- •1.4. Основні положення раціонального використання і нормування взуттєвих матеріалів.
- •1.4.1. Значення раціонального використання взуттєвих матеріалів.
- •1.4.2. Класифікація відходів, що виникають під час
- •1.4.3. Фактори, що впливають на величину відходів та цільове використання матеріалів:
- •1.4.4. Поняття відсотка використання й норми витрат матеріалу.
- •1.4.5. Оцінка економічності моделі по матеріаломісткості. Шляхи зниження розходу взуттєвих матеріалів, використання відходів.
- •Тема 2. Обробка деталей взуття.
- •2.1. Обробка деталей верху взуття.
- •2.1.1. Призначення та класифікація операцій обробки деталей верху взуття.
- •Клеймування деталей верху взуття
- •Клеймування реквізитів (вихідних даних)
- •Клеймування товарного знаку
- •2.1.2. Характеристика операцій обробки деталей по площі із зазначенням технологічних нормативів виконання та обладнання.
- •2.1.3. Характеристика операцій обробки видимих країв деталей верху взуття із зазначенням технологічних нормативів виконання та обладнання.
- •2.1.4. Характеристика операцій оздоблення деталей верху взуття із зазначенням технологічних нормативів виконання та обладнання.
- •2.1.5. Підвищення міцності деталей верху взуття.
- •2.1.6. Попереднє формування союзок і передів.
- •2.2. Обробка деталей низу взуття.
- •2.2.1. Конструктивні особливості деталей низу взуття різних методів кріплення.
- •2.2.2. Призначення та класифікація операцій обробки деталей низу взуття.
- •2.2.3. Характеристика загальних операцій обробки деталей низу взуття із зазначенням технологічних нормативів виконання та обладнання.
- •2.2.4. Технологічний процес обробки підошов для взуття хімічних методів кріплення із різних матеріалів.
- •2.2.5. Технологічний процес обробки підошов для взуття механічних та комбінованих методів кріплення із різних матеріалів.
- •2.2.6. Технологічний процес обробки устілок та устілкових вузлів для взуття різних методів кріплення із різних матеріалів.
- •2.2.7. Технологічний процес обробки підборів, задників, підносків із різних матеріалів.
- •2.2.8. Технологічний процес обробки підборів, задників, підносків із різних матеріалів.
- •2.2.9. Технологічний процес обробки рантів різних конструкцій.
2.1.5. Підвищення міцності деталей верху взуття.
Деталі верху зміцнюють шляхом наклеювання на них міжпідкладки, яка придає деталям більшу міцність, зменшує або вирівнює їх тягучість, покращує формостійкість взуття під час носіння, зміцнює місця деталей, послаблені декоративною строчкою, і зберігає її форму при формуванні заготовки.
Зміцнення міжпідкладкою обов'язкове для зовнішніх деталей верху взуття, викроєних із тонких шкір з підвищеним подовженням та штучних шкір товщиною меншою 1,3 мм. Деталі із шевро, замші, велюру повинні бути укріплені міжпідкладкою незалежно від їх товщини.
На деталі, верху взуття із інших шкір міжпідкладка наклеюється, якщо їх товщина в мм менша, ніж указана нижче.
|
Деталі верху взуття |
Шкіра хромового дублення |
Свинячі шкіри |
|
Жіночого модельного |
1,1 |
|
|
Чоловічого |
1,2 |
|
|
Легкого |
1,0 |
1,1 |
|
Союзки для повсякденного взуття |
1,1 |
1,2 |
|
Чоловічого та хлоп’ячого інших груп |
0,8 |
0,9 |
|
Берці та задинки для повсякденного взуття всіх груп |
0,7 |
0,8 |
Не використовують міжіпідкладку у взутті з наскрізною шкіряною підкладкою, з підкладкою з натурального хутра, з верхом із текстильних дубльованих матеріалів. Для наклеювання міжпідкладки використовують клеї НК та латексні, що дають еластичну плівку. Наносять клей на міжпідкладку чи деталі верху тонким шаром по всій площі або для збереження гігієнічних властивостей верху взуття смужками шириною 2-3мм з відстанню між ними 4-5 мм на маилгнах МНВ-0 рельєфним або гладким валиком. Намазані деталі міжпідкладки наклеюють на деталі верху взуття без висушування клею.
