- •1.Філософія як світогляд.
- •2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •3. Проблема визначення предмету філософії.
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух (основні форми та властивості).
- •9. Простір і час (основні характеристики).
- •10. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •11. Вихідні принципи гносеології.
- •12. Чуттєве пізнання та його форми.
- •13. Істина як процес.
- •14. Критерії істини.
- •15. Інтуїція та її різновиди.
- •17. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18. Емпіричні методи пізнання.
- •19. Теоретичні методи пізнання.
- •16. Моральні регулятиви пізнання
- •20. Методи пізнання що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •21. Праксеологія, її предмет, базові поняття, призначення.
- •22. Поняття природи (суспільство як частина природи).
- •24. Форма буття людини.
- •25. Сутність людини і сенс її життя
- •26. Проблема свободи та відповідальність людини.
- •27. Філософська антропологія.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •32. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •33. Формаційна теорія суспільного розвитку к.Маркса.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку а.Тойнбі.
- •35. Сутність духовного життя суспільства, суспільна свідомість
- •36. Суспільна свідомість та її структура.
- •37. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •38. Політична свідомість.
- •39. Правова свідомість.
- •40. Економіка і мораль.
- •42. Методологія.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики.
- •47. Альтернативи діалектики.
- •48. Категорії діалектики.
- •49. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •51. Проблема єдності світу.
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей.
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61. Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.
- •63. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. «Лінія Платона» і «Лінія Демокріта» в філософії античності.
- •66. «Наївний матеріалізм» філософів Мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •68. Філософія Сократа.
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примати віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •79. Соціальні-політичні поглади мислителів доби Відродження.
- •80. Філософія Реформації (м. Лютер та ж. Кальвін).
- •81. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •82. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •85. Соціально-філософська концепція т.Гоббса.
- •86. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- •87. Монадологія в.Лейбніца.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90. Німецьке просвітництво.
- •92. Етичні погляди і. Канта.
- •93. Антропологічна філософія л. Феєрбаха.
- •94. Метод і система філософії г. Гегеля
- •95. Філософія історії г. Гегеля.
- •96. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •97. Позитивізм і неопозитивізм.
- •98. Філософія ірраціоналізму.
- •99. "Філософія життя'" (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •100. Прагматизм.
- •101. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •102. Екзистенціалізм.
- •103. Фрейдизм.
- •104. Неофрейдизм.
- •105. Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107. Філософська антропологія.
- •108. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •109. Філософія Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби відродження.
- •111. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •112. Філософські погляди г.Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •114. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •115.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •116. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •117. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •118. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •119. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •120. „Філософія переживання” л.Українки.
100. Прагматизм.
Центром уваги цього філософського дискурсу стає окрема людина та її діяльність. Репрезентували цю філософську течію Чарльз Пірс (1839— 1914 рр.), Вільям Джеймс (1842—1910 рр.), Джон Дьюї (1859— 1952 рр.). Учені розробляли філософські ідеї, згідно з якими мислення людей необхідно було сприймати як спосіб адаптації до оточуючої дійсності, істину — як момент самореапізації людини з відповідним відчуттям життєвого успіху, аналіз філософії — як метод пояснення конкретного мислення і вірувань людини, спрямованих на вирішення її життєвих проблем.
В. Джеймс вважав, що віра людини в Бога відображає її потребу бути впевненою в позитивному вирішенні своїх проблем, гарантувати конструктивні події в житті. Він говорив, що «віра в той чи той факт може сприяти виникненню останнього». Індивід вірить у соціальні інститути, що віддзеркалюють потреби суспільства й окремої людини, без такої віри суспільство не могло б існувати й нормально функціонувати.
Індивідуальність людини, фрагментарність її діяльності та поведінки не дають їй відчуття повноцінного та істинного існування. Тому віра в Бога компенсує почуття неповноцінності існування, власне, вона дає можливість оптимістичного світосприйнятгя через релігійну віру. Релігійність, на думку В. Джеймса, — це реалізація волі окремої людини бути успішною через Бога та його присутність у людині, тому, на його погляд, існування Бога — це факт, який доводиться наявністю успіху в людській практиці.