людини з’явилася у результаті складного процесу розвитку само організованої матерії. Генезис розвитку та становлення самої свідомості є однією з головних проблем у сучасній філософії.

11. Вихідні принципи гносеології.

Гнесологія (теорія пізнання) пропонує варіанти вирішення проблем джерела знання, критеріїв істинності знання. Пізнання процес активного відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини.

В основі сучасної теорії пізнання лежать кілька принципів:

Принцип об’єктивності визнання самостійного існування предметів явищ процесів як об’єкта пізнання,їх незалежності від волі та свідомості суб’єкта пізнання.

Принцип пізнавальності це визнання можливості пізнання,пізнанню людини немає меж,хоча на кожному конкретному історичному етапі пізнання було обмежено рівнем розвитку людської практики.

Принцип активності - визнання того що процес пізнання є творчим актом відображення навколишнього світу в свідомості людини.

Принцип діалектики визнає необхідність застосування до процесу пізнання основних законів категорій і принципів діалектики.

Принцип практики виходить з того що практика як діяльність людини з перетворення довколишнього світу та самої себе є головною рушійною силою,метою пізнання.

Принцип історизму вимагає досліджувати всі предмети та явища навколишнього світу в контексті їх історичного розвитку(що було, є і що буде).

Принцип конкретності істини орієнтує дослідника на пошук індивідуальності,достовірності знання залежно від конкретних умов його отримання.