24. Форма буття людини.

Учення про буття отримало назву «онтологія», а сама проблема буття стала однією з найголовніших у філософії. Онтологія дає відповіді на такі питання, як походження світу, його універсальні зв'язки, основні характеристики і закони розвитку. Становлення філософії розпочалося з вивчення проблем буття. Давньоіндійська, давньокитайська, антична філософії цікавилися насамперед онтологією, намагаючись у межах своїх можливостей дати відповідь на питання: «Як існує світ?», «Які особливості існування буття?», «Що є основою (першопричиною) існування світу людини?». Філософські роздуми над цими питаннями створили одну з перших філософських картин світу, визначили форми ставлення людини до навколишньої дійсності.

1 Картина світу — конкретно-історична сукупність світосприйняття та світовідчуття, що передбачає як раціонально-понятійні, так і чуттєво-образні аспекти сприйняття та оволодіння світом. Картина світу формується на основі висхідних світоглядних настанов (міфологічних, релігійних, філософських, наукових тощо). Вона дає змогу усвідомити світ як складно організовану та структуровану систему, в якій людині відведені певне місце та роль. Найважливішими компонентами картини світу є простір, час, причина, доля, взаємозв'язок частини й цілого, чуттєвого й трансцендентного тощо. У сукупності ці концепти визначають своєрідну «сітку координат», завдяки якій окремі представники певної культури сприймають та усвідомлюють своє місце в світі.

Поняття «буття» ввів у філософію давньогрецький філософ Парменід (V ст. до н. е.). Він уважав, що буття реально існує, воно є незмінним, однорідним та абсолютно непорушним. У світі немає нічого іншого, крім буття. Думка людини відображує буття, дає йому логічне тлумачення. Парменід зазначав, що «буття є думка про буття, а думка про буття є саме буття». Платон обстоював протилежний погляд. Зокрема він говорив, що справжнє буття — це світ ідей, які є істинними й незмінними. Геракліт уважав, що буття існує в єдності з небуттям, воно є плинним і змінним. Але, незважаючи на розбіжності тлумачення, філософи античності під буттям розуміли все, що істинно існує, що є вічним і незмінним і має причину в самому собі. Середньовічні мислителі надавали онтології теологічного змісту — ототожнювали поняття буття та Бога.

Відомо, що обгрунтування всіх філософських систем розпочиналося з онтології. У матеріалізмі XVII—XVIII ст. буття ототожнювалося з природою, що водночас заперечувало саму онтологію. Згідно з позицією І. Канта, не могло бути онтології як учення, незалежного від учення про принципи пізнання, а це означало збіг онтології з гносеологією (теорією пізнання). Сучасна матеріалістична філософія вважає, що буття — це реально існуюча стабільна, самостійна, об'єктивна, вічна, безмежна субстанція, що містить у собі все суще матеріального й духовного світу. Матерія і дух перебувають у єдності, але водночас вони є протилежними за своєю сутністю. В основі категорії буття лежить ідея, що реально існуючий світ розвивається в просторі та часі й має внутрішню причину, джерело руху в самому собі. Тому буття не є незмінним, нерухомим, безформенним, а завжди має певну структуру, у ньому можна виокремити відносно самостійні форми: буття природного, яке поділяється на буття: а) «першої природи» — буття предметів і процесів, які існують незалежно

від волі людини та її діяльності, тобто сукупність природних умов існування людського суспільства; б) «другої природи» — буття штучних матеріальних умов існування суспільства, тобто предметів та явищ, створених людиною в процесі перетворення «першої природи».Буття людини — це реальне існування людини, яке також має два аспекти: а) існування людини як частини природи; б) існування людини як суспільної істоти (у суспільних відносинах, активній трудовій діяльності), інакше кажучи, буття людини — це її реальне існування як єдності матеріального та духовного, буття людини самої по собі та її буття в матеріальному світі.

Буття соціального — система суспільних процесів, що віддзеркалює буття людини в суспільстві та буття (життя, існування, розвиток) самого суспільства.

Отже, категорія буття — це щонайбільше узагальнене філософське поняття (абстракція), яке об 'єднує за принципом існування різноманітні явища, процеси природи, людські спільноти і окремих людей, соціальні інститути, певні форми та стани людської свідомості.