- •1.Філософія як світогляд.
- •2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
- •3. Проблема визначення предмету філософії.
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії.
- •6. Буття та його основні форми.
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух (основні форми та властивості).
- •9. Простір і час (основні характеристики).
- •10. Свідомість як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення.
- •11. Вихідні принципи гносеології.
- •12. Чуттєве пізнання та його форми.
- •13. Істина як процес.
- •14. Критерії істини.
- •15. Інтуїція та її різновиди.
- •17. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18. Емпіричні методи пізнання.
- •19. Теоретичні методи пізнання.
- •16. Моральні регулятиви пізнання
- •20. Методи пізнання що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
- •21. Праксеологія, її предмет, базові поняття, призначення.
- •22. Поняття природи (суспільство як частина природи).
- •24. Форма буття людини.
- •25. Сутність людини і сенс її життя
- •26. Проблема свободи та відповідальність людини.
- •27. Філософська антропологія.
- •28. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •32. Роль народонаселення і природних умов у розвитку суспільства.
- •33. Формаційна теорія суспільного розвитку к.Маркса.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку а.Тойнбі.
- •35. Сутність духовного життя суспільства, суспільна свідомість
- •36. Суспільна свідомість та її структура.
- •37. Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •38. Політична свідомість.
- •39. Правова свідомість.
- •40. Економіка і мораль.
- •42. Методологія.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики.
- •47. Альтернативи діалектики.
- •48. Категорії діалектики.
- •49. Закон єдності і боротьби протилежності.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні.
- •51. Проблема єдності світу.
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей.
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61. Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії.
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю.
- •63. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. «Лінія Платона» і «Лінія Демокріта» в філософії античності.
- •66. «Наївний матеріалізм» філософів Мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт).
- •68. Філософія Сократа.
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примати віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм).
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський).
- •79. Соціальні-політичні поглади мислителів доби Відродження.
- •80. Філософія Реформації (м. Лютер та ж. Кальвін).
- •81. Натурфілософія доби Відродження (м. Копернік, д. Бруно).
- •82. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р. Декарта.
- •85. Соціально-філософська концепція т.Гоббса.
- •86. Натуралістичній пантеїзм б. Спінози.
- •87. Монадологія в.Лейбніца.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90. Німецьке просвітництво.
- •92. Етичні погляди і. Канта.
- •93. Антропологічна філософія л. Феєрбаха.
- •94. Метод і система філософії г. Гегеля
- •95. Філософія історії г. Гегеля.
- •96. Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля.
- •97. Позитивізм і неопозитивізм.
- •98. Філософія ірраціоналізму.
- •99. "Філософія життя'" (а. Шопенгауер, ф. Ніцше).
- •100. Прагматизм.
- •101. Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм).
- •102. Екзистенціалізм.
- •103. Фрейдизм.
- •104. Неофрейдизм.
- •105. Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107. Філософська антропологія.
- •108. Дискурс постмодерну: головні риси.
- •109. Філософія Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби відродження.
- •111. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •112. Філософські погляди г.Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •114. "Філософія серця" п.Юркевича.
- •115.Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •116. І.Я.Франко про українську національну ідею.
- •117. Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •118. Консерватизм соціально-філософських поглядів в.Липинського.
- •119. Соціально-філософські погляди д.Донцова.
- •120. „Філософія переживання” л.Українки.
49. Закон єдності і боротьби протилежності.
Боротьба протилежностей є загальною, вона становить, за Гераклітом, справжню справедливість і є умовою існування упорядкованого космосу. Гегель високо цінував ідеї Геракліта про боротьбу та єдність протилежних начал. Він підкреслював, що використав усі ці ідеї грецького філософа у ході розробки своєї концепції суперечностей.
Суперечності не є стабільними. Їхні зміни пов'язані з набуттям у процесі свого розвитку певної специфіки. У зв'язку з цим розрізняють такі форми суперечностей: 1) тотожність-відмінність; 2) відмінність; 3) суттєва відмінність; 4) протилежність тотожність-відмінність як зародкова "ембріональна" суперечність; відмінність як щось; суттєва відмінність як відмінність по суті; протилежність як нетотожність. Такі форми суперечностей байдужі до змісту процесу. Вони притаманні усім процесам розвитку. Що ж до такої сфери буття, як суспільство то тут соціальні суперечності набувають нових форм, та¬ких, скажімо як соціальний конфлікт, антагонізм.
Соціальний конфлікт — це взаємодія різних соціальних груп, спільностей, інтереси яких взаємно протилежні і не знаходять розв'язання на спільній основі.
Поняття "антагонізм" дає уявлення про одну з форм суперечнос¬тей, котра характеризується гострою, непримиренною боротьбою воро¬гуючих сил, тенденцій, напрямів.
Розрізняють такі види соціальних антагонізмів у суспільстві: 1) між уречевленою (нагромадженою) і живою працею; 2) між старим укла¬дом життя і елементами нового; 3) між окремими соціальними група¬ми; 4) між окремими особами і суспільством; 5) між груповими, кор¬поративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому тощо.
З'ясувавши форми суперечностей в об'єктивному світі, можна перейти до питання про те, як ці суперечності розгортаються, які етапи у своєму розвитку вони проходять. На різних етапах супереч¬ність проявляє себе по-різному: 1) на етапі тотожності-відмінності — як суперечність, яка зароджується, виникає; 2) на етапі відмінності — як суперечність, яка дає уявлення про деяку нерівність у тотож¬ному предметі; 3) на етапі суттєвої відмінності — як суперечність, що є нерівністю за суттю; 4) на етапі протилежностей — як супе¬речність, усвідомлювана як "боротьба" сторін, що не збігаються; на цьому етапі суперечності розв'язуються; 5) на етапі антагонізму су¬перечність набуває різкого загострення, форми взаємо виключення, протидії сторін.