8. Рух (основні форми та властивості).

З т.з. філософії, матерія не виникає і не зникає. Вона існує вічно, не може перетворюватися в ніщо. Які б зміни у світі не відбувалися кількість і якість матерії залишаються стабільними. Все існуюче знаходиться у русі. Це відомо. Рух – це фактично абсолютна величина. Спокій, стабільність речей – відносна. У русі предмет, річ виникає, стає. У спокої закріплюється, фіксується. Немає жодного виду матерії, яка б не знаходилася у русі. Рух – це сам спосіб існування матерії. Рух – суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і одночасно в ньому не знаходиться. Рух не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна. Рух є всезагальним, рухається все – мікроелементи, живі організми, земля, усесвіт, космос, він існує завжи,одні його форми змін іншими.

Основні форми руху матерії: механічна форма руху (переміщення різноманітних тіл у просторі,рух найдрібніших частинок,макротіл); фізична (охоплює електромагнітні явища, гравітацію теплоту світло ,звук, агрегатний стан речовин); хімічна (хім. реакції, процеси хім. снтезу в неорганічній або органічній природі); біологічна (різноманітні біолог процеси в живих організмах);

соціальна (охоплює соц міни а також процеси мислення та пізнання).

Властивості:

-безперервність

-найища форма руху це розвиток

-існує завжди,вічно

9. Простір і час (основні характеристики).

Рух матерії відбувається у певному просторі і часі. Простір – форма існування (буття) матерії, яка характеризується: протяжністю матеріальних об’єктів та їх взаємодією. Тобто, простір існує лише тоді і в тому зв’язку, коли є матеріальні об’єкти. Без них це поняття є безпредметним. Невідємною складовою вчення про матерію є вчення про розташування її в часі та просторі є два підходи до вирішення цієї проблеми: 1) субстаціональний прихильники якого (Декарт, Ньютон) вважали, що час і простір є окремою реальністю яка існує поряд з матерією; 2) реляційний - його прихильники (Аристотель, Гегель) вважали, що простір і час існує у взаємодії з матеріальними об’єктами, простір і час є формами існування матеріальних об’єктів.

Простір форма буття матерії що характеризує її протяжність структуру взаємодію елементів між собою в середнині матеріальних об’єктів. Загальною властивістю простору є його трьохвимерність. Час і простір тісно переплетені між собою, і те що виникає у просторі здійснюється і в часі одночасно,і навпаки.

Особливістю простору як філософської категорії є його трьохмірність, бо такі виміри мають матеріальні об’єкти (ширина, висота, довжина). Час – теж форма існування матерії. Категорія “час” відображає тривалість існування матеріальних об’єктів і послідовність їх зміни. Час також без матеріальних об’єктів не існує. Особливість: незворотний. Час повернути назад неможливо. Простір і час форми буття матерії, змістом же є сама матерія, її конкретні види. Спільними моментами для простору і часу, як філософських категорій, є те, що вони: об’єктивні (існують незалежно від людини, її свідомості); пізнаванні (є об’єктами вивчення). Простір і час за своїм змістом суперечливі поняття. Ця суперечливість полягає в тому, що нескінченність простору і нескінченність часу у Всесвіті складається з конечних протяжностей і конечних тривалостей. Оскільки, з одного боку, конкретні об’єкти є конечними як речі Землі, а з іншого, нескінченними, як об’єкти Всесвіту. Простір і час як філософські категорії і простір і час як природничо-наукові поняття – це не одне і теж. Перші – найбільш загальні, стабільні, абстрактні поняття. Другі – змінні, відносні, нестабільні. Простір і час як природничо-наукові поняття змінюються з розвитком наукових уявлень про матеріальні об’єкти. Ісаак Ньютон: простір незмінний, абсолютний; Бернард Ріман: простір змінний, не стабільний (трикутник уявити на сферичній поверхні), Микола Лобачевський: сума кутів менша за 180°. Уявлення про простір як конкретне природничо-наукове поняття змінюється у зв’язку із розвитком науки.