Тема № 20 Кон'юнктив (умовний спосіб).

1. Кон'юнктив (Coniunctivus). Теперішній час кон'юнктива активного і пасивного стану (Praesens coniunctivi activi et passivi).

2. Вживання кон'юнктива у незалежних реченнях.

Література.

1. Розенталь И.С., Соколов В.С. Учебник латинского языка. – М.: Норма, 2000. – С. 117 – 122.

2. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К.: Атіка, 2000. – С. 121 – 128.

3. Хоміцька З.М. Латинська мова. – Харків: Право, 2004. – С. 124 – 132.

Література (додаткова).

1. Темнов Е.И. Латинские юридические изречения. – М., 2003. – 241 с.

2. Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Харків: Право, 2005. – 272 с.

Тема № 21 Синтаксис. Правило послідовності часів. Підрядні речення

1. Синтаксис складного речення. Правило послідовності часів.

2. Складнопідрядні речення. Підрядні речення із сполучником ut i ne.

3. Підрядні речення із сполучником сum (часу, причини).

Література.

1. Розенталь И.С., Соколов В.С. Учебник латинского языка. – М.: Норма, 2000. – С. 133 – 136.

2. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К.: Атіка, 2000. – С. 130 – 142.

3. Хоміцька З.М. Латинська мова. – Харків: Право, 2004. – С. 133 – 137.

Література (додаткова).

1. Темнов Е.И. Латинские юридические изречения. – М., 2003. – 241 с.

2. Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Харків: Право, 2005. – 272 с.

Тема № 22 Синтаксис. Підрядні речення

1. Умовні речення.

2. Вживання часів. Підрядні відносні речення.

3. Порівняльні речення.

Література.

1. Розенталь И.С., Соколов В.С. Учебник латинского языка. – М.: Норма, 2000. – С. 139 – 150.

2. Скорина Л.П., Чуракова Л.П. Латинська мова для юристів. – К.: Атіка, 2000. – С. 147 – 154.

3. Хоміцька З.М. Латинська мова. – Харків: Право, 2004. – С. 138 – 143.

Література (додаткова).

1. Темнов Е.И. Латинские юридические изречения. – М., 2003. – 241 с.

2. Хоміцька З.М. Словник латинських юридичних висловів. – Харків: Право, 2005. – 272 с.

Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи.

Теми № 1-9. Іменник. Прикметник.

Для того, щоб визначити відміну іменника, потрібно пам’ятати, що всі латинські іменники розділяються на 5 відмін (declinatio), які визначаються за закінченням родового відмінка однини. У словниковій формі іменника воно стоїть на другому місці. Ознакою відміни є такі закінчення родового відмінка:

1) declinatio І -ae vita, vitae

2) declinatio ІІ -i amicus, amici

3) declinatio ІІІ -is homo,hominis

4) declinatio ІV –us senatus, senatus

5) declinatio V –ei res, rei

Для того, щоб виділити основу іменника потрібно поставити його в Genetivus singularis (родовий однини). Потім слід виділити закінчення – показник відміни.

Наприклад, debitum, i n борг:

Nom. Sing. debitum борг

Gen. Sing. debitі боргу– основа debit- – ІІ відміна, серед. рід etc.

Nota bene! Характерною ознакою ІІІ відміни є зміна основи:

homo, inis m – людина lex, legis f – закон

Nom. Sing. homo людина Nom. Sing. lex закон

Gen. Sing. homininis людини Gen. Sing. legis закону

основа homin-; основа leg-.

ІІІ відміна, ч. рід. ІІІ відміна, ж. рід.

Nota bene! Характерна риса іменників ІІІ відміни – слова з основою, що змінюється. У словниковій формі іменника перед закінченням у Gen. sing. пишеться частина основи, тому що основа слова змінюється. При визначенні основи відкидається закінчення -is у Gen. sing.:

nom. sing.		gen. sing.	основа
homo, m	Людина	homĭn-is	homĭn -
lex, f	Закон	leg-is	leg -
tempus, n	Час	tempŏr- is	tempŏr -

Nota bene!

1. Acc. sing. усіх 5 відмін у чоловічому і жіночому роді закінчується на -m, Асс. plur. - на -s.

2. Іменники середнього роду в усіх відмінах мають такі особливості: в singulāris і в plurālis форми nominatīvus і accusatīvus завжди збігаються; У plurālis ці відмінки мають закінчення -a. Ці правила поширюються і на відмінювання прикметників, займенників, числівників, дієприкметників.

