1.4.4. Поняття відсотка використання й норми витрат матеріалу.

Відсоток використання характеризує кінцевий результат розкрою матеріалу і є економічним показником корисного використання матеріалу за призначенням.

Відсоток використання може бути: галузевий (плановий), теоретичний, фактичний, розрахунковий.

Відсоток використання галузевий (плановий) наводять у галузевих нормах використання матеріалів з урахуванням різних умов у примітках. Використовують під час планування потреби в матеріалах.

Відсоток використання теоретичний визначають у разі необхідності для умовно бездефектних шкір під час розрахунку економічності нової моделі порівняно до старої.

Відсоток використання матеріалу фактичний визначають як відношення сумарної площі («нетто») викроєних деталей чи комплектів крою до площі («брутто») цього матеріалу, помножене на 100. Розраховують для визначення результатів розкрою.

Площа комплекту («нетто») деталей верху дорівнює сумарній площі всіх деталей, що входять до комплекту, з урахуванням їхньої кількості в комплекті.

Для практичних розрахунків при визначенні відсотка використання настилу тканини рекомендують наступну формулу:

Відсоток використання розрахунковий визначають як різницю між укладуваністю середньозваженою та сумарною величиною всіх відходів, крім міжшаблонних нормальних.

Знаючи, що У = 100 – Вм.н. та підставити значення окремих видів відходів у формулу, одержимо показник використання:

• шкір для верху взуття: ,

• шкір для низу взуття: – 1,5% (чепрак),

– 1,5% (ворот),

– 1,5% (пола),

Одним із важливих показників є норма витрат матеріалу на деталь, комплект. Норма витрат є змінною величиною, залежною від виду матеріалу, сорту та відсотка його використання. Величина норми витрат матеріалу нормується галузевими нормами, завжди більша за чисту площу пари деталей або комплекту на величину відходів.

Норма витрат на пару або комплект – це потреба («брутто») площі матеріалу відповідно на пару деталей або комплект. Визначають як відношення чистої площі («нетто») пари деталей або комплекту до відсотка використання (галузевого чи фактичного), помножене на 100, і виражають у дм.кв.

Норму витрат фактичну на пару деталей або комплект за результатами розкрою можна визначити як відношення площі («брутто») матеріалу до кількості пар деталей або комплектів, викроєних з цього матеріалу.

1.4.5. Оцінка економічності моделі по матеріаломісткості. Шляхи зниження розходу взуттєвих матеріалів, використання відходів.

При розробці нових конструкцій і моделей взуття, а також при підготовці їх до впровадження особливу увагу приділяють економічному аналізу матеріальних і трудових затрат, тобто матеріаломісткості і трудомісткості.

Матеріаломісткість – показник затрат матеріальних ресурсів (сировина, матеріали, пальне, енергія) на виробництво продукції. Продукція взуттєвого виробництва є матеріаломісткою, так як вартість основних і допоміжних матеріалів складає 76% всієї собівартості взуття. Тому витратам на матеріали при виробництві взуття та їх вартості приділяють особливу увагу.

Не дивлячись на велику матеріаломісткість взуттєвого виробництва, трудові затрати мають велике значення для оцінки діяльності підприємства. При виготовленні заготовок на трудомісткість впливає конструкція виробу, довжина і радіус кривизни ліній, що оздоблюються. Сумарні затрати часу на складання заготовок складаються із сумарного машинного часу на виконання усіх строчок заготовки і усіх перерв під час виконання строчок, сумарного машинного часу на виконання спускання країв деталей та їх загинання , також сумарного часу виконання ручних способів під час складання заготовок. Зниження трудомісткості виробів підвищує продуктивність праці. Продуктивність праці у взуттєвому виробництві підвищується шляхом змінення конструктивних рішень взуття, впровадження нових технологій і обладнання за допомогою яких можливо автоматизувати і механізувати процес виробництва.

Раціональною вважають модель заготовки з найменшою площею і контурами деталей з високою взаємоукладуваність, при укладанні якої зменшується величина міжшаблонних відходів. Економічність моделі визначають у відсотках як відношення різниці норм витрат матеріалів на нову і діючу моделі взуття до норми витрат матеріалу на діючу модель, помножене на 100. Від’ємний знак у розрахунках означає, що нова модель економічніша за діючу (стару) модель, і навпаки.

Економію матеріалу на комплект деталей верху, кв.дм, визначають як різницю між галузевою і фактичною нормами витрат на комплект. Економію матеріалу на змінне завдання визначають як добуток величини економії матеріалу на один комплект та програми в зміну. Економію матеріалу річну визначають як добуток величини економії матеріалу за зміну і кількості робочих змін за рік.