3. Місце держави в політичній системі суспільства

Суб'єктом здійснення державної влади є держава. Вона займає одне з провідних місць у політичній системі. Це зумовлено тим, що лише держава:

а) володіє суверенною владою, тому, що єдина уособлює суверенітет народу і суверенітет нації і є результатом реалізованого права на самовизначення;

б) виступає офіційним представником (через представницький вищий законодавчий орган влади) усього народу;

в) забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що знаходяться на її території;

г) здатна задовольняти загальнолюдські потреби, виконувати соціальну та інші функції;

д) має спеціальний апарат, що забезпечує виконання державних функцій;

ж) може встановлювати правила поведінки, тобто формально - обов'язкові для всіх правові норми і за їх допомогою регулювати суспільні відносини між різними суб'єктами суспільства.

Якраз тому, що держава є суб'єктом, у тому числі і політичної системи, їй притаманні такі ознаки:

а) наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку розповсюджується повновладдя держави і де проживає населення, усі громадяни цієї держави; б) суверенітет;

в) державна влада;

г) державний апарат як система державних органів, за допомогою яких здійснюються функції держави;

д) спроможність видавати загальнообов’язкові юридичні норми.

Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.

Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань:

1)  у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об'єднань — багато;

2) держава — організація всього населення, а громадські об'єднання — частини населення;

3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;

4)  лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управлінням громадськими справами;

5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак;

6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньо організаційне значення;

7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет;

8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.

Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства у більшості країн світу є такі засади:

а) держава сприяє складанню і підпорядковує свою діяльність служінню громадянському суспільству;

б) вона забезпечує різні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості;

в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства. До того ж регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її розподілом, виконавчу і судову.

Отже, серед інститутів політичної системи найважливішим інститутом є держава. Місце і роль держави в політичній системі суспільства визначаються наступними основними моментами:

1) держава організує та формалізує політичну систему. Конституційному регулюванню піддається або вся політична система, або, як мінімум, головний її елемент – держава;

2) держава має в своєму розпорядженні розгалужену систему юридичних засобів, що впливають на найбільш значущі суспільні відносини. Держава не тільки видає нормативно-правові та індивідуальні акти, але й забезпечує їх реалізацію. Інші суб’єкти політичної системи теж можуть мати у своєму розпорядженні юридичні важелі дії (наприклад, політичні партії володіють правом контролювати виборчий процес). Проте такі засоби впливу виникають не із природи суб’єктів політики, а в результаті того, що держава наділила їх відповідними правами;

3) державна влада є центром, навколо якого обертається світ політичних явищ. Сучасна держава є одночасно і ареною політичної боротьби за владу, і метою цієї боротьби;

4) держава є політичною самоорганізацією всього суспільства. Якщо партії та громадські організації представляють інтереси окремих соціальних груп, то держава виражає загальний інтерес;

5) держава здійснює узгодження та інтеграцію різнорідних інтересів шляхом видання нормативно-правових актів, які встановлюють загальнообов’язкові правила поведінки. Індивіди, соціальні групи, громадські організації в своїх взаєминах керуються цими правилами поведінки;

6) вплив держави на суспільство здійснюється за допомогою спеціального апарату управління: законодавчих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових органів. Політичні партії та громадські організації також мають свої постійно діючі апарати, покликані забезпечувати їх нормальне функціонування. Проте на відміну від державного апарату вони не мають у своїй структурі органів легального примусу;

7) держава представляє суспільство на міжнародній арені, від його імені проводить зовнішню політику, є його офіційним представником у міжнародних справах.

Будучи ядром політичної системи, держава активно взаємодіє з іншими її суб’єктами: політичними партіями, громадськими організаціями, профспілками, церквою, засобами масової інформації, гарантує їх нормальну діяльність. Ці недержавні організації покликані виражати і захищати інтереси соціальних спільнот: класів, професійних, статевих та вікових, етнічних і національних груп. Вони формулюють вимоги цих спільнот, представляють їхні інтереси в органах державної влади.