1. Форма держави: поняття, структура, значення
Поняття форми держави традиційно перебувало в центрі уваги юридичної науки з моменту її зародження. Сьогодні під формою держави розуміють спосіб організації та здійснення державної влади. Поняття форми держави необхідне для відповіді на питання: як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою і населенням, як територіально побудована державна влада, якими методами здійснюється державна влада.
Форма держави – це державно–правова конструкція, що складається з трьох елементів: форми правління, форми державно–територіального устрою, форми державного режиму. Типологія держав залежно від їх форми здійснюється відповідно до цих елементів:
1) залежно від форми правління розрізняють монархічні і республіканські держави;
2) залежно від форми державно–територіального устрою розрізняють унітарні, федеральні, конфедеративні і регионалістськіє (регіональні) держави;
3) залежно від форми державного режиму розрізняють демократичні, авторитарні і тоталітарні держави.
Широкий підхід до форми держави привів до того, що, спираючись на традиційні елементи форми держави, запропоновано виділяти три основні форми держави: монократичну (моністичну), сегментарну та полікратичну (плюралістичну).
Монократична форма держави має високий рівень централізації. Державну владу зосереджує одна особа або орган, ні розподіл влади, ні автономія в територіальному устрої, ні місцеве самоврядування фактично не допускаються. Ця форма пов’язана з обов’язковою ідеологією, одержавленням економіки, соціальної сфери та культури, украй елітарним характером державної влади. Демократичні інститути, парламент, самоврядування використовуються в демагогічних цілях.
Сегментарна форма держави значною мірою носить олігархічний характер, займаючи проміжне положення між монократичною і полікратичною формами держави. Тут допускається розподіл компетенції між різними органами державного управління, елементи автономії та місцевого самоврядування. Домінує виконавча влада.
Полікратична форма держави реально використовує розподіл влади, систему стримувань і противаг, декілька центрів влади в державі (президент, парламент, суд), автономію в територіальному устрої, розвиток місцевого самоврядування, демократичні методи здійснення державної влади. У багатьох полікратичних країнах існує монархічна форма правління (парламентарна монархія). Вона сумісна з президентською, парламентською, змішаними республіками, може бути унітарною державою або федерацією.
2. Поняття і види форм правління
Форма правління – це організація, порядок утворення та взаємодії вищих органів державної влади (глави держави, парламенту і уряду). Розрізняють два різновиди форми правління – монархію та республіку.
Монархія – це така форма правління, коли главою держави є особа, яка одержує і передає свій пост і титул, як правило, у спадок і довічно. Ознаки монархії:
1) влада глави держави (імператора, короля, великого герцога, еміра, султана) існує історично і не делегується йому народом;
2) влада монарха здійснюється безстроково (довічно) і передається, як правило, у спадок;
3) монарх не відповідає за ухвалені ним політичні рішення.
Протягом історії виникали різні види монархій:
1) східна деспотія, заснована на азіатському засобі провадження;
2)антична (рабовласницька);
3) феодальна:
а) ранньофеодальна — характеризується великим ступенем децентралізації,
б) станово-представницька — влада монарха поєднується із наявністю станово-представницького органу (Іспанія -кортеси, Франція — генеральні штати, Англія — парламент);
в) абсолютна,
4) конституційна.
Різновиди монархій:
1) абсолютна монархія (Бахрейн, Кувейт, Оман, Саудівська Аравія). У руках монарха зосереджена вся повнота влади, він є законодавцем, призначає всіх вищих посадовців держави. Уряд несе відповідальність тільки перед ним;
2) дуалістична монархія (Бутан, Бруней, Тонга). Влада ділиться між парламентом і монархом. Парламент приймає закони, але у монарха є право абсолютного вето (заборони на введення закону до дії). Уряд призначається монархом, підкоряється йому і несе відповідальність тільки перед ним;
3) парламентарна монархія (Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія). Монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не бере. У парламентарній монархії глава держави або не має права вето шодо законопроектів, або фактично не застосовує вето. Головна відмінна риса парламентарної монархії – формування уряду парламентом і відповідальність уряду перед ним.
Ряд монархій займає проміжне положення між дуалістичними і парламентарними (Йорданія, Марокко, Непал).
Республіка – це така форма правління, при якій главою держави є президент, що обирається громадянами на певний строк. Республіка має такі ознаки:
1) влада глави держави і вищих державних органів делегується їм народом;
2) повноваження глави держави обмежені певним строком;
3) глава держави несе політичну відповідальність за свою діяльність.
Більшість сучасних держав – республіки.
В історії держав світу виникали різні види республік:
- антична,
- середньовічна (феодальна);
- буржуазна;
- соціалістична.
Прийнято поділяти республіки на такі різновиди:
1) президентська (Бразилія, Грузія, Мексика, США). Президент в такій республіці, як правило, обирається прямими виборами (винятком є США, де президента обирає колегія вибірників, обрана виборцями). Він очолює не тільки державу, але й уряд. Уряд призначається президентом і відповідає тільки перед ним;
2) парламентарна республіка (Угорщина, Індія, Італія, Німеччина). Президент обирається так, щоб він не одержував свій мандат безпосередньо від громадян: парламентом або особливими зборами, що формуються виключно для виборів президента. Президент не є главою уряду і не вільний в його формуванні. Фактично главу і склад кабінету визначає парламент, точніше, партія, що перемогла на парламентських виборах і має більшість у парламенті. Уряд несе відповідальність перед парламентом;
3) змішана (президентсько–парламентарна) республіка (Білорусь, Україна, Перу, Росія, Франція). Цей різновид республіки сполучає риси парламентарної та президентської республік. Вибори президенти проводяться всенародним голосуванням (як в президентській республіці), але президент не очолює уряд (як у парламентарній республіці). Уряд призначається президентом, але призначення прем’єр–міністра вимагає згоди парламенту (або навпаки – міністри та прем’єр–міністр призначаються парламентом, але останній – за поданням президента). Уряд несе відповідальність перед президентом, але й парламент має право виразити йому недовір’я, що тягне за собою відставку. Для змішаної республіки є характерним виведення поста президента за тріаду законодавчої, виконавчої та судової влади: президент має самостійний статус.
Поряд із монархією та республікою існують змішані форми правління, що сполучають деякі риси обох.
Так, Малайзія є виборною (ротаційною) монархією. Главу держави – монарха – обирають на п’ятирічний строк. Він обирається Радою правителів штатів, до складу якої входять не всі глави штатів, а лише султани дев’яти з тринадцяти штатів. Глави чотирьох штатів не є спадковими султанами і тому участі у виборах глави держави не беруть. Звичайно на пост монарха – глави держави обираються султани штатів по черзі, для чого в Раді правителів ведеться особливий список.
Елементи виборності існують і в Об’єднаних Арабських Еміратах. Ця держава є колективною монархією, очолюваною Радою емірів. Еміри семи еміратів, що об’єдналися, обирають на п’ять років голову Ради емірів (монарха найбільшого емірату Абу–Дабі, який займає 86% території держави), якого нерідко називають президентом.
До нетипових республік можна віднести республіки з довічним президентством (Уганда, Індонезія, Корейська Народно–Демократична Республіка) і республіки без офіційного глави держави (СРСР, Китай, Куба).