МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра загальноправових дисциплін

Лекція

з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

Тема: «Типологія правових систем»

Одеса-2010

План

ВСТУП

1.Сучасна типологія права

2.Англо-американський (прецедентний) тип правової системи

3.Романо–германський (нормативно-актний) тип правової системи

4.Релігійний тип правової системи

5.Традиційний тип правової системи

6.Правова система України

ВИСНОВКИ

Навчальна мета лекції: поглиблення знань про історичні типи права, їх сутність і взаємозв'язок; формування переконань закономірності історичного процесу ознайомлення з основними правовими сім’ями, які існують у сучасному світі, їх особливостями та тенденціями розвитку. Сформувати у курсантів уявлення про основні правові системи сучасності та про розвиток правової системи України

Виховна мета: виховувати у курсантів повагу до права.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: історія держави і права зарубіжних країн, конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство, основні правові системи сучасності, філософія права.

Зв'язок з практикою: Закласти підстави формування у майбутніх працівників необхідні якості теоретичної підготовки, формування професійних знань та навичок майбутнього фахівця-юриста за допомогою яких він розрізняв би правові системи сучасності, та міг би їх характеризувати, та застосовувати на практиці ці знання.

Література

1. Бехруз Хашматулла Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие. – Одесса: Юрид.літ., 2002. – 328 с.

2. Давид Р., Жоффе-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. В.А.Туманова. – М.: Межд.отн., 1998. – 400 с.

3. Егоров А.В. Правовая семья как объект сравнительного правоведения //Правоведение. - 2005. - № 2. - С. 155-161.

4. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132 с.

5. Правовая система России в условиях глобализации и региональной интеграции: Теория и практика / Под ред. С.В.Полениной, Е.В.Скурко. – М.: Формула права, 2006. – 558 с.

6. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В.С. Журавський, О.В. Зайчик, О.Л. Копиленко, Н.М.Оніщенко; За заг. ред. В.С. Журавського / Ін-т держави і права ім.. ВюМ. Корецького НАН України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.

7. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справ очник / Под ред. А.Я.Сухарева. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 840с.

8. Решетников Ф.М. Правовые системы мира: Справочник - М., 1993. – 753с.

9. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. – М.: Издательство БЕК, 1993. – 575с.

ВСТУП

У сучасному світі існує дуже багато правових систем. А тому право розглядається не однозначно, історично воно формувалось не однаково, використовуючи при цьому здебільшого прямо протилежну юридичну техніку. Створювалося воно для різних суспільств з дуже відмінною структурою, ідеологією, вірою. Проте всі існуючі у сучасному світі правові системи можна звести до обмеженого числа правових сімей. При цьому слід чітко собі уявляти, що поняття «правова сім’я», навколо якого і вітчизняній і у зарубіжній юридичній літературі точилось і точиться багато дискусій, є дещо умовним, бо засноване не на одному, чітко визначеному критерієві, а на багатьох з них. Починаючи розгляд питань даної теми, передусім, слід розкрити зміст понять “правова система”, “національна правова система”, “регіональна правова система Наявність спільних або подібних ознак у різних правових системах дозволяє розподілити їх залежно від того чи іншого критерію на окремі групи – “правові сім’ї”.

Історично в кожній країни діють свої правові звичаї, традиції, джерела права, юрисдикційні органи, сформувався особливий правовий менталітет, правова культура. З огляду на це, правова своєрідність країн надає можливість стверджувати про їх самобутність, специфіку і про те, що в кожній з них утворюється власна правова система як сукупність усіх правових явищ, наявних у конкретній країні світу. Водночас, є підстави стверджувати і про об’єднання тих чи інших правових систем в одну правову сім’ю, оскільки в них існують спільні, споріднені ознаки як елементи подібності.

Існує багато критеріїв класифікації національних правових систем різних держав. Серед них виділяються: спільність походження, спорідненість джерел, форм закріплення та вираження норм права, подібність принципів правового регулювання суспільних відносин, схожість правничої термінології, юридичних категорій і понять. Слід зазначити, що вітчизняна правова доктрина традиційно використовує для групування правових сімей національно-історичні, техніко-юридичні та конкретно-географічні критерії класифікації.

Сучасне правознавство виділяє таки основні правові сім’ї: романо-германська, англосаксонська, мусульманька і традиційного права. Юридична наука знає багато інших точок зору щодо цього. На заперечуючи можливість існування інших критеріїв об’єднання правових систем, ми у подальшому викладенні матеріалу будемо дотримуватися наведеного розподілу правових систем.