- •1.Філософія як світогляд.
- •2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •3. Проблема визначення предмету філософії.
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух (основні форми та властивості).
- •9. Простір і час (основні характеристики).
- •10. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •11. Вихідні принципи гносеології.
- •12. Чуттєве пізнання та його форми.
- •13. Істина як процес.
- •14. Критерії істини.
- •15. Інтуїція та її різновиди.
- •17. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18. Емпіричні методи пізнання.
- •19. Теоретичні методи пізнання.
- •16. Моральні регулятиви пізнання
- •20. Методи пізнання що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •21. Праксеологія, її предмет, базові поняття, призначення.
- •22. Поняття природи (суспільство як частина природи).
- •24. Форма буття людини.
- •25. Сутність людини і сенс її життя
- •26. Проблема свободи та відповідальність людини.
- •27. Філософська антропологія.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •32. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •33. Формаційна теорія суспільного розвитку к.Маркса.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку а.Тойнбі.
- •35. Сутність духовного життя суспільства, суспільна свідомість
- •36. Суспільна свідомість та її структура.
- •37. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •38. Політична свідомість.
- •39. Правова свідомість.
- •40. Економіка і мораль.
- •42. Методологія.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики.
- •47. Альтернативи діалектики.
- •48. Категорії діалектики.
- •49. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •51. Проблема єдності світу.
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей.
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61. Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.
- •63. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. «Лінія Платона» і «Лінія Демокріта» в філософії античності.
- •66. «Наївний матеріалізм» філософів Мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •68. Філософія Сократа.
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примати віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •79. Соціальні-політичні поглади мислителів доби Відродження.
- •80. Філософія Реформації (м. Лютер та ж. Кальвін).
- •81. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •82. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •85. Соціально-філософська концепція т.Гоббса.
- •86. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- •87. Монадологія в.Лейбніца.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90. Німецьке просвітництво.
- •92. Етичні погляди і. Канта.
- •93. Антропологічна філософія л. Феєрбаха.
- •94. Метод і система філософії г. Гегеля
- •95. Філософія історії г. Гегеля.
- •96. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •97. Позитивізм і неопозитивізм.
- •98. Філософія ірраціоналізму.
- •99. "Філософія життя'" (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •100. Прагматизм.
- •101. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •102. Екзистенціалізм.
- •103. Фрейдизм.
- •104. Неофрейдизм.
- •105. Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107. Філософська антропологія.
- •108. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •109. Філософія Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби відродження.
- •111. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •112. Філософські погляди г.Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •114. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •115.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •116. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •117. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •118. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •119. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •120. „Філософія переживання” л.Українки.
58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
У сучасну добу проблема прогнозування явищ і подій, передбачення соціальних наслідків прийнятих рішень набуває характеру нової глобальної проблеми "суспільство і катастрофа, руйнування, потрясіння", "суспільство і його дестабілізація", що безпосередньо зачіпає основи існування сучасного суспільства. І центральний вузол цієї нової глобальної проблеми "суспільство — катастрофа" в діалектиці непередбачуваного і непередбаченого.
Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками.
1. Ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР.
2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності, кількісна і якісна багатоманітність об'єктів прогнозування.
3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів управління і планування, прогнози активно впливають на сьогодення, допомагають запобігати або зводити до мінімуму небажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому.
Прогнозування є окремим видом передбачення. Однак соціальне прогнозування, поширюючись на окрему сферу суспільного розвитку, має відносну самостійність і автономність щодо інших видів, типів і методів наукового передбачення.
Розрізняють різні види соціального прогнозування.
За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне.
Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імовірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналізу особливостей його розвитку в минулому.
Нормативне прогнозування — це визначення засобів для досягнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.
За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на оперативне, короткотермінове і довготермінове.
Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування.
Соціальне експертне опитування належить до якісних методів соціального прогнозування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.
Для характеристики об'єкта управління соціологами використовується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експерта, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення безпосередніх, з допомогою преси чи поштового зв’язку спеціалізованих експертних опитувань населення.
Для прогнозування соціального прогресу па десятки років наперед ученими використовуються досконаліші науково-організаційні методи отримання експертних оцінок. Серед них, зокрема, є дуже популярним «метод Дельфі». Він передбачає складну процедуру отримання і математичного опрацювання відповідей.
Соціальне прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формування, обґрунтування й оптимізації перспективних рішень.