4. Держава та об’єднання громадян

Взаємини держави та об’єднань громадян регулюються законом, і в першу чергу, нормами конституції. При цьому зберігається внутрішня самостійність громадських організацій, їхня відносна незалежність у вирішенні актуальних питань на основі взаємного визнання політичного плюралізму, принципів самоврядування та самодіяльності. Держава не втручається в діяльність офіційно зареєстрованих об’єднань, якщо вони не порушують законів.

Відносини держави з об’єднаннями громадян включають декілька аспектів:

1) держава встановлює правові основи створення і функціонування об’єднань громадян. Наприклад, законодавча інституціоналізація політичної партії включає: визначення поняття політичної партії; умови і порядок створення та припинення діяльності політичних партій; вимоги до ідеології, програмних положень, організаційної будови і порядку діяльності; взаємини з публічною владою, перш за все участь у виборах і діяльності представницьких органів держави та місцевого самоврядування;

2) об’єднання громадян має бути легалізоване (визнане державою) шляхом реєстрації або повідомлення про заснування. В Україні політичні партії і міжнародні громадські організації реєструються Міністерством юстиції України, все інші (за вибором засновників) легалізуються шляхом повідомлення Міністерством юстиції або місцевими органами виконавчої влади;

3) держава залишає за собою право контролю над певними сферами діяльності об’єднань громадян. Зокрема, здійснюється фінансовий контроль, контроль за дотриманням ними вимог законодавства;

4) держава має право притягати до юридичної відповідальності і в примусовому порядку припинити діяльність об’єднання громадян у разі порушення ним законодавчих норм;

5) держава гарантує захист законних прав та інтересів об’єднань громадян, зокрема – в судовому порядку.

Законодавством України передбачені дві організаційні форми об’єднань громадян: політична партія та громадська організація.

Політична партія – це добровільне об’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка ставить головною метою отримання, утримання та здійснення влади (самостійно або в коаліції з іншими) за допомогою просування своїх представників на ключові пости в державі, спираючись на підтримку суспільства.

Громадська організація – це добровільне формування осіб, що об’єдналися для задоволення своїх неполітичних законних інтересів (соціальних, економічних, творчих, вікових, культурних, національних, спортивних тощо).

Специфічними різновидами об’єднань громадян є релігійні організації та професійні спілки, створення і діяльність яких окремо регулюються законом. У зарубіжних країнах існують такі види об’єднань громадян як громадські рухи та громадські ініціативи.

Держава, надаючи громадянам право на об’єднання, створює необхідні умови для їх успішної діяльності. Об’єднання громадян користуються широкими політичними свободами: слова, друку, зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Внутрішні ж відносини між членами об’єднань громадян регулюються корпоративними нормами.