Для виключення клеєнамазочних операцій і підвищення продуктивності праці на ділянці складання заготовок взуття нині широко використовують для міжпідкладки:
-
матеріал взуттєвий з одностороннім точечним термоклейовим покриттям представляє собою неткану клейову основу, на одну сторону якої нанесено точечне термоклейове покриття із полімерних порошків;
-
матеріал для міжпідкладки взуттєвий текстильний з одностороннім точечним клейовим полімерним покриттям, представляє собою тканину, на одну сторону якої нанесено точене клейове покриття із порошків;
-
матеріал термопластичнігй для міжлідкладки, виготовлений із сурової бязі, на одну сторону якої нанесено переривисте покриття на основі полівінілацетатної емульсії та інших полімерів. Використання таких матеріалів дозволяє виключити намазку деталей клеєм та механізувати процес наклеювання міжпідкладки.
Зовнішні деталі верху взуття дублюють міжпідкладкою із текстильних матеріалів з попередньо нанесеним шаром термопластичного клеюна пресі ДВ-1-0, верхня рухома плита якого обладнана нагрівачами. На пресі можна дублювати як плоскі, так і об’ємні деталі. При дублюванні плоских деталей використовують плоскі плити, а при дублюванні об’ємних деталей - об'ємні робочі органи: пуансон і матрицю, які мають відповідно випуклу і ввігнуту форму. Температура пресування 110-180°С (залежить від температури плавлення клейового шару на міжпідкладці), тривалість пресування 5-15 с при тискові 0,5 Мпа.
Операція частіше всього виконується на ділянці складання заготовок взуття.
Міжпідкладка повинна бути наклеєна на зовнішні деталі верху без складок і зморшок. Краї деталей і міжлідкладки повинні бути паралельними.
|
Від країв, що загинаються при наявності перфорації без перфорації |
8-9 6-8 |
|
Від країв деталей, оброблених гарячим формуванням |
2-3 |
|
Від пофарбованих країв без перфорації при наявності перфорації |
1-2 4-6 |
|
Від країв деталей, що потрапляють під строчку |
4-5 |
|
Від країв деталей, що з’єднуються зшивним швом |
0,8-1,0 |
|
Від верхнього краю берців (під виворотний кант), від країв затяжної кромки |
10-12 |
Відстань від країв міжпідкладки до країв деталей визначаються наступними вимогами: міжпідкладка не повинна попадати під загинання, але повинна попасти під затягування; краї міжпідкладки повинні бути захоплені одною строчкою при скріпленні деталей верху взуття; краї міжпідкладки не повинні виглядати в готовому взутті. (Рис 12)
В залежності від способу обробки видимих країв деталей верху взуття і скріплюючого шва установлені наступні відстані від країв деталей до країв міжпідкладки, мм:
При окантовуванні видимих країв деталей верху взуття тасьмою міжпідкладку наклеюють нарівні з краями деталей. Допускається наклеювання міжпідкладки нарівні з краями деталей, які скріплюються зшивним швом. Замість міжпідкладки в деяких випадках використовують стрічку з клейовим шаром із різних тканин та нетканих матеріалів, яку наклеюють на окремі напружені ділянки заготовки верху взуття. Для цієї мети можна використовувати поліетиленові стрічки з клейовим шаром з круглими отворами радіусом 2 мм і такими ж відстанями між ними.
Для зміцнення заднього і бокового зшивних швів заготовок взуття використовують липку стрічку, яка випускається шириною 16 1 мм і представляє собою тканину, на одну сторону якої нанесено липке клейове покриття. Наклеювання липкої стрічки виконується на ділянці складання заготовок одночасно з розпрасовуванням зшивних швів.
Верхні краї деталей, які витримують великі деформації в процесі виробництва та носіння взуття, зміцнюються тасьмою шириною З-4 мм, яка наклеюється на краї деталей до або в процесі загинання. Тасьма наклеюється по краю деталі на відстані 4-5 мм від нього.
