5. Форми здійснення функцій держави

Діяльність держави і його органів по реалізації функцій держави здійснюється в різних формах. Існує декілька класифікацій форм здійснення функцій держави.

Звичайно виділяють правові та організаційні форми здійснення функцій держави. Правові форми – це діяльність органів держави, пов’язана з ухваленням і виданням правових актів, а саме: правотворча, правозастосовча, правоохоронна, правоінтерпретаційна.

Організаційні форми здійснення функцій держави – поточна технічна, господарська, статистична діяльність, направлена на рішення конкретних задач.

Кожна функція держави здійснюється одночасно і в правових, і в організаційних формах. Наприклад, щоб провести в життя функцію охорони правопорядку, потрібно видати відповідні законодавчі акти (правотворча форма діяльності держави), забезпечити їх виконання (правозастосовча форма), притягати до відповідальності порушників (правоохоронна форма). В той же час, наприклад, в процесі ухвалення закону, необхідна певна організаційна робота (складання проекту, скликання засідання парламенту, робота рахункових комісій в процесі голосування по законопроекту тощо), в чому й виражаються організаційні форми діяльності держави.

З урахуванням розподілу влади виділяють наступні форми здійснення функцій держави:

1) законодавча – полягає у виданні представницькими законодавчими органами законів, які формулюють цілі та напрями державної діяльності, визначають засоби та методи досягнення цих цілей;

2) управлінська (виконавчо-розпорядча) – є оперативною, повсякденною реалізацією органами виконавчої влади приписів законів і підзаконних актів у різних сферах державного управління;

3) судова – судові органи беруть участь у реалізації функцій держави шляхом здійснення правосуддя;

4) контрольно-наглядова – контрольно–наглядові органи держави (органи конституційного контролю, прокуратура, органи галузевого нагляду) спостерігають за точним та одноманітним виконанням і застосуванням законів.

Висновки

Дослідивши основні ознаки держави, та простеживши еволюцію її розвитку, установивши загальні закономірності, причини та умови переходу від одного типу держави до іншого, дозволяє, врешті, виявити чинники занепаду і розквіту держав і суспільств.

Упродовж історичного розвитку цей процес відбувався і відбувається безупинно, оскільки повсякчас держави виникають (зароджуються), досягають свого розквіту, удосконалюють свої політичні форми і структуру, змінюють свої завдання і функції, свій державний устрій, форму правління, адміністративно-територіальний поділ, державно-правовий режим, проводять політичні реформи, об’єднуються, розпадаються або гинуть, а на їх місці виникають нові держави, з новими інститутами та ідеологіями.

При цьому, слід звернути увагу на те, що тривалий час за радянської правової системи існувало єдине вчення (моновчення) про типи держав, засноване класиками марксизму, в основі якого була теорія про суспільно-економічну формацію, що започаткувала існування так званого формаційного підходу до класифікації держав на певні історичні типи. У сучасних умовах розвитку людства актуалізується цивілізаційний підхід до типології сучасних держав. Його актуальність зумовлена ставленням суспільства до індивіда як неперевершеної загальнолюдської цінності.