11

1. Оцінка фінансової стійкості організації

Оцінка динаміки абсолютних показників фінансової стійкості. У складі аб­солютних показників фінансової стійкості здебільшого виділяють групу показників наяв­ності джерел формування запасів та групу показників забезпеченості запасів джерелами їх формування.

До основних показників наяв­ності джерел формування запасів належать: власні оборотні кошти (власний оборотний капітал) і нормальні джерела формування запасів.

Показник власних оборотних коштів (ВОК) характеризує ту частину власного капіталу організації, яка є джерелом формування її оборотних активів, і розраховується за формулою:

ВОК = ОА – ПЗ, (3)

де ОА – оборотні активи організації (підсумок розділу ІІ активу балансу); ПЗ – поточні зобов’язання організації (підсумок розділу IV пасиву балансу).

Нормальні джерела формування запасів () включають власні джерела формування запасів (власні оборотні кошти, або власний оборотний капітал) і короткострокові позикові джерела формування запасів (короткострокові кредити банків; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання з одержаних авансів). Їх величину розраховують за формулою:

(4)

де КК – короткострокові кредити банків (ряд. 500 пасиву балансу); ВВ – векселі видані (ряд. 520 пасиву балансу); – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (ряд. 530 пасиву балансу); – поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (ряд. 540 пасиву балансу).

В залежності від співвідношення обсягу запасів організації та розглянутих вище показників наявності джерел їх формування можна виділити такі типи короткострокової (поточної) фінансової стійкості організації: абсолютна короткострокова фінансова стійкість, нормальна короткострокова фінансова стійкість, нестійкий поточний фінансовий стан, критичний поточний фінансовий стан.

Абсолютна короткострокова фінансова стійкість характеризується нерівністю:

З < ВОК, (5)

де З – обсяг запасів організації (ряд. 100 ÷ 140 активу балансу).

Це співвідношення показує, що запаси організації повністю сформовані за рахунок його власних джерел - власних оборотних коштів. На практиці така ситуація зустрічається рідко і є граничним типом фінансової стійкості, а такий підхід до фінан­сування запасів не може розглядатися як оптимальний, оскільки він означає, що підприємство не бажає або не має змоги залучати позикові джерела фінансування.

Нормальна короткострокова фінансова стійкість характеризується співвідношенням:

ВОК < З < . (6)

Така ситуація властива організаціям, які успішно функціонують і для формування запасів використовують власний капітал і короткострокові пози­ко­ві кошти. При цьому обсяг короткострокових кредитів банків, що залучаються для форму­ван­ня запасів, не має перевищувати сумарну вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів, а вартість незавершеного виробництва — власні оборотні кошти, тобто щоб виконувалися умови:

(7)

(8)

де – виробничі запаси (ряд. 100 активу балансу); – готова продукція (ряд. 130 активу балансу); – товари (ряд. 140 активу балансу); – незавер­шене виробництво (ряд. 120 активу балансу).

Якщо умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану організації. Крім того використання значного обсягу короткострокових кредитів банків може створювати проблеми зі забезпеченням поточної платоспроможності. Водночас використання значних обсягів позикового капіталу дає змогу здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а відповідно забезпе­чувати при інших рівних умовах вищий рівень його рентабельності.

Нестійкий поточний фінансовий стан характеризується нерівністю:

З > . (9)

Таке співвідношення властиве організаціям, яким для формування запасів недостатньо власного капіталу і короткостро­кових позикових коштів, тому вони змушені залучати з цією метою джерела, які не є „нормальними”, наприклад, затримувати виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом та з державними цільовими фондами тощо.

Критичний поточний фінансовий стан характеризується не лише нестачею загальної величини основних фінансових джерел формування запасів, а й наявністю не погашених в строк короткострокових кредитів банків, простроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Ці показники можна розрахувати за даними аналітичного обліку.

У розрахунковій роботі на основі балансу організації необхідно розрахувати показники наяв­ності джерел формування запасів і визна­чити тип фінансової стій­кості. Результати аналізу подати в аналітичній таблиці та зробити відпо­відні висновки.

Оцінка динаміки основних відносних показників фінансової стійкості організації проводиться на основі значень коефіцієнтів капіталізації:

• Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капі­талу) () характеризує незалежність фінансового стану організації від зовніш­ніх джерел фінансування і показує частку власних коштів організації у загаль­ній сумі джерел її фінансування:

(10)

де ЗК – загальна сума джерел фінансування (загальний капітал) організації (ва-люта балансу); А – загальна вартість всіх активів організації (валюта балансу).

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійкою і неза­лежною від зовнішніх кредиторів є організація. Мінімальне значення кое­фіцієн­та автономії оцінюється на рівні 0,5. Якщо ≥ 0,5, то теоретично всі зобов’я­зання організації можуть бути покриті її власними коштами.

• Коефіцієнт фінансової залежності () є оберненим до коефіцієнта автономії і розраховується за формулою:

(11)

Він показує, яка сума загальної вартості майна (активів) припадає на 1 грн. власного капіталу організації. Теоретично його значення є не меншим за 1,0. (100 %) і означає, що організація не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні організації, а отже, і зростання її фінансової залежності від кредиторів та інвесторів.

• Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) () відображає частку тих джерел фінансування, які організація може використовувати в своїй діяльності тривалий час, і показує, якою мірою майно організації сформовано за рахунок власного та довго­стро­ко­во­го позикового капіталу. Він характеризує рівень незалежності організації від короткострокових позикових джерел фінансування. Показник розраховують за формулою:

(12)

Чим більшим є значення показника, тим вища фінансова стійкість організації і тим нижча частка її поточних зобов’язань. З позицій довгострокової перспективи організація більшою мірою залежить від зовнішніх кредиторів та інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових (капіталізованих) джерел фінансування переважає частка довгострокових зобов’язань. Водночас організація є більш привабливою для нових інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових джерел фінансування переважає частка власного капіталу.

• Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансового ризику) () показує обсяг залучених коштів, що припадає на гривню власного капіталу, і характеризує рівень залеж­нос­ті організації від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовують формулу:

(13)

де ЗНВ – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (підсумок другого розділу пасиву балансу); ДМП – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів (п’ятий розділ пасиву балансу).

Цей показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості організації. Його зростання свідчить про посилення залежності від позикового капіталу і зниження фінансової стійкості. Рекомендований рівень коефіцієнта співвідношення позикового і власного капіталу менший за 0,7 – 1,0. Ситуація, коли значення коефіцієнта більше за 1,0 (більша частина майна організації сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності .

• Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує співвідношення довгострокових зобов’язань організації і власного капіталу ( = ДЗ/ВК). Його зростання свідчить про посилення залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості.

• Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування: коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел () і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел (). Вони розраховуються відповідно за формулами:

(14)

(15)

Вони характеризують структуру капіталу організації, показують частку власного капіталу і довгострокового позикового капіталу в сумі усіх його довгострокових джерел фінансування. Зростання коефіцієнта в динаміці свідчить про погіршення фінансового стану організації, тобто в довгостроковій перспективі організація дедалі більше залежатиме від зовнішніх кредиторів. Частка власного капіталу в загальній сумі довгострокових джерел фінан­сування () повинна бути достатньо високою (не меншою за 0,6 або 60 %).

Результати аналізу відносних показників фінансової стійкості організації подати в таблиці та зробити відповідні висновки.