- •1.Філософія як світогляд.
- •2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •3. Проблема визначення предмету філософії.
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух (основні форми та властивості).
- •9. Простір і час (основні характеристики).
- •10. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •11. Вихідні принципи гносеології.
- •12. Чуттєве пізнання та його форми.
- •13. Істина як процес.
- •14. Критерії істини.
- •15. Інтуїція та її різновиди.
- •17. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18. Емпіричні методи пізнання.
- •19. Теоретичні методи пізнання.
- •16. Моральні регулятиви пізнання
- •20. Методи пізнання що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •21. Праксеологія, її предмет, базові поняття, призначення.
- •22. Поняття природи (суспільство як частина природи).
- •24. Форма буття людини.
- •25. Сутність людини і сенс її життя
- •26. Проблема свободи та відповідальність людини.
- •27. Філософська антропологія.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •32. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •33. Формаційна теорія суспільного розвитку к.Маркса.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку а.Тойнбі.
- •35. Сутність духовного життя суспільства, суспільна свідомість
- •36. Суспільна свідомість та її структура.
- •37. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •38. Політична свідомість.
- •39. Правова свідомість.
- •40. Економіка і мораль.
- •42. Методологія.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики.
- •47. Альтернативи діалектики.
- •48. Категорії діалектики.
- •49. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •51. Проблема єдності світу.
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей.
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61. Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.
- •63. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. «Лінія Платона» і «Лінія Демокріта» в філософії античності.
- •66. «Наївний матеріалізм» філософів Мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •68. Філософія Сократа.
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примати віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •79. Соціальні-політичні поглади мислителів доби Відродження.
- •80. Філософія Реформації (м. Лютер та ж. Кальвін).
- •81. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •82. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •85. Соціально-філософська концепція т.Гоббса.
- •86. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- •87. Монадологія в.Лейбніца.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90. Німецьке просвітництво.
- •92. Етичні погляди і. Канта.
- •93. Антропологічна філософія л. Феєрбаха.
- •94. Метод і система філософії г. Гегеля
- •95. Філософія історії г. Гегеля.
- •96. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •97. Позитивізм і неопозитивізм.
- •98. Філософія ірраціоналізму.
- •99. "Філософія життя'" (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •100. Прагматизм.
- •101. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •102. Екзистенціалізм.
- •103. Фрейдизм.
- •104. Неофрейдизм.
- •105. Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107. Філософська антропологія.
- •108. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •109. Філософія Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби відродження.
- •111. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •112. Філософські погляди г.Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •114. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •115.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •116. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •117. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •118. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •119. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •120. „Філософія переживання” л.Українки.
63. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
Філософія античності розглядає світ в його неперервному русі від первісної змішаності Хаосу до стану чіткої розмежованості його елементів (речей, предметів, явищ) в певному універсальному світопорядку - Космосі. Тобто це яскраве предметно-речове бачення світу. Воно притаманне взагалі не тільки філософії античності, а й іншим філософіям західного типу. Але вперше найбільш яскраво воно проявилося якраз в античній філософії,
У розвитку античної філософії можна приблизно виділити три основних етапи:
Перший етап (від формування власно грецького філософського мислення до перелому V - IV ст. до Р. X.), як правило, визначається як досократівський, а філософи, які працювали в цей час, - як досократики.
Другий етап - приблизно з половини V ст. до І ст. до Р X. -визначається як класичний або період високої класики.
Початок третього, завершального етапу у розвитку античної філософії (І ст. до Р. X. - V - VI. ст.) припадає на період, коли вирішальною силою античного світу стає Рим. Визначається як завершальний етап або період пізньої класики.
Варто підкреслити, що під поняттям античної філософії ми розуміємо не тільки давньогрецьку, а ще й елліністичну, римську й олександрійську філософії. Але тим не менш основою та основним центром філософії античності є філософія давньогрецька. Слово "античний " в перекладі з латинської означає, "давній". Але у звуженому й усипленому вживанні воно позначає початок європейської культури та цивілізації, греко-римський давній світ.
64. Антична філософія: космоцентризм.
Перші грецькі філософи - мудреці займалися осмисленням природи, Космосу, з'ясовуючи причини й початок світу. Їх часто називають «фізиками», які інтуїтивно формували субстанціональну модель світу за допомогою з'ясування першопричини усього сущого як основи, суті. Їх методологія має безліч пережитків міфологічного асоціативного мислення: у міфі людські властивості й стосунки перенесено на явища природи, на небо і Космос, а також і в ранній грецькій філософії властивості й закони Космосу перенесено на людину та її життя. Людину розглядали як Мікрокосм стосовно Макрокосму, як частину і своєрідне повторення, відображення Макрокосму. Таке уявлення про світ у стародавньогрецькій філософії дістало назву космоцентризм. Та в поняття космоцентризму вкладається ще один зміст. Космос - протилежність Хаосу, відповідно - порядок і гармонія протиставляються невпорядкованості та ін. Тому-то космоцентризм ранньої античності пояснюється як орієнтація на вияв гармонії в людському бутті. Адже якщо світ гармонійно впорядкований, якщо світ - Космос, Макрокосм, а людина - його відображення і закони людського життя подібні до законів Макрокосму, то, отже, і в людині є прихована подібна гармонія. Загальноприйняте значення космоцентризму таке: визнання за зовнішнім світом (Макрокосм) статусу, що визначає всі інші закони й процеси, включаючи й духовні. Така світоглядна спрямованість формує онтологізм, виражений у тому, що перші мудреці - фізики шукали причини початку буття.