3. Dat. і Аbl. plur. в усіх відмінах завжди збігаються.

Прикметники I-II відміни та присвійні займенники відмінюються так: у чоловічому та середньому роді за другою, а в жіночому – за першою відмінами. Щоб скласти латинське словосполучення, потрібно знати, що прикметники і присвійні займенники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку. У такому словосполученні іменник пишеться на першому місці: poeta clarus, servus miser, verbum bonum. Наприклад, decretum, i n ухвала; iustus, a, um справедливий. Спочатку перекладаємо: decretum iustum – справедлива ухвала. Відмінюємо словосполучення за ІІ відміною в однині та множині: Sing. Nom. decretum iustum справедлива ухвала

Gen. decreti iusti справедливої ухвали

Dat. decreto iusto справедливій ухвалі etc.

Відмінок прикметника також визначається за таблицею відмінкових закінчень. Латинські прикметники можуть бути або І-ІІ відміни, або ІІІ відміни. Відміна прикметника визначається за таблицею:

І-ІІ

ІІІ

словникова форма

родові закінчення

словникова форма

родові закінчення

M

f

n

M

f

n

m

f

n

m

f

n

longus

a

um

-us

-a

-um

acer

acris

acre

-er

-is

-e

ruber

bra

brum

-er

-a

-um

gravis,

e

-is

-e

І від. – ж. р.; ІІ – ч. р. та с. р.

prudens, ntis

-ntis – Gen. sing.

Теми 10-15. Дієслово часів інфекта та перфекта.

Латинське дієслово має 4 основні форми, тому в словнику записується в чотирьох формах:

1. Praesens indicativi activi (теперішній час дійсного способу активного стану), І особа, однина: audio (я) слухаю.

2. Perfectum indicativi activi (минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану), І особа однина: audivi (я) почув.

3. Supinum супін, віддієслівний іменник, що служить для утворення інших дієслівних форм: auditum.

4. Infinitivus praesentis activi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): audire слухати.

У словнику звичайно записується скорочена словникова форма: audio, ivi, itum, ire слухати.

Основи дієслова. Правильні дієслова 1 або 4 дієвідмін утворюють основу перфекта за допомогою суфікса –v-, а основу супіна – за допомогою суфікса –t-. Такі дієслова в словнику записуються скорочено. Наприклад: laudo, 1. Для них слід перш за все утворити інфінітив (laudāre), а потім реконструювати повну словникову форму:

laudo, laudavi, laudatum, laudāre.

Від основи інфекта утворюються: Praesens, Imperfectum, Futurum I, Participium praesentis activi, Gerundium, Gerundivum.

Від основи перфекта утворюються: Perfectum, Plusquamperfectum, Futurum II в активному стані.

Від основи супіна утворюються: Participium perfecti passivi, Participium futuri activi.

Залежно від закінчення основи інфекту правильні дієслова поділяються на 4 дієвідміни:

1. -ā- (condemnare обвинувачувати);

2. -ē- (delere руйнувати)

3. на приголосний, -u-, (vincere перемагати);

IV. -ī- (punire карати).

Особові закінчення дієслів основи інфекта

Activi		Passivi
1 ос.одн.	-o (-m)	1 ос.одн.	-or (-r)
2 ос.одн.	-s	2 ос.одн.	-ris
3 ос.одн.	-t	3 ос.одн.	-tur
1 ос.мн.	-mus	1 ос.мн.	-mur
2 ос.мн.	-tis	2 ос.мн.	-mini
3 ос.мн.	-nt	3 ос.мн.	-ntur

Часи системи інфекту утворюються так:

Praesens = основа інфекта + закінчення

Imperfectum = основа інфекта + ba/eba + закінчення

Futurum I = основа інфекта + b/a,e + закінчення

Наприклад: liberāre: liberabat – Impf. (суфікс –ba-), liberabitur – Fut.I (суфікс –b-), liberamus – Praes. (суфікс відсутній)

vertĕre: vertit – Praes. (суфікс відсутній), vertet – Fut.I (суфікс –e-), vertam – Fut.I (суфікс –a-), vertebam – Impf. (суфікс –eba-)

NB: Відрізняйте схожі форми дієслів ІІ дієвідміни у теп.ч. і ІІІ у майб.ч.:

deles (ІІ дієвідм., Praes., ти руйнуєш)

vinces (ІІІ дієвідм., Fut.I, ти переможеш)

Особові закінчення системи перфекту:

Sing Plur:

1. -i -imus

2. -isti -istis

3. -it -erunt

Perfectum indicativi activi утворюється шляхом приєднання до основи перфекта особових закінчень.

Plusquamperfectum indicativi activi = основа перфекта + era + закінчення -m, -s, -t; -mus, -tis, -nt.

Futurum II indicativi activi = основа перфекта + er (eri)+ закінчення –o, -s, -t; -mus, -tis, -nt.

Ці часи в пасивному стані утворюються аналітичним шляхом – за допомогою participium perfecti passivi і дієслова esse в часах системи інфекта.