Питання теми для самостійного опрацювання

Еколого-економічні проблеми економічних регіонів (районів) України (Доне­цького, Східного, Придніпровського, Карпатського, Поліського, Центра­льного, Подільського, Причорноморського).

Інформаційні джерела

1. 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної еко­логії: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – С. 147, 166.

2. 2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр., доп. – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – С. 213–225.

3. 3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. – К.: т-во «Знання», КОО, 2000. – С. 81, 91, 97, 105–109.

4. 4. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 305–334.

5. 5. Основи соціоекології: Навчальний посібник / За ред. Г.О. Бачинсько­го. – К.: Вища школа, 1995. – С. 148–156.

6. 6. Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Основи екології та охорони довкілля. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 327–356 с.

[Вверх] [Вниз]

2.7. Світовий досвід та міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього природного середовища

Мета вивчення: з’ясувати роль міжнародного природоохо­ронного співробітництва у вирішенні та попередженні екологічних проблем; визначити міжнародні природоохоронні об’єкти; вивчити основні напрями міжнародного природоохоронного співробітництва України.

Починати вивчення теми варто зі з’ясування сутності поняття «міжнародне природоохоронне співробітництво». Глобальний характер сучасних екологічних проблем, погіршення екологічної ситуації не лише в окремих регіонах, а й на планеті в цілому зумовлює необхідність міжнародного природоохоронного співробітництва. Його зміст полягає в об’єднанні зусиль країн світу, спрямованих на забезпечення раціонального використання природних ресурсів, збереження унікальних природних об’єктів, обмеження забруднення, створення необхідних умов для охорони й відтворення зникаючих видів тварин і рослин.

Міжнародне природоохоронне співробітництво може здійснюватися на трьох рівнях:

• -   Глобальному – спільна розробка та здійснення міжнародних правових, політичних і зовнішньоекономічних заходів з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, світових запасів природних ресурсів, їх розподілу між регіонами та країнами.

• -   Регіональному – об’єднання інтересів різних країн певного регіону щодо раціонального використання та охорони ресурсів при­родних об’єктів регіонального значення (наприклад, морів – Чорного, Балтійського, Середземного або річок – Дунаю, Дніпра, Рейну тощо).

• -   Прикордонному – створення та реалізація спільних природоохо­ронних угод та проектів між державами – сусідами щодо встановлен­ня квот на викиди забруднюючих речовин, експлуатації спільних родовищ природних ресурсів, охорони окремих представників флори і фауни, які мають ареали проживання на території кількох країн.

Важливу роль у здійсненні міжнародного природоохоронного співробітництва відіграють спеціалізовані автономні установи Організації Об’єднаних Націй (ООН), які координують спільні наукові дослід­ження щодо: впливу людської діяльності на клімат; генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища; раціонального використання та охорони ресурсів Світового океану; передбачення цунамі та землетрусів; запобігання шкідливого впливу мирного використання атомної енергії; підвищення продуктивності сільськогоспо­дарського виробництва екологічно обґрунтованими методами; мирного освоєння космосу тощо (рис. 2.1).

З громадських організацій велику роботу щодо охорони довкілля здійснює Greenpeace – Зелений світ. Головним її завданням є недопущення радіоактивного забруднення біосфери. Ця організація створена в 1971 р. в Північній Америці, нині діє в 30 країнах світу, а в Україні почала працювати з 1990 р.

Рис. 2.1. Установи ООН, які опікуються питаннями охорони довкілля