Методика обчислення розмірів платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів

• -   Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонар­ними джерелами (П_аС):

, (2.3)

де М_лі – маса викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т забрудню­ючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_злі – маса понадлімітного викиду і-ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин;

К_т – коригувальний коефіцієнт, який враховує соціально-екологічні особливості території, залежить від чисельності жителів населеного пункту та його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

К_т = К_нас К_ф, (2.4)

де: К_нас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

К_ф – коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення (функції) населеного пункту.

• -   Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (П_аТ):

, (2.5)

де М_лі – річний обсяг використання і-го виду палива, т;

Н_бі – базовий норматив плати за викиди в атмосферу забрудню­ючих речовини, що утворюється в результаті спалювання 1 т і-го виду палива, грн/т;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин;

К_т – коригувальний коефіцієнт, що враховує соціально-екологічні особливості території.

• -  Плата за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, тери­торіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти:

, (2.6)

де: М_лі – маса скиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за скиди 1 т забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М_{злі –} маса понадлімітного скиду і-ї забруднюючої речовини, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин;

К_б – регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує терито­ріальні екологічні особливості та еколого-економічні умови функціону­вання водного господарства;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість забруднюючих речовин.

• -      Плата за розміщення відходів у навколишньому середовищі (П_рв):

, (2.7)

де М_лі – обсяг відходів і-го виду в межах ліміту, т/рік;

Н_бі – базовий норматив плати за розміщення 1 т і-го виду відходів у межах ліміту, грн/т;

М_злі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і-го виду, т/рік;

К_к – коригувальний коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому середовищі;

К_рб – коригувальний коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів;

К_о – коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

К_інд – коефіцієнт індексації;

n – кількість видів відходів.

Загальний економічний збиток (З) від впливу господарської діяльності на природний комплекс визначається за формулою:

, (2.8)

де З_ij – збитки від і-го виду впливу на j-й природний компонент;

і= 1, 2, 3…n – число видів діяльності, які зумовлюють збитки;

j = 1, 2, 3,…m – число природних компонентів, на які впливає господарська діяльність;

k_j – коефіцієнт, що враховує стан j-го природного компоненту.

Важливим важелем економічного стимулювання природоохорон­них витрат є здійснення обов’язкового та добровільного страхування громадян і їх майна, доходів і майна підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Це визначено в Законі України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (ст. 49).

Під екологічним страхуванням розуміють:

• -  страхування відповідальності підприємств – джерел підвищеної екологічної небезпеки за заподіяння збитків фізичним і юридичним особам;

• -  страхування власних збитків, що виникають внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Метою екологічного страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів фізичних та юридичних осіб у вигляді повної або часткової компенсації збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища техногенними аваріями, технологічними порушеннями або стихійними лихами.

Обов’язковому страхуванню підлягають об’єкти підвищеної небезпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища (радіаційні, хімічні, вибухонебезпечні об’єкти).

Екологічне страхування покриває ризик аварійного (раптового) забруднення навколишнього природного середовища, зумовленого як діяльністю самого страхувальника, так і причинами, що від нього не залежать, а також забезпечує економічне стимулювання діяльності, спрямованої на запобігання аварійного забруднення середовища.