61. Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини. Зміст цього мислення відображають Веди, Брахмани і Упанішади. Веди — стародавні пам'ятники індійської літератури, написані віршами і прозою. До складу Вед входять "саліхіти" — чотири збірники віршованих гімнів, молитов і заклинань, що частково перемежаються прозою. Брахмани — це своєрідні коментарі до текстів Вед, у яких особлива увага звертається на тлумачення одвічного смислу ритуалів. Упанішади — завершальний етап у розвитку Вед. Це загальна назва різних за своїм характером і обсягом трактатів релігійно-філософського плану. Принципи, закладені у Ведах, Брахманах і Упанішадах, стали основою таких світоглядних систем: 1) брахманізм; 2) бхагаватизм; 3) буддизм; 4) джайнізм. Ті школи, які визнають авторитет Вед (санкх'я, н'яя, вайшешика, йога, міманса, веданта), називаються астіка. А ті, які не приймають авторитету Вед, називаються настіка (наприклад, чарвака-локаята). Стародавня індійська філософська школа веданта яскраво представляє об'єктивно-ідеалістичну систему. Веданта бере свій початок у вченнях Упанішад. Основою веданти є обгрунтування існування Брахмана (Бога), який є кінечною і єдиною основою буття. Людська душа (Атман) тотожна з Брахманом і його емпіричним втіленням. Брахман характеризується як єдність буття, свідомості і раю. Реальний світ — це сам Брахман у своєму емпіричному прояві. У більш пізньому своєму прояві веданта визнає за тілом і душею реальність їх існування. Основні особливості. 1. Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду. 2. Своєрідність ставлення до Вед. 3. Споглядальний характер і слабкий зв'язок з наукою. 4. Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища. 5. Народження логіки. 6. Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя. Однак, головною особливістю, визначником є те, що у філософії Стародавньої Індії сформульовано ідею активно-діяльної сутності, під якою розуміється єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії.

62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.

Певної завершеності філософія в Ст. Китаї досягла в 6-5 ст. до н.е., а її вершиною стало вчення Конфуція (6-5 ст. до н.е.). Вчення Конфуція релігійно-ідеалістичне: існує небо і небесне веління як свідомо діюча вища сила, що визначає дії і вчинки людей, їх долю. Моральні норми також ідуть від неба. Віддаючи пріоритет аристократам, Конфуцій утверджував загальнолюдські цінності, розробляв моральні норми, які охоплюють усі суспільні організації, сім'ю, державу тощо, закликав будувати відносини між людьми на взаємній повазі і любові. Велике значення К. надавав вихованню і освіті, зводячи їх до оволодіння і засвоєння етико-політичних норм і вимог. В програмі виховання К. важливе місце посідали музика і поезія, за допомогою яких через красу і добро досягається досконалість індивідума і його злиття із суспільством, засвоєння раціонально-нормативного.

Високоморальними повинні бути і правителі, тільки тоді вони можуть користуватися довірою народу; правителі повинні показувати особистий приклад підлеглим, а підлеглі зобов'язані дотримуватися субординації і порядку. Кожен повинен точно знати своє місце в суспільстві і діяти відповідно до свого суспільного становища. Послідовники: Цзен-цзи, Мен-цзи. Конфуцій перетворений в основоположника релігії. В 4-3 ст. до н.е. значного поширення набув даосизм, у якому висловлювалась думка, що всі зміни в природі і в житті людини підкорені не надприродним силам, а всезагальному закону "дао" — природному підґрунтю всього сущого. Людина, якщо вона хоче діяти розумно, повинна діяти у відповідності з цими природними законами. Ніхто і ніщо не повинне діяти всупереч законам "дао". У одних філософів (Лао-цзи, Сюнь-цзи,

Ван чун) "дао" розглядається як природний шлях речей, закономірність матеріального світу, як першопричина всього сущого: "дао" існує об'єктивно, воно вічне і об'єктивне. В інших філософів (Ван Бі) "дао" є "ідеальний початок", який, на їхню думку, найкраще виражається поняттями "небуття". В подальшому китайська філософія розвивалася під впливом буддизму.